Постанова № 43074261, 10.03.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4200/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

10 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Маліцького П.О.,

представника відповідача: Плахотнюк Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування постанови.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.08.2014 року на адресу ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області надійшла заява стягувача ОСОБА_4 про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 134/2054/13-а, виданого 17.06.2014 року Крижопільським районним судом Вінницької області, про зобов'язання ГУ ПФ України у Вінницькій області провести перерахунок ОСОБА_4 основного розміру пенсії з 23.03.2013 року з урахуванням грошового забезпечення за останньою штатною посадою для обчислення пенсії в сумі 5234,88 грн.

Постановою від 14.08.2014 року старший державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. на підставі зазначеного виконавчого документа відкрила виконавче провадження ВП № 44386018. Вказаною постановою боржнику - ГУ ПФ України у Вінницькій області надано строк до 21.08.2014 року для самостійного виконання рішення суду.

Листом від 14.10.2014 року № 2369/06-36/09 ГУ ПФ України у Вінницькій області повідомило державного виконавця про добровільне повне фактичне виконання судового рішення та необхідність закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". До зазначеного листа позивач також долучив розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії ОСОБА_4, згідно з яким стягувачу донараховано пенсію в сумі 7717,20 грн. за період з березня 2013 року по квітень 2014 року.

Крім того, позивач у листі від 14.10.2014 року № 2369/06-36/09 додатково проінформував державного виконавця щодо відсутності бюджетних асигнувань та повідомив, що проведення виплат із власних джерел фінансування призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду.

03.11.2014 року державний виконавець сформував вимогу № 9889/2.1-28/3 щодо зобов'язання ГУ ПФ України у Вінницькій області повторно провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 Вказаною вимогою позивачу встановлено строк до 10.11.2014 року для надання обґрунтованої відповіді щодо виконання чи невиконання з поважних причин рішення суду.

На виконання вимоги державного виконавця ГУ ПФ України у Вінницькій області направило лист від 10.11.2014 року за № 2570/06-36/09, в якому з посиланням на відповідні нормативно-правові акти зазначило про порядок та умови, на підставі яких було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_4, та повідомило про необхідність закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

26.11.2014 року з підстав невиконання боржником рішення старший державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Плахотнюк Н. Ю прийняла постанову ВП № 44386018, згідно з якою на ГУ ПФУ у Вінницькій області накладено штраф в сумі 680 грн.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно та з порушенням норм чинного законодавства прийнято оскаржувану постанову ВП № 44386018, згідно з якою на ГУ ПФУ у Вінницькій області накладено штраф в сумі 680 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вживати заходів щодо примусового виконання рішень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з пп. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Частиною 1 статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника-юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Змістовний аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що приймаючи рішення про накладення штрафу на боржника, державний виконавець зобов'язаний з'ясувати чи вжито боржником дії (прийнято рішення) щодо виконання рішення суду, а також чи наявні поважні причини, які унеможливлюють виконання рішення суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржувана постанова про накладення штрафу ВП № 444386018 від 26.11.2014 року прийнята державним виконавцем у зв'язку з невиконанням боржником ГУ ПФ України у Вінницькій області без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Разом із тим, як підтверджується матеріалами справи, постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 14.05.2014 у справі № 134/2054/13-а відповідача ГУ ПФ України у Вінницькій області зобов'язано провести перерахунок ОСОБА_4 основного розміру пенсії з 23.03.2013 року з урахуванням грошового забезпечення за останньою штатною посадою для обчислення пенсії в сумі 5234,88 грн.

З матеріалів справи суд установив, що боржник - ГУ ПФ України у Вінницькій області провів відповідний розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії донараховано пенсіонеру ОСОБА_4 пенсію в сумі 7717,20 грн.

Однак, як пояснив представник позивача, що ГУ ПФ України у Вінницькій області здійснило перерахунок ОСОБА_4 з 23.03.2013 року по 24.04.2014 року у зв'язку з тим, що 25.03.2014 року було внесено зміни постановою від 25 березня 2014 р. № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення", що і послужило кінцевою датою перерахунку.

Крім того, також зазначив, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь - які бюджети зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом України про Державний бюджет України.

Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України реалізує бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», згідно з якою Пенсійному фонду виділені бюджетні асигнування для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством. Однак, на даний час відсутнє фінансування з Державного бюджету, а тому не має можливості здійснювати перерахунок та виплату пенсії.

Колегія суддів, вказані твердження представника позивача до уваги не бере у зв'язку з тим, що відповідно до п. 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою КМУ від 13 лютого 2008 р. за № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частиною другою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази щодо здійснення перерахунку ОСОБА_4 основного розміру пенсії з урахуванням грошового забезпечення за останньою штатною посадою для обчислення пенсії в сумі 5234,88 грн.

Також, суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем за те, що ГУ ПФ України у Вінницькій області не здійснено перерахунку ОСОБА_4 основного розміру пенсії з урахуванням грошового забезпечення за останньою штатною посадою для обчислення пенсії в сумі 5234,88 грн.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державний виконавець діяв на підставі та у спосіб передбачений ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", а тому постанова про накладення штрафу ВП № 444386018 від 26.11.2014 року є правомірною та прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів щодо протиправності та необґрунтованості оскаржуваної постанови.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування постанови скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.