Постанова № 43073748, 10.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа№ 910/8097/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,АХА Страхування"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.01.2015р.

за заявою Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,АХА Страхування"

про виправлення помилки в наказі суду від 08.07.2013р. та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

у справі №910/8097/13 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,АХА Страхування"

до Військової частини К1410

про стягнення 15 225,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі № 910/8097/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини К1410 (04107, м. Київ, вул. Нагорна, 24/1, ідентифікаційний код 33367104) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Братська, 14, ідентифікаційний код 20474912) шкоду в розмірі 15 225,77 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

08.07.2013р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. видано наказ.

29.12.2014р. до господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство ,,Страхова компанія ,,АХА Страхування" (стягувач) з заявою про приведення наказу господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у відповідність до ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" та поновлення строків пред'явлення наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. у справі № 910/8097/13 в задоволенні вищевказаної заяви відмовлено.

Зазначену ухвалу мотивовано тим, що позивач (стягувач) не надав суду доказів того, що станом на дату винесення рішення у справі ідентифікаційний код відповідача був 33240845 та доказів на підтвердження пред'явлення наказу від 08.07.2013р. у справі № 910/8097/13 до виконання, зокрема, постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що невірно зазначений ідентифікаційний код боржника перешкоджає виконанню рішення господарського суду міста Києва та вказує, що постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ було відмовлено в прийнятті наказу до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 10.03.2015р.

У судове засідання 10.03.2015р. з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2015р. не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача за наявності його клопотання, підтримала доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, враховуючи клопотання представника відповідача, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. має бути залишена без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2013р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. видано наказ зі строком пред'явлення його до виконання до 02.07.2014р.

В обґрунтування доводів поданої заяви про приведення наказу господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у відповідність до ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" та поновлення строків для пред'явлення наказу до виконання, позивач зазначив, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції було відмовлено у прийнятті наказу до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження", а саме, у виконавчому документі невірно вказано код ЄДРПОУ боржника, тоді як правильний код ЄДРПОУ боржника - 33240845. Як зазначає позивач, невірно зазначений ідентифікаційний код боржника перешкоджає виконанню рішення суду. Крім того, на даний момент строк пред'явлення наказу до виконання пропущений, в зв'язку з чим позивач просить його поновити.

Відповідно до ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України ,,Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Статтею 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" закріплено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб); резолютивна частина рішення.

Як роз'яснено в п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 ,,Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

При цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішеннях зі спорів, пов'язаних із стягненням грошових сум, - зокрема, дані, визначені в пункті 3 частини першої статті 18 Закону України ,,Про виконавче провадження". У зв'язку з цим господарським судам слід враховувати таке:

- відповідні дані зазначаються згідно з поданою до господарського суду позовною заявою;

- за відсутності у позовній заяві даних про найменування (ім'я) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код (індивідуальний ідентифікаційний номер) тощо необхідні відомості господарському суду слід витребувати у позивача і відповідача згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК.

Як вбачається з рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі № 910/8097/13 в його резолютивній частині зазначено ідентифікаційний код боржника - Військової частини К1410 - 33367104. Зазначений ідентифікаційний код відповідача було вказано в позовній заяві позивачем. Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача витребувались господарським судом міста Києва ухвалою суду від 25.04.2013р.

Сторонами до матеріалів справи станом на момент винесення рішення у справі витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача не надано.

Судом першої інстанції при розгляді заяви позивача про приведення наказу господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у відповідність до ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" та поновлення строків для пред'явлення наказу до виконання, ухвалою від 20.01.2015р. було зобов'язано позивача (стягувача) надати суду відомості щодо відповідача (довідку, витяг тощо) з єдиного державного реєстру підприємств та організацій станом на 19.06.2013р. (дата прийняття рішення суду).

На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.01.2015р., відповідно до якого ідентифікаційний код - 33240845 присвоєно юридичній особі - Службі зовнішньої розвідки України, СЗРУ, лист Управління державної казначейської служби від 31.10.2014р., страховий поліс № АА/1011866.

Водночас, заявником не надано доказів того, що на дату винесення рішення у справі (19.06.2013р.) ідентифікаційний код відповідача був 33240845.

Відомості про юридичну особу відповідача, що містяться в страховому полісі № АА/1011866 також не є у даному випадку належним та допустимим доказом належності ідентифікаційного коду 33240845 відповідачу, оскільки в ньому містяться відомості станом на 17.02.2011р., та вони могли бути змінені до дати винесення рішення суду.

Як роз'яснено п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" виправлення до наказу мають вноситися з урахуванням вимог ч. 1 ст. 89 ГПК України, тобто ці виправлення не можуть зачіпати суті судового рішення, на виконання якого видано наказ.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наказ господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. містить відомості, внесені у відповідності до ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження", та зазначена в ньому інформація щодо ідентифікаційного коду відповідача відповідає резолютивній частині рішення суду від 19.06.2013р. При цьому, стягувачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що судом першої інстанції при оформленні та видачі наказу від 08.07.2013р. було допущено помилку в розумінні ст. 117 ГПК України.

Щодо вимог заявника про поновлення строку пред'явлення наказу від 08.07.2013р. до виконання колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України ,,Про виконавче провадження" виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання протягом року.

Наказ господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі № 910/8097/13 дійсний для пред'явлення до виконання до 02.07.2014р., та отриманий представником стягувача 16.07.2013р.

За змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України ,,Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Обґрунтовуючи доводи заяви в частині поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, яку подано 29.12.2014р., тобто після спливу строку для пред'явлення наказу до виконання (02.07.2014р.), заявник посилається на те, що невірно вказаний судом ідентифікаційний код відповідача перешкоджає виконанню рішення суду та зазначає про те, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції було відмовлено у прийнятті до виконання наказу суду від 08.07.2013р.

Водночас, постанови, на яку посилається заявник ним не надано. Судом першої інстанції ухвалами від 30.12.2014р., 20.01.2015р. було зобов'язано стягувача надати суду докази на підтвердження пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. до виконання, зокрема, постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання. Вищевказані ухвали суду позивачем не виконано, витребуваних доказів не надано, що унеможливлює суд здійснити перевірку та встановити обставини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання.

Доводи стягувача щодо того, що строк пред'явлення наказу до виконання пропущено через неправильне зазначення судом у наказі від 08.07.2013р. ідентифікаційного коду відповідача є необґрунтованими з огляду на вищевикладене.

Колегія суддів зазначає, що до матеріалів апеляційної скарги позивачем додано копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2014р. ВП №39285502, винесеної державним виконавцем Руденко Ю.О. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, з якої вбачається, що наказ № 910/8097/13 виданий 08.07.2013р. господарським судом міста Києва повернуто стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України ,,Про виконавче провадження". Однак, зазначена постанова не може бути прийнята судом апеляційної інстанції у якості доказу на стадії апеляційного перегляду з огляду на те, що стягувачем в суд першої інстанції вона подана не була, обґрунтування неможливості її подання в суд першої інстанції, як того вимагають приписи ст. 101 ГПК України, позивач не зазначив.

За наведених вище обставин, заява позивача про приведення наказу господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у відповідність до ст. 18 Закону України ,,Про виконавче провадження" та поновлення строків для пред'явлення наказу до виконання задоволенню не підлягає, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків, яких дійшов суд першої інстанції, не спростовують з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни або скасування ухвали господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. у справі №910/8097/13, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Ухвала є законною, обґрунтованою та відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 117, 119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. у справі № 910/8097/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,АХА Страхування" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук

Повний текст складено та підписано 12.03.2015р.