Ухвала суду № 43074225, 12.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 рокусправа № 808/8504/14 Провадження №ДО/808/1179/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №808/8504/14 (провадження №ДО/808/1179/14) за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України, державної казначейської служби України про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

28.11.2014 року Державне підприємство «Сніжнеантрацит» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

1) визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з виконання Державного бюджету України в частині фінансування бюджетної програми «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» за вересень-жовтень 2014 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»;

2) визнати неправомірною бездіяльність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо неперерахування державної підтримки за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» за вересень-жовтень 2014 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»;

3) стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Державної казначейської служби України заборгованість з державної підтримки за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» за вересень-жовтень 2014 року у розмірі 38041000 грн.;

4) зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати виплату державної підтримки за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» за вересень-жовтень 2014 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» у розмірі 38041000 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачі в порушення вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не вчинили жодних дій щодо перерахунку ДП «Сніжнеантрацит» за період вересень-жовтень 2014 року бюджетних коштів у розмірі 38041000 грн. за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції», що призвело до порушення прав позивача та невиконання ним власних зобов'язань з виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, ДП «Сніжнеантрацит» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що у відповідності до Гірничого закону України, Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» держава сприяє розвитку вугільної і гірничодобувної промисловості. У відповідності ж до Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» відповідачі зобов'язані були за період вересень-жовтень 2014 року перерахувати позивачу бюджетні кошти у розмірі 38041000 грн. Підстав для відміни місячного обсягу бюджетних коштів не було, підприємство свою діяльність не припинило, а переміститися з зони, яка непідконтрольна українській владі, підприємство не має ні фізичної ні технічної можливості.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДП "Сніжнеантрацит" засновано на державній формі власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 13.08.2003 № 430 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (а.с. 22).

Як юридична особа позивач зареєстрований 02.09.2003, код ЄДРПОУ 31906124, його місцезнаходження: 86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна, будинок 32, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.01.2015 (а.с. 147).

Згідно з вказаним витягом, видами діяльності позивача є: добування кам'яного вугілля (05.10); надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів (09.90); оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71); неспеціалізована оптова торгівля (47.78); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (49.90); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12.).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" були передбачені видатки за бюджетною програмою "Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової вугільної товарної продукції" у сумі 109879802 тис. грн. (додаток № 3 до Державного бюджету України на 2014 рік, код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 1101110). Головним розпорядником зазначеної бюджетної програми визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Паспорт бюджетної програми на 2014 рік Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за КПКВК 1101110 "Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції" затверджений спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Міністерства фінансів України від 24.02.2014 № 209/114, з подальшим внесенням до нього змін спільним наказом від 23.05.2014 № 375/620 (а.с.7-12).

Згідно кошторису бюджетного фінансування зі змінами та доповненнями, ДП «Сніжнеантрацит» за період січень-жовтень 2014 року отримано бюджетних коштів на загальну суму 234692тис.грн. Залишок недоотриманих бюджетних коштів складає 38041тис.грн.

Як зазначає позивач, внаслідок недоплати Міністерством енергетики та вугільної промисловості України бюджетних коштів у сумі 38041 тис.грн., ДП «Сніжнеантрацит» не виплачено заробітну плату працівникам підприємства за серпень-вересень 2014 року та не проведено перерахування коштів до державних обов'язкових фондів.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідачів про відсутність на даний час підстав для здійснення фінансування виплат позивачу державної підтримки за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції», оскільки ДП «Сніжнеантрацит» зареєстровано та проводить свою діяльність на території, яка не контролюється українською владою, а переміщення позивача на контрольовану територію не відбулось.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції», визначений Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткового покриття витрат вугледобувних підприємств, що включаються до собівартості готової товарної вугільної продукції затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 153 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів другого та п'ятого Порядку, Міненерговугілля як головний розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми: розподіляє бюджетні кошти між вугледобувними підприємствами, якщо вартість продукції за прогнозованими цінами не покриває прогнозованих витрат, що включаються до її собівартості; визначає для кожного вугледобувного підприємства прогнозовану вартість продукції та прогнозовані витрати, що включаються до собівартості продукції, без урахування суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів; затверджує в установленому порядку обсяг бюджетних коштів у розрізі вугледобувних підприємств з урахуванням того, що він не може перевищувати стовідсоткового покриття прогнозованих збитків вугледобувного підприємства.

Одержувачами бюджетних коштів є вугледобувні державні підприємства та господарські товариства, 100 відсотків акцій яких належить державі (пункт другий Порядку).

Пунктом 10 Порядку визначено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості перераховує бюджетні кошти вугледобувним підприємствам на окремі рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби, із зазначенням напрямів їх використання, у тому числі у платіжних дорученнях.

Згідно з пунктом 11 Порядку, відкриття рахунків, реєстрація, облік бюджетних зобов'язань в органах Державної казначейської служби та операції, пов'язані з використанням бюджетних коштів, проводяться в установленому законодавством порядку.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до пункту першого Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Пунктом четвертим зазначеного Положення визначено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Таким чином, ДП «Сніжнеантрацит» є належним одержувачем бюджетних коштів за бюджетною програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції», а Міненерговугілля є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем вказаної бюджетної програми.

З матеріалів справи вбачається, що спору між сторонами з приводу наявності у ДП «Сніжнеантрацит» права на отримання бюджетних коштів не має. Спір виник внаслідок того, що ДП «Сніжнеантрацит» знаходиться на території, яка наразі непідконтрольна українській владі, що унеможливлює належне виконання бюджетної програми. Водночас, ДП «Сніжнеантрацит» не погоджується з бездіяльністю відповідачів, оскільки вважає такі посилання безпідставними.

Так, надаючи правову оцінку доводам позивача, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України.

02.09.2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669), який набрав чинності 15.10.2014 року. Відповідно до преамбули, цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За визначенням, яке наведене у статті 1 даного Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Постановою Правління Національного Банку України «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 № 466, призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок). При цьому, пунктом 2 Постанови установлено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки.

Так, згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», місто обласного значення Сніжне Донецької області, де знаходиться позивач, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Пунктом другим Тимчасового порядку закріплено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Відповідно до пункту сьомого Тимчасового порядку, державна підтримка вугільної галузі надається підприємствам, які зареєстровані та провадять свою діяльність на контрольованій території.

Водночас Тимчасовим порядком передбачена можливість переміщення установи на контрольовану територію, і таке переміщення, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до повернення згаданої території під контроль органів державної влади або переміщення позивача на контрольовану територію, Міненерговугілля не може вживати заходів щодо фінансування ДП «Сніжнеантрацит» з метою державної підтримки вугільної галузі. Більш того, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, призупинено казначейське обслуговування одержувачів бюджетних коштів, які розташовані на території, де здійснюється антитерористична операція.

Та обставина, що, як зазначає заявник апеляційної скарги, позивач не має ні фізичної ні технічної можливості переміститися на контрольовану територію, не можуть нівелювати вищевказаних положень, та відповідно, не змінюють обмежень, встановлених законодавством на період проведення антитерористичної операції на тимчасово неконтрольованих територіях.

Посилання позивача на те, що Постанова КМУ від 07.11.2014 № 595 набрала чинності у листопаді 2014 року в той час, як спірні правовідносини стосуються періоду вересня 2014 року не спростовують вищевказаних висновків суду, оскільки такі посилання не змінюють безпосередньо період проведення терористичної операції, який визначено Законом №1669 та який на час слухання справи судом першої інстанції не завершений, а також не надають правових підстав для здійснення на даний час перерахування спірних бюджетних коштів за бюджетної програмою.

Враховуючи, що законодавством України передбачена можливість тимчасового обмеження прав і свобод громадян у районі проведення антитерористичної операції, що має місце в даному випадку, колегія суддів вважає, що на даний час підстави для задоволення позову, в межах розгляду даної справи, відсутні.

Посилання позивача на безпідставність зазначення судом, що підприємство припинило свою діяльність на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.11.20104р. №841 не впливають на правильність висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову, та, відповідно, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сніжнеантрацит» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №808/8504/14 (провадження №ДО/808/1179/14) залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов