Постанова № 43074069, 05.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2015 р. Справа № 914/3604/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2014р.

у справі № 914/3604/14

за позовом державного територіально-галузевого

об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою

відповідальністю "Сюрприз" м.Львів

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача регіонального відділення фонду

державного майна України по Львівській області м. Львів

про стягнення 17 214,98 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Антонюк С.С. - за довіреністю № НЮ-32 від 02.01.2015р.

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2014 р. (суддя С.М.Коссак) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станції Львів» 15 323,91 грн. основної заборгованості, 208,65 грн. 3 % річних, 150,03 грн. пені, 1 532,39 грн. штрафу та 1 827,00грн. витрати по сплаті судового збору.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що вказане майно вже тривалий час не використовується орендарем, а відповідно до п.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Крім цього, відповідач зазначає, що за вчинені протиправні дії балансоутримувача було відкрито кримінальне провадження №12013150380000104 щодо зловживання службовим становищем посадових осіб вокзалу ст. Львів, що унеможливило використання відповідачем орендованого майна. Скаржник наголошує, що він не використовував орендоване майне з 26.10.2011 р. по даний час, що підтверджується також актом від 26.10.2011 р., який складений між РВ ФДМУ по Львівській області та ТОВ «Сюрприз» про проведення перевірки (обстеження) стану об'єкта оренди по договору оренди від 22.12.2009 р. №197, в якому зазначено, що торгівельний об'єкт відсутній, а також актами про недопуск до орендованого майна.

Скаржник в судове засідання не з'явився, проте, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Судова колегія розглянувши вказане клопотання, прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). Судом також враховується, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 05.02.2015 р. явку уповноважених представників сторін визнано на власний розсуд.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, однак, в судовому засіданні заперечив щодо вимог апеляційної скарги, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, 22.12.2009 р. між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ТОВ «Сюрприз» (орендар) укладено договір оренди № 197 нерухомого державного майна, згідно умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 6,00 кв.м., за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Вокзалу станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця» (балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, майно передається в оренду з метою: 4,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 1,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів; 1,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів.

В подальшому, 31.07.2011р. укладено договір про внесення змін до вказаного договору, яким внесено зміни в площу орендованого майна, яка становить 6,4м2, з яких 4,4м2 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 1м2 розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів, 1м2 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.

Згідно п.п.2.1,3.1-3.3, 3.6-3.8, 10.1 зазначеного договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2009р. 808,44грн.; орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - грудень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди жовтень 2009р. на індекс інфляції за листопад та грудень 2009р.; нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% - до державного бюджету України; 30% - на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у повному у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 22.12.2009р. по 19.12.2012р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2010 р. між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ «Сюрприз» (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.12.2009р. №197, яким строк дії договору продовжений до 10.04.2013р. включно.

Наявними матеріалами справи підтверджується що майно було передано відповідачу згідно підписаного між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем акту приймання-передачі від 22.12.2009р.

Відповідно до п.п. 5.3, 10.6. договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Чинність цього договору припиняється в наслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2014р. у справі

№ 914/2531/14, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. та набрало законної сили встановлено, що згідно акту приймання - передачі від 02.04.2014р. до договору оренди індивідуального - визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 197 від 22.12.2009р., що орендарем - ТОВ «Сюрприз», повернуто балансоутримувачу (позивачу), а балансоутримувачем прийнято з орендованого користування частину площі приміського касового залу будівлі «Вокзал станції «Львів», за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1 загальною площею, 6,4 кв.м.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідачем згідно п.3.6. договору не здійснено орендної оплати (30% на рахунок балансоутримувача) за період з вересня 2011р. по квітень 2014р. (до передачі 02.04.2014р. майна відповідачем балансоутримувачу по акту приймання-передачі) у розмірі 15 323,91грн.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 150,03 грн. пені, 1532,39 грн. штрафу та 208,65 грн. 3% річних.

При прийнятті постанови, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.283, ст.286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідача орендної плати на загальну суму

15 323, 91 грн. основної заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних, пені та штрафу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у повному у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, штрафу та 3% річних, погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення з відповідача 208,65 грн. 3 % річних, 150,03 грн. пені та 1 532,39 грн. штрафу.

Судова колегія також зазначає, що посилання скаржника на неможливість використання орендованого майна, у зв'язку з чим в силу ч.6 ст.762 ЦК України, він повинен бути звільнений від орендної плати, є безпідставними та не ґрунтуються на законодавстві. Скаржником не доведено належними та допустимими доказами те, що факт відкриття кримінального провадження, акти про проведення перевірки (обстеження) стану об'єкта оренди, а також акти про недопуск до орендованого майна, є підставою вважати, що орендар не мін використовувати орендоване майно.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2014 р. у справі

№ 914/3604/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.03.2015 р.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.