Ухвала суду № 43075451, 11.03.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Здоровиця О.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року справа №227/3091/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2014 року у справі № 227/3091/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В :

07 липня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій управління неправомірними щодо нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн. з 07 січня 2014 року по день розгляду справи у суді; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» за період з 07 січня 2014 року по день розгляду справи у суді з урахуванням фактично здійснених за цей час виплат (а. с. 2-3).

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо нарахування та виплати позивачу в період з 07 січня 2014 року по 30 червня 2014 року включно у розмірі 130,00 грн. щомісяця неправомірними. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Добропільської міської Ради здійснити нарахування та виплату, з урахуванням фактично виплачених сум, на користь позивача щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 07 січня 2014 року по 30 червня 2014 року включно відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовленими народженням та похованням», виходячи з прожиткового мінімуму, встановленому законом у 2014 році. В іншій частині вимог відмовлено (а.с. 27-29).

Не погодившись з судовим рішенням, Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2014 року у справі № 227/3091/14-а про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9), у зв'язку з чим перебуває на обліку у відповідача та отримує грошову допомогу, як застрахована особа у розмірі 130,00 грн. щомісяця, що підтверджується Довідкою відповідача від 15 липня 2014 року № 1365 (а. с. 22).

Спірним у справі є розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку отримувала позивач.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі - Закон України № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон України № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України N 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону України № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону України № 2811-XII та Закону України № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону України № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України № 2240-III було виключено статті 40 - 44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону України № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону України № 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону України № 2240-III.

Пунктом 2 розділу III Закону України № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону України № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України № 2811-XII.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон України № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України № 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України № 2811-XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону України № 835 та статті України 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України № 2240-III на виконання статті 46 Закону України № 835 та статті 45 Закону України № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах України № 2811-ХІІ та № 2240-ІІІ.

Оскільки у цій справі спір виник щодо виплати допомоги за 2014 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді регулюються нормами спеціального Закону (яким є Закон України № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

27 березня 2014 року прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року. Підпунктом 4 пункту 7 розділу ІІ цього закону, розділ VI «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виключено. Ці зміни набули законної сили з 01 липня 2014 року, відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за період з 07 січня 2014 року по 30 червня 2014 року.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2014 року у справі № 227/3091/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2014 року у справі № 227/3091/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Л.В. Губська