Постанова № 43074935, 19.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р. Справа № 804/1601/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Летучій Г.І. за участю: представника позивача - Присяжнюк Л.П. представника відповідача - Тарасової В.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Тарасової Людмили Вікторівни, Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач неправомірно виніс рішення про відмову в державній реєстрації прав на та їх обтяжень № 17369060 від 20.11.2014 р. на підставі невідповідності наданих для реєстрації документів. На думку позивача, він надав всі необхідні та належним чином оформленні документи відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-ІV та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703. За таких обставин, позивач просив суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Тарасової Л.В. щодо відмови ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1;

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20.11.2014 року № 17369060;

- зобов'язати Реєстраційну службу Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області (пл.Щербицького, 5, м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область, 51600), зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (шосе Запорізьке, 22, м.Дніпропетровськ, код в ЄДР 23359034).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідачів в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що під час розгляду заяви та документів поданих заявником для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор встановив, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, з огляду на наступне.

Договір купівлі-продажу №620/01 від 02.08.2011 року укладений юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності, тому за ст.50 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 №1540-VI, що діяв на 2001 рік, ця угода є недійсною. Різні печатки продавця у договорі купівлі продажу квартири, номер 620/01, виданого 02.08.2001 року, видавник: сторони договору: ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» та ЗАТ «Фінансово-будівельна компанія «Дніпро-Інвест-Строй» та акт прийому-передачі квартири від 17.08.2001 року. Договір купівлі-продажу квартири, номер: 620/01, виданий 02.08.2001 року, видавник сторони договору: ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» та ЗАТ «Фінансово-будівельна компанія «Дніпро-Інвест-Строй» не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент укладення договору. За таких обставин, представник відповідачів просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго», 14.11.2014 р. звернулося до позивача - Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Тарасовою Л.В. 20.11.2014 р. було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 17369060. Дане рішення прийнято на підставі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-ІV та п.20, 28 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868.

Судом також встановлено, що відповідно до картки заяви №17220925 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подана ОСОБА_4, отримана Тарасовою Людмилою Вікторівною, Реєстраційна служба Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.06.2013 р., 14:34:07 год. за реєстраційним номером 1703069.

До заяви були подані наступні документи:

- платіжне доручення, серія та номер: 263340, видане 09.10.2014 р., видавник: ПАТ «Комерційний Український міжнародний банк»,

- платіжне доручення, серія та номер: 263364, видане 08.10.2014 р., видавник: АТ «Ощадбанк»,

- копія довіреності, № 444/1001, видане 06.10.2014 р., видавник ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго»;

- копія довіреності, № 166/1001, видане 12.05.2014 р., видавник ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго»;

- копія довідки з ЄДРПОУ, серія та номер: АА822498, видана 09.01.2013 р., видавник: Головне управління статистики у Дніпропетровській області;

- копія протоколу річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», номер: б/в, видане 26.06.2012 р., видавник: акціонери ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»;

- копія протоколу Чергових Загальних зборів акціонерного Відкритого акціонерного Товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», номер: 1/2011, видане 31.03.2011 р., видавник: акціонери ВАТ «Енергопостачальна» компанія «Дніпрообленерго»;

- договір купівлі-продажу квартири, номер: 620/01, виданий 02.08.2001, видавник: сторони договору: ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» та ЗАТ «Фінансово-будівельна компанія «Дніпро-Інвест-Строй»;

- копія паспорта громадянина України, серія та номер: АК101844, виданий 25.05.1998 р., видавник: Верхньодніпровська РВ УМВС України в Дніпропетровській області;

- копія дубліката картки фізичної особи-платника податків, номер: б/н, виданий 16.12.2002 р., видавник: Верхньодніпровська ОДПІ інспекції Дніпропетровської області.

Відповідно до частин 1, 2 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-ІV (із змінами та доповненнями) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Таким чином, документами, які не відповідали вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або (і) не відповідали заявленим правам, могли бути тільки документи, перелічені у зазначеній картці.

Правило, яке пов'язує зазначені обставини з відмовою у реєстрації права власності, закріплено у п.4 ч.1 ст.24 даного Закону - подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Положення ч.3 ст.16 Закону передбачають, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку, а положення п.13 Порядку № 868 визначає що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Дані, які містяться у картці прийому заяви від 14.11.2014 р. № 17220925, свідчать про виконання позивачем, як заявником, вимог щодо форми документів, наданих для проведення реєстрації. Тому, посилання державного реєстратора на невідповідність таких документів вимогам вказаного Закону нічим не підтверджується, що вказує на безпідставне невиконання останнім обов'язку зареєструвати право власності на квартиру.

Згідно з ч.3 ст.17 Закону документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписи ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема: договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Умови п.36 Порядку № 868 визначають, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до п.37 Порядку № 868 одним з таких документів є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Договором, предметом якого було нерухоме майно (квартира), права щодо якого заявлялись до державної реєстрації, є договір купівлі-продажу від 02.08.2001 р. № 620/01, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» та Закритим акціонерним товариством Фінансова-будівельна компанія «Дніпро-Інвест-Буд».

На підставі цього Договору до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1. Державному реєстраторові надавався як сам договір, так і його копія, про що вказано у картці прийому заяви від 14.11.2014 р. № 17220925.

Цей договір було укладено в установленому законом порядку, а тому він належним чином посвідчує заявлене право власності на квартиру.

Так, на момент укладення Договору вимоги до форми угод встановлювались положеннями Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року в редакції від 08 жовтня 1999 року - до правовідносин купівлі-продажу нерухомого майна також застосовувались положення цього ж Кодексу (Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року діяв до 01.01.2004 р.).

Відповідно до статей 42, 44 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК Української РСР) угоди могли укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній); угоди повинні були укладатись у письмовій формі, зокрема, у випадку укладення таких угод державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями між собою.

У ст.47 ЦК Української РСР зазначено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст.227 ЦК Української РСР - договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Враховуючи положення ст.1 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ (в редакції від 17.05.2001 р.), ст.ст.23, 24 Цивільного кодексу Української РСР, сторони Договору не відносились до громадян, а були юридичними особами.

Таким чином, на момент підписання Договору, закон встановлював, що такий Договір укладається у письмовій формі, при цьому його нотаріальне посвідчення не вимагається.

Положення ст.128 ЦК Української РСР передбачали, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

На виконання умов п.1.7, 4.1, 4.2 Договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі квартири по вул.Петровського, 30 в м.Верхньодніпровську від 17.08.2001 р., що підтверджує факт передачі квартири (речі). Вказаний акт приймання-передачі є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 4.2 Договору).

За таких обставин, укладення Договору й передача позивачеві даної квартири зумовили перехід й виникнення у позивача права власності на квартиру, права щодо якої й заявлялись до реєстрації.

Також, правомірність володіння позивачем згадуваною квартирою визначали й приписи ст.49 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року № 697-ХІІ, який був чинним на момент укладення Договору (цей Закон втратив чинність 20.06.2007 р.), володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Таким чином, позивач надав державному реєстраторові належні, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», й достатні докази для підтвердження заявленого до реєстрації права власності. По-друге, відповідно до п.1, 8 ч.2 ст.9 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Подібні норми містяться й у п.15 Положення № 868, а саме: під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

- обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

- повноважень заявника;

- відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

- наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Тарасової Л.В. щодо відмови ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20.11.2014 року № 17369060.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання Реєстраційну службу Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області (пл.Щербицького, 5, м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область, 51600), зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (шосе Запорізьке, 22, м.Дніпропетровськ, код в ЄДР 23359034). Суд вважає можливим лише зобов'язати Реєстраційну службу Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області повторно розглянути питання щодо реєстрації право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго» (код ЄДРПОУ 23359034), оскільки задоволення позовної вимоги в такій редакції, як зазначає позивач, буде втручанням в компетенцію органів реєстраційної служби.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Тарасової Людмили Вікторівни щодо відмови Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Дніпрообленерго» у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20.11.2014 року № 17369060.

Зобов'язати Реєстраційну службу Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області повторно розглянути питання щодо реєстрації право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго» (код ЄДРПОУ 23359034).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 24 лютого 2015 року.

Суддя Кучма К.С.