Постанова № 43074482, 26.02.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Житомир справа № 806/234/15

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання - Галайба І.Б.,

за участю: представників позивача: Колесниченка Д.М., Лисюк Т.А.,

представника відповідача - Курдиляса Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервік" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (Міндоходів) у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

19 січня 2015 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервік" (далі - ТОВ "Сервік") із позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (Міндоходів) у Житомирській області (далі - Бердичівська ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001282200 і №0001292200 від 30 вересня 2014 року.

У позовній заяві ТОВ "Сервік" вказало, що Бердичівською ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Сервік" з питання достовірності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з ПП "Інвестдорсервіс" за лютий 2014 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 3 вересня 2014 року №1569/2200/20400894. На підставі вказаного акта перевірки Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 30 вересня 2014 року №0001282200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85679 грн 00 коп. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30 вересня 2014 року №0001292200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6372 грн 00 коп., з яких 4248 грн 00 коп. основний платіж та 2124 грн 00 коп. штрафні (фінансові) санкції. Просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2014 року №0001282200 та №0001292200.

Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

З 20 серпня 2014 року до 27 серпня 2014 року посадовими особами Бердичівської ОДПІ на підставі наказу від 20 серпня 2014 року №606 та направлення від 20 серпня 2014 року, виданих Бердичівською ОДПІ, проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Сервік" з питання достовірності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з ПП "Інвестдорсервіс" за лютий 2014 року (а.с.7).

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 3 вересня 2014 року №1569/2200/20400894 у якому зроблено висновок про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, статті 185 пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 пункту 198.3, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2014 року по взаємовідносинах з ПП "Інвестдорсервіс" на суму 89927 грн 00 коп., у результаті чого за лютий 2014 року завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (р.19) у розмірі 85679 грн 00 коп. та занижено податок на додану вартість в сумі 4248 грн 00 коп. (на звороті а.с.13).

На підставі акта перевірки від 3 вересня 2014 року №1569/2200/20400894 Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 30 вересня 2014 року №0001282200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 85679 грн 00 коп. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30 вересня 2014 року №0001292200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6372 грн 00 коп., з яких 4248 грн 00 коп. основний платіж та 2124 грн 00 коп. штрафні (фінансові) санкції (а.с.15-16).

10 жовтня 2014 року ТОВ "Сервік" була направлена до Головного Управління Державної фіскальної служби у Житомирській області скарга на податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2014 року №0001282200 та №0001292200.

30 жовтня 2014 року рішенням Головного Управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №14857/Д-С/10-205 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 30 вересня 2014 року №0001282200 та №0001292200 залишені без змін, а скарга ТОВ "Сервік" - без задоволення (а.с.17-19).

13 листопада 2014 року ТОВ "Сервік" була направлена до Державної фіскальної служби України скарга на податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2014 року №0001282200 та №0001292200.

22 грудня 2014 року рішенням Державної фіскальної служби України №3310/6/99-99-10-01-25 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 30 вересня 2014 року №0001282200 та №0001292200 залишені без змін, а скарга ТОВ "Сервік" - без задоволення (а.с.20-21).

Представники позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог пояснили, що не погоджуються з висновками податкового органу виходячи з підстав викладених у позовній заяві. У судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог пояснили, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних і за наявності первинних документів по господарським операціям з контрагентом ПП "Інвестдорсервіс", оскільки вони підтверджені первинними документами. Крім того вважають, що посилання податкового органу на наявність порушень податкового законодавства у діях ПП "Інвестдорсервіс" на підставі виявлених порушень, що зафіксовані в акті перевірки Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 26 червня 2014 року №797/22-02/34062342 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Інвестдорсервіс" є незаконним оскільки позивач не несе відповідальності за порушення контрагентів, навіть якщо такі мали місце. Тому при складанні акту перевірки ТОВ "Сервік" у податкового органу відсутнє право приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника, як підставу для висновку про наявність порушень першого. Також податковим органом не підтверджено те, що ТОВ "Сервік" та ПП "Інвестдорсервіс" під час вчинення господарської операції завідомо діяли всупереч інтересам держави та суспільства, так і не надано відповідного вироку суду про визнання недійсним договору, що був укладений між ними. Таким чином висновки відповідача щодо проведення транзитних фінансових потоків, що спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання протирічать податковому законодавству, оскільки ставлять в залежність право на податковий кредит ТОВ "Сервік" від податкового обліку ПП "Інтердорсервіс", чи тим більше контрагентів ПП "Інтердорсервіс". Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Стосовно зазначення перевіряючими в акті перевірки про ненадання під час перевірки ТОВ "Сервік" довіреності на отримання товару та сертифікату якості одержаного товару представниками позивача пояснено, що вказані документи не є первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки реальність здійснення господарської операції може підтверджуватись лише такими документами як накладні чи акти. Крім того перевірка наявності сертифікатів якості не входить до компетенції податкової інспекції. Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності відміток про прибуття у Криворізьке представництво Дніпропетровської торгово-промислової палати, то представниками позивача зазначено про те, що наказом Міністерства Фінансів України було скасовано форму посвідчення про відрядження. Окрім того Податковим кодексом України з переліку документів, що є необхідними для підтвердження відрядження було вилучено посвідчення про відрядження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки прийняті податковим органом рішення відповідають вимогам чинного законодавства та є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.51-53). Пояснив, що ТОВ "Сервік" не мало права та підстав для віднесення до складу податкового зобов'язання та формування податкового кредиту по операціям з контрагентом ПП "Інтердорсервіс". Податковим органом встановлено, що вказане підприємство для ведення господарської діяльності не мало відповідних на те ресурсів та основних засобів, що підтверджується актом перевірки Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 26 червня 2014 року №797/22-02/34062342 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Інвестдорсервіс". Наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ПП "Інтердорсервіс" з огляду на що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту 89927 грн 00 коп. Крім того під час перевірки позивачем не були надані документи, що підтверджують проведення фінансово-господарської операції між ТОВ "Сервік" та ПП "Інвестдорсервіс", а саме: довіреність на отримання товару та сертифікат якості одержаного товару. У посвідченні про відрядження директора Друга В.В. є печатка з підписом про прибуття у Криворізьке представництво Дніпропетровської Торгово-промислової палати, але відсутні відмітки про прибуття в ПП "Інвестдорсервіс". У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими то платник податків несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України. З огляду на викладене ТОВ "Сервік" безпідставно сформовано податковий кредит за лютий 2014 року у сумі 899927 грн 00 коп. з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Інвестдорсервіс".

Правовідносини у даній справі регулюються Податковим кодексом України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд виходить з наступного.

В акті перевірки посадовими особами Бердичівської ОДПІ зазначено, що в ході проведення перевірки підприємством надані первинні документи, які свідчать про проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Інвестдорсервіс" за лютий 2014 року, з яких вбачається, що між ТОВ "Сервік" та ПП "Інвестдорсервіс" було укладено договір поставки від 13 лютого 2014 року (на звороті а.с.8). На виконання умов вказаного договору та згідно наданого під час перевірки наказу підприємства від 11 лютого 2014 року №6 директор ТОВ "Сервік" Друг В.В. був відряджений в ПП "Інвестдорсервіс" (м.Кривий Ріг) для відвантаження та митного оформлення товару до Естонії. В посвідченні про відрядження директора Друга В.В. є печатка з підписом про прибуття у Криворізьке представництво Дніпропетровської Торгово-промислової палати, але відсутні відмітки про прибуття в ПП "Інвестдорсервіс" (а.с.9). Окрім того під час перевірки не були надані слідуючі документи, що підтверджують проведення фінансово-господарської операції між ТОВ "Сервік" та ПП "Інвестдорсервіс", а саме: довіреність на отримання товару та сертифікат якості одержаного товару (на звороті а.с.9).

Станом на 27 серпня 2014 року згідно з інформацією "Системи автоматизованого співставлення зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" у платника податків ТОВ "Сервік" за лютий 2014 року були наявні розбіжності, а саме завищено податковий кредит у сумі податку на додану вартість 89926 грн 97 коп. по контрагенту ПП "Інвестдорсервіс".

Підставою для висновків податкового органу про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 89926 грн 00 коп. згідно акту перевірки, стало невизнання господарських операцій позивача з ПП "Інвестдорсервіс" за лютий 2014 року. Підставою невизнання Бердичівською ОДПІ господарських операцій позивача з ПП "Інвестдорсервіс" став одержаний від Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції акт від 26 червня 2014 року №797/22-02/34062342 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Інвестдорсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності за період з 1 лютого 2014 року до 28 лютого 2014 року з податкових зобов'язань ПП „Інвестдорсервіс" було знято 89926 грн 97 коп. по контрагенту ТОВ "Сервік" (на звороті а.с.9).

Так, Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька центральна ОДПІ) отримано висновок Головного відділу податкової міліції Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Державної податкової служби відповідно якого, у діяльності ПП "Інвестдорсервіс" встановлено ознаки фіктивності, відповідно до статті 55-1 Господарського кодексу України, службові особи ПП "Інвестдорсервіс" до Криворізької центральної ОДПІ не в повному обсязі надали копії документів щодо фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Твінінг Тайм" (м.Київ) та ТОВ "Укртехпром" (м.Дніпропетровськ). Також, службові особи ПП "Інвестдорсервіс" не надали обґрунтоване письмове пояснення щодо здійснення фінансово-господарської діяльності між вищевказаними суб'єктами господарювання. Виходячи з вищевказаного, в діяльності ПП "Інвестдорсервіс" наявні докази свідчать про нереальне здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Твінінг Тайм" та ТОВ "Укртехпром", тобто ПП "Інвестдорсервіс" належить до підприємств ризикової категорії "транзитер" (а.с.10).

У вказаному акті Криворізької центральної ОДПІ викладені висновки про те, що ПП "Інвестдорсервіс" не мало можливості реалізовувати товарно-матеріальні цінності за відсутності можливості реального здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності, у підприємства відсутній технічний та управлінський персонал, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби (на звороті а.с.10).

Також посадовими особами Бердичівської ОДПІ в акті перевірки зазначено, про те, що операції з придбання товарно-матеріальних цінностей ПП "Інвестдорсервіс" у ТОВ "Укртехпром", ТОВ "Твінінг Тайм" та подальшої реалізації покупцям, в тому числі і ТОВ "Сервік", порушують статтю 234 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, правочин який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, та не маючий під собою розумної економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

З огляду на викладене вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже операції по ланцюгу постачання (на звороті а.с.13).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Встановлено, що 13 лютого 2014 року між ПП "Інвестдорсервіс" (Продавець) та ТОВ "Сервік" (Покупець) укладено договір поставки №1302/1 та додаток до договору №1 Специфікація (а.с.25-26, на звороті 26). Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця матеріали верхньої будови колії, у подальшому (товар), а Покупець зобов'язується приймати товар і оплатити його вартість на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 1.3 встановлено, що найменування, кількість та ціна товару, що постачається по даному договору, визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктом 3.1 поставка товару здійснюється партіями на умовах, вказаних у специфікаціях. Відповідно до пунктів 3.2 та 3.4 Продавець передає товар Покупцю разом зі всією відповідною документацією: видаткова накладна, податкова накладна та рахунок. Прийом товару по кількості проводиться у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6. Прийом товару по якості проводиться у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7. Згідно з пунктами 4.1 та 4.3 ціна на товар у договорі є звичайною з урахуванням податку на додану вартість і вказується у специфікаціях. Загальна ціна договору визначається складанням сум, вказаних у видаткових накладних.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться: рахунок-фактура від 13 лютого 2014 року №14 (а.с.27), видаткові накладні від 14 лютого 2014 року №25-№27 (а.с.28-30), гарантійний лист (а.с.103), оборотна відомість по товарно-матеріальних рахунках (а.с.105), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с.89-90), податкові накладні від 14 лютого 2014 року №23-25, (на звороті а.с.28-30), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

В акті перевірки перевіряючими податкового органу підтверджено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту лютого 2014 року у сумі податку на додану вартість 89926 грн 97 коп., та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року в сумі 89926 грн 97 коп. (а.с.9).

На підтвердження безготівкових розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності в матеріалах справи містяться платіжне доручення від 14 лютого №8 на суму 520000 грн 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 86666 грн 67 коп. та платіжне доручення від 18 лютого 2014 року №13 на суму 19561 грн 80 коп., у тому числі податок на додану вартість 3260 грн 30 коп. (а.с.38, на звороті а.с.38), звіти про дебіторські та кредиторські операції по рахункам ТОВ "Сервік" (а.с.39-41, 104). Кредиторська заборгованість ТОВ "Сервік" перед ПП "Інвестдорсервіс" відсутня.

Згідно з наданим під час перевірки наказом підприємства від 11 лютого 2014 року №6 директор Друг В.В. був відряджений до ПП "Інвестдорсервіс" (м.Кривий Ріг) для відвантаження та митного оформлення товару в Естонію, на підтвердження вказаного факту в матеріалах справи місятяться: витяг з книги наказів ТОВ "Сервік" (а.с.22-24), посвідчення про відрядження (а.с.31), квитанція №25 та посадочний документ (а.с.32), рахунок за проживання в готелі (а.с.34), проїзний документ (а.с.37).

Судом також встановлено, що 22 січня 2014 року між ТОВ "Сервік" (Продавець) та ТОВ "Сфінкс КН" (Естонія, м.Сіламає) (Покупець) було заключено зовнішньоекономічний контракт №02-14SF (а.с.60-62) та складено Специфікацію №1 до вказаного контракту (а.с.63). Відповідно до пункту 1 контракту Продавець продав, а Покупець купив: матеріали верхньої будови колії, шпали залізобетонні, шпали дерев'яні, переводи стрілочні, елементи стрілочних переводів. Кількість матеріалів вказана у специфікації в додатку. Загальна сума контракту складає 100000 тисяч доларів Сполучених Штатів Америки. Згідно з пунктом 3 контракту поставка товару здійснюється партіями залізничним та автомобільним транспортом. Продавець (Вантажовідправник) зобов'язується провести відвантаження та митне оформлення товару на митній території України тривалістю два дні з моменту подачі транспортного засобу під завантаження. Термін відвантаження та митного оформлення товару більше 2-х днів вважається простоєм. Простій автомобіля оплачує Продавець з розрахунку 100 євро на добу. Умови та базис поставки, строк поставки та кількість товару встановлюється згідно специфікації в додатку.

В матеріалах на підтвердження виконання вказаного контракту містяться наступні документи: рахунок-проформа №1 від 14 лютого 2014 року (а.с.82), валютно-митна декларація від 18 лютого 2014 року №110050004/2014/000632 (а.с.67-68), міжнародні товарно-транспортні накладні СМR №024930, №024931, №025364 (а.с.69-71), пакувальні листи від 14 лютого 2014 року №1-3 та загальний (на звороті а.с.69-71, а.с.72), експертний висновок від 17 лютого 2014 року №Е-15 (а.с.73-76), вантажно-митні декларації (а.с.64-66).

13 лютого 2014 року між ТОВ "Імекс КР" (Виконавець) та ТОВ "Сервік" (Замовник) було укладено договір на виконання послуг №8/ЗТК (а.с.77-78) та складено додаток №1 до договору Базова тарифна угода (на звороті а.с.78). Відповідно до пункту 1.1 договору Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг і виконання робіт в інтересах Замовника на місці прибуття автотранспортних засобів у зоні митного контролю Дніпропетровської митниці за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт.Радушне, Нікопольське шосе, 2а. Роботи та послуги, які надає Виконавець: забезпечення в'їзду автотранспортних засобів з вантажем, що належить Замовнику на охоронювану територію, надання диспетчерсько-інформаційних послуг, забезпечення охорони автотранспортного засобу з вантажем, виконання завантажно-розвантажувальних робіт, пов'язаних з проведенням процедур контролю, стосовно вантажів Замовника, розміщення та охорону вантажів Замовника на території, включаючи їх приймання та охорону у складських приміщеннях на підставі договорів зберігання, регулювання руху автотранспорту з вантажем на території зони прибуття.

В матеріалах на підтвердження виконання вказаного контракту містяться рахунки та акти здачі-прийомки виконаних робіт/послуг (а.с.79-81).

28 серпня 2014 року між Дніпропетровською торгово-промисловою палатою (Підприємство-декларант) та ТОВ "Сервік" укладено договір №15-Д на виконання послуг з декларування товарів, транспортних засобів, іншого майна, що переміщується через митний кордон України (а.с.83-84). Згідно пункту 1.1 вказаного договору Підприємство-декларант від свого імені і за рахунок Замовника виконує послуги посередника під час декларування товарів, транспортних засобів, іншого майна, що переміщуються Замовником через митний кордон України, а Замовник оплачує послуги Підприємства-декларанта. Пунктом 1.2 Підприємство-декларант виконує послуги по декларуванню товарів, транспортних засобів та іншого майна, на підставі наданої Замовником заявки, в якій Замовник обумовлює строки виконання послуг. Відповідно до пункту 1.4 договору місцем надання послуг є м.Кривий Ріг, якщо інше місце не вказане в заявці замовника.

На виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться акт прийому-передачі наданих послуг від 19 лютого 2014 року №Д-31 (а.с.85) та податкова накладна від 19 лютого 2014 року №335, яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував (на звороті а.с.85).

28 січня 2014 року між ТОВ "Сервік" (Замовник) та Криворізьким представництвом Дніпропетровської торгово-промислової палати (Виконавець) укладено договір про надання послуг №16-Е (а.с.86-87). Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги: сертифікація походження товарів, оформлення та видача висновку експерта про походження товарів; проведення судово-товарознавчої експертизи; проведення експертизи товарів з якості та кількості товарів, сировини, обладнання тощо; визначення виходу готової продукції з давальницької сировини та рівню її вартості в загальній вартості, оцінка майна; проведення експертизи з визначення кодів товарів; переклад та засвідчення документів, інформаційно-консультативні послуги, послуги по захисту прав інтелектуальної власності, послуги щодо оформлення документів на присвоєння ідентифікаційних номерів в Асоціації "GS1 Ukraine".

На виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться акт прийому-передачі наданих послуг від 17 лютого 2014 року №Е-15 (а.с.88) та податкова накладна від 20 лютого 2014 року №378, яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував (на звороті а.с.88).

Вищевказаними документами підтверджується реальність проведених операцій, подальший продаж товарів та спростовується зазначене в акті перевірки твердження, що правовідносини між ТОВ "Сервік" та ПП "Інвестдорсервіс" не спричинили реального настання правових наслідків.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ПП "Інвестдорсервіс" було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.56-59).

Щодо зазначеного в акті перевірки, що ТОВ "Сервік" не надано до перевірки довіреності на отримання товару та сертифікату якості одержаного товару суд вважає за необхідне зазначити наступне. Довіреність не є первинним документом у розумінні Закону України №996-XIV, факт здійснення господарської операції підтверджується саме первинними документами, такими як: накладні, акти, тощо. Сертифікат якості взагалі ніяким чином не може підтвердити чи спростувати факт реальності здійснення господарської операції. А перевірка наявності сертифікатів якості не входить до компетенції податкової інспекції.

Стосовно зазначеного перевіряючими в акті перевірки твердження про відсутність відмітки у відрядженні директора Друга В.В. про прибуття в ПП "Інтердорсервіс" суд вважає за необхідне зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 21 червня 2011 року №738 "Про визнання таким, що втратив чинність наказу Державної податкової адміністрації України від 28 липня 1997 року №260" було скасовано форму посвідчення про відрядження. Крім того, податковим кодексом України з переліку документів, що є необхідними для підтвердження відрядження, було вилучено посвідчення про відрядження.

Посилання представника відповідача на акт Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції від 26 червня 2014 року №797/22-02/34062342 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Інвестдорсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності за період з 1 лютого 2014 року до 28 лютого 2014 року з податкових зобов'язань ПП „Інвестдорсервіс", не спростовують того, що господарська операція між ТОВ "Сервік" та ПП "Інвестдорсервіс" не відбулася. ТОВ "Сервік" не може нести відповідальності за неправомірні дії своїх контрагентів, навіть якщо такі мали місце.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пунктів 198.3 та 198.4 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

З наведених норм вбачається, що платник податків вправі віднести суми податку до податкового кредиту у разі придбання товарів, у тому числі з метою використання у господарській діяльності.

Згідно з абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформував податковий кредит.

Первинними документами підтверджено реальне виконання ТОВ "Сервік" з контрагентом ПП "Інтердорсервіс" своїх зобов'язань за договором поставки, що спростовує висновки відповідача про відсутність факту нереального здійснення господарських операцій.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2014 року №0001282200 та №0001292200, а тому суд задовольняє адміністративний позов.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0001282200, №0001292200 від 30 вересня 2014 року, прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервік".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервік" 184 грн 10 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін

Повний текст постанови виготовлено: 03 березня 2015 р.