Рішення № 43074695, 10.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 Справа №910/29043/14Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк" Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича доТовариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» простягнення 2 690 068 грн 50 коп.Представники: від позивача: не з'явилисьвід відповідача: Масловський І.А., довіреність від 15.10.2013 Вакуленко С.В., довіреність №1273 від 30.07.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" Актив-Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» про стягнення 2 690 068 грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором № 0802/02 від 02.08.2013.

Свої вимоги позивач обґрунтує несвоечасним виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку із чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника заборгованості в розмірі 2 690 068 грн 50 коп., з яких 2 300 000 грн 00 коп. - поточна заборгованість за кредитом, 200 000 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 32 534 грн 25 коп. - поточна заборгованість за відсотками та 157 534 грн 25 коп. - прострочена заборгованість за відсотками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29043/14, розгляд справи призначений на 15.01.2015.

13.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2015 не з'явився та вимоги суду не виконав.

У судове засідання 15.01.2015 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 розгляд справи відкладено на 05.02.2015, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 05.02.2015 оголошено перерву до 26.02.2015.

26.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 26.02.2015 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи, а також заявили клопотання про продовження строку розгляду справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 26.02.2015 оголошено перерву до 10.03.2015.

10.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової експертизи, яке суд відхилив, як необґрунтоване.

Представник позивача у судове засідання 10.03.2015 не з'явився та вимоги суду не виконав.

У судове засідання 10.03.2015 з'явився представники відповідача, надали пояснення по суті спору, в яких просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 10.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (позичальник) укладено кредитний договір №0802/02, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмврв 3 000 000 грн 00 коп., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором (п. 2.1. договору).

Графік погашення кредитної лінії встановлюється додатком №1 до кредитного договору.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору №0802/02 від 02.08.2013, відповідно до яких змінювались умови договору, а саме: додатковий договір №1 від 25.09.2013, додатковий договір №2 від 25.02.2014, додатковий договір №3 від 05.05.2014, додатковий договір №4 від 02.06.2014, додатковий договір №5 від 01.07.2014, якими вносились зміни, зокрема, до додатку №1 до кредитного договору (графік погашення).

Відповідно до пункту 5.2.1. кредитного договору плата за кредит (проценти) встановлюється у розмірі 25% відсотків річних у валюті кредиту.

Згідно з пунктом 5.2.3. кредитного договору нарахування банком процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (включаючи цей день) до дня повного його погашення (не враховуючи цей день), виходячи з фактичного залишку заборгованості за кредитом та згідно пункту 5.2.1. та 5.2.2. даного договору.

Положеннями пункту 5.2.4. кредитного договору позичальник сплачує банку нараховані проценти, щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти, та повного погашення кредиту.

Відповідно до пункту 6.2.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному розмірі згідно додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку в термін до 31.07.2015.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як повідомлено суду позивачем, останнім на виконання умов кредитного договору було надано відповідачу кредит на суму 3 000 000 грн 00 коп. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідачем було частково погашено заборгованість за кредитом у розмірі 500 000 грн 00 коп. (повренення кредиту) та 676 360 грн 58 коп.

Судом встановлено, що позичальник у порушення умов кредитного договору №0802/02 від 02.08.2013 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в строк, обумовлений графіком погашення заборгованості, внаслідок чого в останнього утворилася прострочена заборгованість перед банком з повернення кредиту у розмірі 200 000 грн 00 коп., зі сплати прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 157 534 грн 25 коп., а також поточної заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 32 534 грн 25 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів погашення простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 200 000 грн 00 коп. зі сплати прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 157 534 грн 25 коп., а також поточної заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 32 534 грн 25 коп., нарахованих позивачем за період за період 01.08.2014 по 20.11.2014.

26.11.2014 позивач листом №7095/11 звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту, яку обґрунтував несвоечасним виконанням останнім умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Відповідач вказану вимогу банку не виконав, заборгованість не сплатив, кредит достроково не повернув, у зв'язку із чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника заборгованості в розмірі 2 690 068 грн 50 коп., з яких 2 300 000 грн 00 коп. - поточна заборгованість за кредитом, 200 000 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 32 534 грн 25 коп. - поточна заборгованість за відсотками та 157 534 грн 25 коп. - прострочена заборгованість за відсотками.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №0802/02 від 02.08.2013, вимоги позивача про стягнення з відповідача поточної заборгованості з повернення кредиту у розмірі 200 000 грн 00 коп., зі сплати прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 157 534 грн 25 коп., а також поточної заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 32 534 грн 25 коп., нарахованих за період за період 01.08.2014 по 20.11.2014, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 300 000 грн 00 коп. поточної заборгованості за кредитним договором суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу принципу свободи договору, встановленого статтями 6, 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, і такий договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П. 6.2. кредитного договору передбачено, щодострокове повернення кредиту може відбуватись за ініціативою позичальника, а також на вимогу банку у випадках, перебачених договором. За умовами п. 10.1.5. договору у разі порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, банк вправі в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, що є підставою для стягнення з позичальника суми кредиту, плати за кредит та штрафних санкцій, незалежно від настання строків сплати цих платежів за договором.

П. 16.3. договору встановлено порядок розірвання банком договору в односторонньому порядку, згідно якого банк повинен письмово повідомити про таке розірвання позичальника, і договір вважається розірваним з моменту направлення позичальнику відповідного повідомлення банку.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання банком умов договору щодо використання свого права на дострокове розірвання кредитного договору в якості підстави для дострокового повернення позичальником кредиту та плати за нього. Наданий позивачем лист-вимога від 26.11.2014 №7095/11 не містить повідомлення від банку про дострокове розірвання договору.

Також суду не надано доказів щодо оспорювання або визнання недійсними умов кредитного договору від 02.08.2013 №0802/02 щодо дострокового розірвання кредитного договору та дострокового повернення позичальником кредиту та плати за нього.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача поточної заборгованості відповідача за кредитним договором в розмірі 2 300 000 грн 00 коп., а тому відмовляє позивачу у задоволенні вказаної вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 7 801 грн 37 коп. в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27-А, ідентифікаційний код 34726705) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, ідентифікаційний код 26253000) заборгованість з повернення кредиту у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 190 068 (сто дев'яносто тисяч шістдесят вісім) грн 50 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27-А, ідентифікаційний код 34726705) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 7 801 (сім тисяч вісімсот одна) грн 37 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.03.2015

Суддя Н.Б. Плотницька