Постанова № 43074983, 24.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2015 року 11:22 № 826/255/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Приходько О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ада»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним наказу, скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2014 р. № 0005842208, № 0005832208,

за участю представників сторін:

від позивача: Назарець Д.А.

від відповідача: Червінська Л.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ада» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

1. Визнати протиправним наказ № 1820 від 11 серпня 2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» щодо ТОВ «Ада».

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2014 р. № 0005842208, від 04.09.2014 р. № 0005832208, як такі, що є протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 20.08.2014 р. № 3688/26-58-22-08-11/21569796 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 р. № 0005842208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 380 419,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 р. № 0005832208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 362 304,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені без проведення перевірки. Господарські операції позивача та його контрагентів є реальними, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень на позовні вимоги зазначив, що у зв'язку із тим, що ТОВ «Фірма «Ада» станом на останній день перевірки не надано підтверджуючих документів щодо фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» перевірку проведено з посиланням на ІС «Податковий блок». Висновками перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ада» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей», Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдайленд» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фірма «Ада»:

1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 289 843,00 грн., в тому числі: за квітень 2012 р. на суму 50 007,00 грн., за травень 2012 р. на суму 40 399,00 грн., за червень 2012 р. на суму 33 129,00 грн., за липень 2012 р. на суму 19 833,00 грн., за серпень 2012 р. на суму 53 968,00 грн., за жовтень 2012 р. на суму 25 127,00 грн., за листопад 2012 р. на суму 31 043,00 грн., за грудень 2012 р. на суму 36 337,00 грн.

2. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 304 335,00 грн., в тому числі по періодах: за І півріччя 2012 р. на суму 129 712,00 грн., за ІІІ квартал 2012 р. на суму 207 203,00 грн., за 2012 рік на суму 304 335,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.08.2014 р. № 3688/26-58-22-08-11/21569796 та винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 р. № 0005842208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 380 419,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 304 335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76 084,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 р. № 0005832208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 362 304,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 289 843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 72 461,00 грн.

Як зазначив позивач, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувалися.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки позивача став наказ № 1820 від 11.08.2014 р.

Однак, позивачем не було допущено до перевірки посадових осіб контролюючого органу, про що останній був повідомлений повідомленням про недопуск до перевірки від 12.08.2014 р. № 12/08-1 та складено акт про недопуск до перевірки від 12.08.2014 р.

Як вбачається підставою для не допуску до перевірки відповідача стала відсутність законних підстав для проведення перевірки та невідповідність наказу та направлення на перевірку вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Так, у наказі від 11.08.2014 р. № 1820 підставою для перевірки зазначено пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби.

Відповідач зазначив, що надіслав позивачу запит на адресу: 03224, м. Київ, бул. Лепесе, буд. 8.

Натомість як свідчать матеріали справи, місцезнаходженням позивача є адреса: 03680, м. Київ, вул. Радищева, 4.

Отже, доказів, які б свідчили про направлення позивачу письмових запитів про надання інформації в силу пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України суду не надано.

Отже, фактично відповідачем було проведено невиїзну перевірку замість виїзної, визначеної наказом № 1820 від 11.08.2014 р.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Однак доказів винесення наказу про зміну виду перевірки суду не надано.

Суд також враховує, що направлення на перевірку від 11 серпня 2014 р. № 915/26-58-22-08-09 всупереч вимогам п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України не містить підстави для проведення перевірки позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ № 1820 від 11.08.2014 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» щодо ТОВ «Фірма «Ада» було винесено в порушення п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, що є протиправним.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ада» зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Основним видом діяльності, згідно статуту, є оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

Так, ТОВ «Фірма «Ада» (покупець) було укладено з ТОВ «Трейдайленд» (постачальник) договір поставки № 05/10 від 05.10.2012 р., з ТОВ «Торговий дім «Ортей» (постачальник) - договір поставки № 21/3 від 21.03.2012 р., відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити товар за цінами в кількості, асортименті і в терміни узгоджені сторонами. Асортимент товару: папір, паперова продукція.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договорами позивачем надано суду: бухгалтерські довідки, видаткові накладні, які свідчать про видаткові операції; податкові накладні, які свідчать про нарахування та сплату сум податку на додану вартість у зв'язку із постачанням послуг/товарів; товарно-транспортні накладні, які свідчать про перевезення товарів; платіжні доручення, які свідчать про рух активів; специфікації в яких зазначено асортимент товару, кількість, вид, ціна.

Товари (папір) поставлявся на умовах вивезення позивачем цих товарів з місцезнаходження складу постачальника автотранспортом позивача. Перевезення здійснювалося на підставі договору від 30.05.2006 р. № 8, укладеного з ФОП ОСОБА_4, на перевезення вантажів автомобільним транспортом. ФОП ОСОБА_4 зареєстрований платником єдиного податку. Перевізник має у власності малотоннажний фургон ГАЗ 3302-415 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1.

На підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей (копії сторінок книги обліку довіреностей) підтверджується факт отримання товарів ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд».

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що придбаний у ТОВ «Трейдайленд», ТОВ «Торговий дім «Ортей» товар - папір був реалізований ПП «Багіра», ФОН ОСОБА_5, ТОВ «Міжнародна група морепродуктів», ТОВ «Небесна криниця», ТОВ «Імпульс-Газ», ТОВ «Анкор-Да», ТОВ «Мафік», Військова частина 3030, ПП «Бюро багіра», ТОВ «МТІ», ДАК «Ліки України», ТОВ «Бел Оіл», Віськова частина 3078, ДП «Укроборонлізинг», ПАТ «Інститут передових технологій», ТОВ «Стаді Мастер», ТОВ «ПРІ-ІНФОРМ», ПП «Ліком», ПП «Туристична компанія «Оріон-Інтур», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Кримська водочна компанія», ДП «Державне управління комплексного забезпечення», ПП «Ренесанс-Принт» та інших, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, бухгалтерські довідки, картки рахунку.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт від 13.05.2013 р. № 1616/22-9/38347763 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейдайленд» щодо підтвердження господарських відносин платників податків за період з 01.09.2012 р. по 31.03.2013 р., за висновками якого, ТОВ «Трейдайленд» не знаходиться за юридичною адресою; підписи від імені директора Лагутіна А.С. в статутних та первинних документах виконано різними особами.

Також висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 787/22-8/38104696 від 28.02.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Ортей» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 р. по 30.09.2012 р., в ході проведення якої невстановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Встановлено, що підприємство не знаходиться за своєю юридичною адресою.

Окрім того, відповідачем отримано лист СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.11.2013 р. № 788/26-25-09, з якого вбачається, що СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32012110070000037 внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Під час проведення досудового слідства встановлено ряд суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності», які використовувалися в злочинній схемі конвертації грошових коштів з метою незаконного формування кредиту з ПДВ для підприємств реального сектору економіки. За результатами вжитих заходів допитано керівника ТОВ «Річ Альянс» гр. ОСОБА_7, який підтвердив свою непричетність до діяльності даного підприємства. Встановлено, що протягом 2011 р. - 2012 р . на рахунок ТОВ «Річ Альянс» перерахували кошти «транзитні» підприємства, в тому числі ТОВ «Трейдайленд», ТОВ «Торговий дім «Ортей». Зокрема, як зазначає відповідач, в ході перевірки використано копію почеркознавчої експертизи підписів директора ТОВ «Торговий дім «Ортей» гр. ОСОБА_8 від 22.06.2013 р. № 524, відповідно до якої, підписи виконанні на досліджених документах виконані ймовірно не гр. ОСОБА_8, а іншою особою.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в Актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, а також про нікчемність правочинів, здійснених між позивачем та його контрагентами зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Втім, доказів, які б свідчили про винесення вироку у кримінальній справі суду не надано.

Оцінивши доводи відповідача, викладені в акті перевірки від 20.08.2014 р. № 3688/26-58-22-08-11/21569796, суд вважає їх передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не спростовано того факту, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» не були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було досліджено та враховано первинні документи позивача.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд», якими встановлено відсутність у вказаних контрагентів права на формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками, та те, що правочини з контрагентами не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При цьому, в акті перевірки від 20.08.2014 р. № 3688/26-58-22-08-11/21569796 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» послуги та товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ортей», ТОВ «Трейдайленд», а тому вважає, що формування ТОВ «Фірма «Ада» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, податку на прибуток - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та валових витрат, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даній адміністративній справі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м. Києва, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення 04.09.2014 р. № 0005842208, № 0005832208 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ада» в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень 04.09.2014 р. № 0005842208, № 0005832208 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ада» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.08.2014 р. № 1820 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.09.2014 р. № 0005842208, № 0005832208.

4. Судові витрати в сумі 560,28 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ада» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2015 р.