Ухвала суду № 43074207, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 0870/9078/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року

по справі № 0870/9078/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма Азовмеханіка»

до Бердянської об'єднаної державної податкової Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма "Азовмеханіка" звернулась з позовом до суду, в якому просило скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000442211 від 31.08.2012 на загальну суму 379851,00 грн., № 0000452211 від 31.08.2012 на загальну суму 299834,00 грн. та № 0000652213 від 31.08.2012 на загальну суму 90000,00 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки акту проведеної перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, також зазначає про відсутність з його боку порушень законодавства, а відтак відсутність правових підстав для визнання податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Матеріалами справи встановлено, посадовими особами контролюючого органу проведена позапланова виїзна перевірка ПП "ВКФ Азовмеханіка" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 09.08.2012 № 047/22-11/34157952.

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення ПП "ВКФ Азовмеханіка":

1. п. 5.1 ст. 5, пп. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 ст. 138 ПК України; пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ; п. 198.3 ст. 198 ПК України; вимог абз. 1 п. 3.5, глави 3 та пунктів 2.8, 2.9 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) встановлено перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі в сумі 45 000,00 грн.; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 нараховано пені 0,77 грн.

Зокрема, таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що ДПІ, в яких зареєстровані контрагенти ПП "ВКФ Азовмеханіка" проведені зустрічні перевірки та встановлено, що підприємства не звітують, не сплачують податки, не мають потужностей для здійснення господарських операцій, а таким чином задекларовані показники ПП "ВКФ Азовмеханіка" від постачальників не спричиняють реального настання економічних наслідків.

На підставі акту перевірки від 09.08.2012 № 047/22-11/34157952 а виявлених порушень Бердянською ОДПІ Запорізької області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000442211 від 31.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 379 851,00 грн., з яких 312 901,00 грн. за основним платежем та 66 950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000452211 від 31.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 299 834,00 грн., з яких 239 867,00 грн. за основним платежем та 59 967,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;№0000652213 від 31.08.2012, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 90 000,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, здійснені під час проведення перевірки є невмотивованими та такими, що носять характер припущень, а отже спірні податкові повідомлення-рішення винесено з порушенням норм діючого законодавства.

Колегія суддів виходячи з фактичних обставин справи погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Курсор Ком", ТОВ "ТВП Еталон Інвест", ТОВ "ВКП Омега Спектр", ПП "Будівельна компанія "Дніпро 2006" були укладені договори постачання стальної сировини: Круги Ф200ст 12х18Н9Т, ф180ст 12х18Н9Т, Ф260ст 12х18 Н109Т, ф 160ст 20х13, ф180ст 12х18Н9Т.

Також між позивачем та ТОВ "ВКП Омега Спектр" був укладений договір підряду, щодо виконання робіт із цементації корпусів торцевих ущілень.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Нормами п.5.11 вказаної статті передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вкладені положення, кореспондуються з нормами Податкового кодексу України,що набрав чинності з 01.01.2011 року, якими визначено, що відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, надані до перевірки, що свідчать про реальність господарських операцій з ТОВ "Курсор Ком", ТОВ "ТВП Еталон Інвест", ТОВ "ВКП Омега Спектр",ТОВ "Південний насосний завод", ТОВ "Донтрасторг", ПП "Будівельна компанія "Дніпро 2006", ТОВ "Восток Авто", а саме: рахунки-фактури,видаткові накладні,податкові накладні,акти виконаних робіт,платіжні доручення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання зобов'язання за договором поставки у повному обсязі підтверджено документально.

Використання позивачем придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що всі придбані у підприємств товари і послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та правомірно віднесено до валових витрат суми коштів сплачених за них.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допустили його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Доводи скаржника про встановлену відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, який є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних контрагентами, які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Усі надані первинні документи досліджені судом апеляційної інстанції, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про реальність операції позивача щодо поставки товарів, оскільки зазначені операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою придбання будівельних матеріалів було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. При цьому усі первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, також вірним є висновок суду щодо безпідставності нарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 90000,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000652213 з огляду на не дотримання контролюючим органом вимог ст.250 Господарського кодексу України.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з його контрагентами відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, складеними на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової Запорізької області Державної податкової служби-залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2013 року по справі № 0870/9078/12 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова