Постанова № 43074859, 06.03.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2015 року справа № 823/346/15

м. Черкаси

10 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтаенерго плюс” про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулась Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - позивач) в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтаенерго плюс”, що знаходяться на рахунках в банківських установах, які обслуговують такого платника.

Позов мотивований тим, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 63087 грн. 67 коп., який в добровільному порядку ним не сплачений, а вжиті позивачем заходи з його погашення не призвели до позитивного результату. Тому, просить накласти арешт на кошти та інші цінності вказаного платника податків, що знаходяться у банківських установах.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив з невідомих причин, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв’язку з таким.

Контролюючі органи уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, що передбачено п.41.2. ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до п.п.87.1. – 87.2. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел.

Згідно з підп. 94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Як вбачається з наведеної норми право звертатися в суд з позовом про накладення арешту на кошти виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Відповідно до п.10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі - Інструкція), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Пунктом 10.2 Інструкції передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює дії, визначені пунктом 10.6 Інструкції.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтаенергоплюс” зареєстроване як юридична особа 20.12.2013 (код ЄДРПОУ 38682583). Має відкриті рахунки у банківських установах, що підтверджується довідкою позивача № 856/23-12 від 05.02.2015 (а.с.21).

Станом на час судового розгляду справи відповідач має непогашений борг з податку на додану вартість в сумі 63087 грн. 67 коп., який виник відповідно до поданої відповідачем податкової декларації від 15.10.2014 №9059075299.

30.10.2014 відповідно до ст. 100 ПК України позивачем прийнято рішення №95/23-12-25-028/38682583 про надання відповідачу розстрочення грошового зобов’язання на суму 163912 грн.

Суд звернув увагу, що відповідно до рішення позивача про опис майна у податкову заставу від 31.12.2014 № 15/23-12-25-025/38682583 позивач проводив опис майна відповідача, на яке боржник набуде власності у майбутньому, про що складений акт від 30.01.2015 (а.с.17). Згідно з даними витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень нерухомого майна від 13.01.2015 № 32144917 за позивачем у відомості відсутні.

Згідно з даними листа державної Інспекції сільського господарства в Черкаській області від 23.01.2015 сільськогосподарської техніки за відповідачем не зареєстровано. Відповідно до листа центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Корсунь-Шевченківського та Лисянського районів від 17.01.2015 №27 транспортні засоби за позивачем не зареєстровані.

Так, у відповідності до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) наявність податкового боргу; 2) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 3) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 4) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п.94.2 ст.94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми п.94.2 ст. 94 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція правової норми, яка розглядається визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 29.04.2013р. №642/12/13-13.

Тобто, суд дійшов висновку, що в даному випадку має застосовуватись спеціальна (імперативна) норма, яка регулює накладення арешту саме на кошти платника податку, а не на майно в цілому. Крім того, до суду податковим органом не було надано інкасових доручень повернутих без виконання, що б свідчило про виконання податковим органом всіх умов для накладення арешту на кошти та інші цінності.

Проаналізувавши норми чинного законодавства в частині застосування арешту коштів на рахунках платника податків, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Звенигородської ОДПІ в зв’язку з тим, що податковим органом не доведено жодної правової підстави, передбаченої п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України для накладення арешту на кошти платника податків ТОВ «Нафтоенерго плюс».

Керуючись ст.ст. 159 – 163, 254 – 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 10.03.2015