Постанова № 43074925, 06.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2015 р. Справа № 804/20403/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Попкової Г.В. Качмар В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електропромремонт» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електропромремонт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2014 року №0003301500.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електропромремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «ТД Сієна» (код ЄДРПОУ 38470366) за березень 2014 року, за результатами якої складено акт №2263/04-66-15-00/25021316 від 04.08.2014 року.

На думку перевіряючих позивачем порушено п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1. ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством сум податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість у березні 2014 року на загальну суму 88 446,00 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року №0003301500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 132 669,00 грн.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електропромремонт» (замовник) та ТОВ «ТД Сієна» (виконавець) укладено договір №290141 від 29 січня 2014 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується у період дії договору виконати замовнику ремонт обладнання, а замовник - представляти його в ремонт, приймати з ремонту, оплачувати вартість ремонту та вартість витрачених виконавцем матеріалів у встановлені договором строки.

На виконання умов договору у березні 2014 року позивачем отримано від ТОВ « ТД «Сієна» послуги на загальну суму 530 676,00 грн., в тому числі ПДВ 88 446,00 грн., про що виписано акти виконаних робіт (КБ-2) №14018 від 06.03.2014 року, №14044 від 20.03.2014 року, №14005 від 20.03.2014 року, №14072 від 26.03.2014 року, №14062 від 26.03.2014 року, №14071 від 28.03.2014 року, №14070 від 31.03.2014 року, №14085 від 31.03.2014 року, №13310 від 31.03.2014 року, №13319 від 31.03.2014 року, в т.ч. акт №4 приймання виробничих робіт з ремонту обігрівача ВН-50 SТ, акт №3 приймання виробничих робіт з ремонту обігрівача ВН-40 SТ.

Разом із специфікацією ТОВ ТД «СІЄНА» були виписані податкові накладні: від 31.03.2014 року №60 на суму 105519,60 грн., від 31.03.2014 року №88 на суму 173 407,20 грн., від 28.03.2014 року №121 на суму 59 482,80 грн., від 26.03.2014 року №78 на суму 90 438,00 грн., від 20.03.2014 року №77 на суму 58 560,00 грн., від 06.03.2014 року №17 на суму 43 268,40 грн.

Факт виконання даних робіт також доводиться й тим, що останні проводились безпосередньо на території ТОВ ВКФ «Електропромремонт», у зв'язку з чим з цією метою ТОВ «ТД СІЄНА» було надано в користування на умовах оренди частину площ (приміщення виробничого майданчика з твердим покриттям) згідно договору від 03.02.2014 року.

Розрахунки між контрагентами проводились шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за березень 2014 року, який підписано з обох сторін, та платіжними дорученнями: №4790 від 02.06.2014 року на суму 130 630,00 грн. (частково), №4887 від 17.06.2014 року на суму 100 000,00 грн., №4897 від 18.06.2014 року на суму 50 000,00 грн., №4920 від 23.06.2014 року на суму 140 000,00 грн., №4985 від 01.07.2014 року на суму 80 000,00 грн., №4988 від 02.07.2014 року на суму 30 000,00 грн., №5010 від 04.07.2014 року на суму 58 000,00 грн., №5077 від 21.07.2014 року на суму 50 557,60 грн.

Всі вище перелічені первинні документи відповідають вимогам первинних документів, встановленим чинним законодавством.

Окрім того, ТОВ «ВКФ «Електропромремонт» використано результати робіт, виконаних підрядниками, у своїй господарській діяльності для виконання робіт на підставі відповідних господарських договорів. Всі ці операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку ТОВ « ВКФ «Електропромремонт», у податковому обліку відбулися зміни у власному капіталі підприємства на суму отриманого прибутку.

При цьому зі змісту акту перевірки №2263/04-66-15-00/25021316 від 04.08.2014 року вбачається, що висновок відповідача про нереальний характер господарських операцій позивача з його контрагентом сформовано на підставі акту від 03.07.2014 року №694/04-62-22-3/38470366 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД СІЄНА» (код ЄДРПОУ 38470366) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з визначеними контрагентами за березень 2014 року.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство. При цьому у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Отже, посилання податкового органу на акт контрагента позивача як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у ТОВ «ТД СІЄНА» умов для здійснення господарської діяльності через малий штат підприємства, то суд зазначає, що така позиція не є аргументованою та не може бути доводом неможливості виконання зобов'язання за договором, оскільки на позивача не покладено обов'язку, як і реальної можливості та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, або інших засобів, складських приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування валових витрат та податкового кредиту від цих відомостей контрагента.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за таким договором у позивача не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електропромремонт» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.08.2014 року №0003301500.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електропромремонт» судові витрати у розмірі 265,34 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень тридцять чотири копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко