Постанова № 43074975, 13.03.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 р.

м. Херсон

Справа № 821/198/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Приватної виробничо-комерційної фірми "ДІОДОР" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі-позивач, ДПІ у м. Херсоні) звернулася до суду з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "ДІОДОР" (далі-відповідач, ПВКФ "ДІОДОР"), в якому просить стягнути кошти з рахунків боржника у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення заборгованості по податку на прибуток в загальній сумі 5610,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами проведених камеральних перевірок податкової звітності, встановлено не подання відповідачем податкових декларацій з податку на прибуток у строки, визначені законодавством. У зв'язку з порушенням вимог податкового законодавства до відповідача застосовано штрафні санкції, які не сплачені останнім в добровільному порядку. Оскільки застосовані ДПІ у м. Херсоні дії не призвели до погашення податкового боргу, позивач просить стягнути кошти з рахунків боржника у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення заборгованості по податку на прибуток в загальній сумі 5610,00 грн.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Судом були направлені на адресу відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі та закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, яким відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Однак, поштові відправлення повернулись із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч.11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ст.ст. 122, 128 КАС України, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що Приватна виробничо-комерційна фірма "ДІОДОР", зареєстрована 12.02.1999р. та перебуває на обліку в ДПІ у м.Херсоні, як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2014 р. податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ПВКФ "ДІОДОР" за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартал та II-IV квартал 2011 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт №228/21-03-22-04/30329244 від 06.05.2014 р., в якому зафіксовано порушення п.49.1, п.49.1, п.49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України (далі-ПК України), яке полягає в тому, що відповідачем не подані до ДПІ у м.Херсоні податкові декларації з податку на прибуток за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартал та II-IV квартал 2011 р., у строки, передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що один примірник акту позивачем направлено на адресу відповідача рекомендованим листом, однак був повернутий через закінчення терміну зберігання, про що податковим органом складено акт від 12.06.2014 р. №279/21-03-22-04/30329244.

На підставі виявлених порушень, зафіксованих актом №228/21-03-22-04/30329244 від 06.05.2014 р., позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 р. №0002902204 на суму 510,00 грн., яке направлено на адресу відповідача та повернуто поштовим відділенням з тих же причин, про що складено акт від 23.07.2014 р. №383/21-03-22-04/30329244.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 06.08.2014 р. податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ПВКФ "ДІОДОР" за І квартал, І півріччя, три квартали 2012 р., 2012 р., 2013 р., в ході якої встановлено порушення п.49.1, п.49.1, п.49.18 ст. 49 ПК України, про що складено акт № 464/21-03-22-04/30329244.

12.09.2014 р. ДПІ у м.Херсоні складено акт №581/21-03-22-04/30329244 "Про неможливість вручення ПВКФ "ДІОДОР" акту від 06.08.2014 р. №464/21-03-22-04/30329244 з причини повернення рекомендованого листа з повідомленням поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання".

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі акту від 06.08.2014 р. №464/21-03-22-04/30329244 ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014 р. №0005172204 на суму 5100,00 грн.

Згідно даних облікової картки платника податків ПВКФ "ДІОДОР" податкова заборгованість в загальній сумі 5610,00 грн. станом на 31.10.2014 р. не погашена.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Статтею 19-1 ПК України визначені функції контролюючих органів, з поміж яких є здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечення визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до ст.. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про факт узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

В силу вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Визезазначені акти індивідуальної дії не оскаржувалися відповідачем, а відтак грошові зобов'язання набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов'язання не було сплачено платником у встановлений Законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

За змістом п.п.14.1.175 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Станом на день розгляду даної справи відповідачем не надано жодного доказу погашення заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки узгоджена сума грошового зобов'язання платником податків в установлені строки не була сплачена ДПІ у м. Херсоні направила відповідачу податкову вимогу №9516-25 від 14.08.2014 р. на суму узгодженого грошового зобов'язання 510,00 грн., яка направлена на адресу відповідача.

У силу вимог пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Ні Податковий Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення із позовом до суду відповідач був постійним боржником, що підтверджується копією зворотного боку облікової картки платника. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що вимога №9516-25 від 14.08.2014 р., була направлена на адресу відповідача, однак вручена не була у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Слід зазначити, що платник зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцезнаходженням і за якою податковий орган правомірно надсилає усі адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатися на неотримання ним кореспонденції податкового органу як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв'язку з настанням негативних для нього наслідків.

Відповідно до п.58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 89 Податкового Кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Оскільки зазначені заходи не призвели до погашення податкової заборгованості ДПІ у м. Херсоні відповідно до ст. 89 Податкового Кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №517 від 14.08.2014 р.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано жодних доказів, спростовуючих доводи позивача, або доказів оплати податкового боргу, суд вважає, що позовні вимоги ДПІ у м. Херсоні підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути кошти з рахунків (код ЄДР 31760188) у банках, що його обслуговують та кошти за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5610 (п'ять тисяч шістсот десять) грн.. 00 коп. до Державного бюджету, код платежу 13050200, отримувач: УДКСУ у Херсонській області, код 37959779, банк ГУДКСУ МФО 852010.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.2.3