Рішення № 43073654, 04.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 р. Справа № 914/1876/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1, м.Жовква Львівської області

до відповідача-1 ОСОБА_2, м.Жовква Львівської області

до відповідача-2 ОСОБА_3, м.Жовква Львівської області

до відповідача-3 ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", м.Жовква Львівської області

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_4 нотаріуса Жовківського районного нотаріального округу ОСОБА_5, м.Жовква Львівської області

про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. та визнання недійсним рішення зборів учасників ПП "Експрес-Зв'язок", оформленого протоколом №3 від 08.07.2013р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_6 - адвокат (свідоцтво про правно на заняття адвокатською діяльністю №1693);

від відповідача-1: ОСОБА_2, ОСОБА_7 - представник (довіреність б/н від 20.01.205р.);

від відповідача-2: ОСОБА_3, ОСОБА_8 - представник (довіреність б/н від 05.06.2014р.);

від відповідача-3: ОСОБА_9 - представник (довіреність б/н від 05.06.2014р.);

від третьої особи: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 до відповідача-1 ОСОБА_2, до відповідача-2 ОСОБА_3 та до відповідача-3 ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. та визнання недійсним рішення зборів учасників ПП "Експрес-Зв'язок", оформленого протоколом №3 від 08.07.2013р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.08.2014р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суд від 13.10.2014р. рішення господарського суду Львівської області від 14.08.2014р. у справі №914/1876/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 14.08.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. у справі №914/1876/14, справу № 914/1876/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що позивач належним чином був повідомлений про проведення зборів, оскільки повідомлення про проведення зборів надсилались на адресу позивача, зазначену в статуті ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", чинного на момент прийняття рішення загальними зборами, а саме: АДРЕСА_2, в свою чергу доказів повідомлення позивачем про зміну місця свого проживання (місцезнаходження) суду не надано, в порушення вимог статей 47, 43 ГПК України, залишили поза увагою та правовим аналізом те, що як в протоколі №1 зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 29.04.2013р., була зазначена нова адреса проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_1, так і в спірному протоколі зазначена адреса: АДРЕСА_1.

Крім того, як зазначено у постанові Вищого господарського суду України, судами попередніх інстанцій залишено поза правовим аналізом те, що спірним протоколом здійснено перерозподіл часток в статутному капіталі на підставі договору дарування частки в статутному капіталі ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011р., відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 частку в статутному капіталі ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", яка становить 66,66%. В той час як відповідно до протоколу №1 зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 29.04.2013 та протоколу №3 зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" 08.07.2013р. частка в статутному капіталі ОСОБА_2 становить 44,36%.

Враховуючи, що підставою для визнання недійсним договору дарування ОСОБА_1 в позовній заяві послався на те, що спірний договір дарування суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст.57 ГК України, оскільки п.6.3 та п.6.6 статуту ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" встановлено обмеження на відчуження частки в статутному капіталі підприємства, колегія суддів суду касаційної інстанції не погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що при укладенні спірного договору дарування дотримано п.6.3 та п.6.6 статуту ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", який зроблений на підставі того, що заяву ОСОБА_2 від 14.09.2011р. про вихід із приватного підприємства у зв'язку із передачею своєї частки на підставі договору дарування було розглянуто 08.07.2013р. на зборах учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", оскільки місцевий господарський суд дійшовши даного висновку не врахував те, що п.6.3 та п.6.6 статуту ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" передбачена згода засновників підприємства, яка надається загальними зборами учасників підприємства, саме на передачу частки, а не затвердження її наслідків.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що місцевий та апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч.1 ст.47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на наведене справа була передана на новий розгляд до господарського суду Львівської області, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.01.2015р. прийнято справу до розгляду та призначено її до судового розгляду на 21.01.2015р. Ухвалою суду від 21.01.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Жовківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та відкладено розгляд справи на 18.02.2015р. Ухвалою суду від 18.02.2015р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 04.03.2015р.

Представник позивача подав додаткові пояснення (від 03.03.2015р. вх.№8920/15), в яких позвач позов просить задоволити повністю. Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 подав додаткові пояснення (від 02.03.2015р. вх.№8634/15), в яких відповідач-1 позов ОСОБА_1 просить задоволити повністю.

Відповідач-2 та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача-3 проти задоволення позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав зазначених у поданому 10.02.2015р. поясненні (вх.№5235/15).

Третя особа явку в судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 10.12.2014р., суд,-

встановив.

Пунктом 4.3 Статуту ПП "Експрес-Зв'язок", затвердженого загальними зборами засновників протоколом №1 від 13.09.2011р., державну реєстрацію якого проведено 13.09.2011р., за № 13981050015000092 передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок грошових внесків засновників створюється статутний капітал у розмірі 1 342 000,00 грн.. Частка кожного із засновників підприємства в статутному капіталі складала: ОСОБА_2 - 66,66%, що становить 894577,72 грн., ОСОБА_3 - 16,67%, що становить 223 711,14 грн., ОСОБА_1 - 16,67 %, що становить 223 711,14 грн. статутного капіталу.

Згідно п. 4.4 Статуту підприємства, розмір статутного капіталу може збільшуватись за рахунок додаткових внесків або зменшуватись згідно рішення засновників.

29.04.2013р. загальним зборами засновників приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" прийнято рішення, затверджене протоколом №1 про збільшення статутного капіталу підприємства за рахунок грошових коштів засновників до 4 400 000 грн.

30.04.2014р. на підставі рішення загальних зборів засновників ПП "Експрес- Зв'язок" від 29.04.2014р. внесено зміни та доповнення до статуту, які є невід'ємною частиною Статуту зареєстрованого 13.09.2011р., згідно яких, посеред іншого, в пункт 4.3 внесено зміни, якими для забезпечення діяльності підприємства за рахунок грошових внесків засновників створюється статутний капітал у розмірі 4 400 000 грн. Вклади та частки в статутному капіталі кожного із засновників становлять: ОСОБА_2 - 1 952 000 грн., що становить 44,36% статутного капіталу, ОСОБА_3 - 1 224 000 грн., що становить 27,81 % статутного капіталу, ОСОБА_1 - 1 224 000 грн., що становить 27,81 % статутного капіталу.

29.05.2014р. зборами учасників ПП "Експрес-Зв'язок" протоколом №4 від 29.05.2014р. затверджено нову редакцію Статуту приватного підприємства "Експрес -Зв'язок", державну реєстрацію проведено 29.05.2014р. за № 13981050015000092. Згідно умов Статуту в новій редакції, учасником приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" є ОСОБА_3.

Відповідно до п. 4.3 Статуту в новій редакції, для забезпечення діяльності підприємства за рахунок грошових вкладів учасника створений статутний капітал у розмірі 3 176 000,00 грн. Частка учасника ОСОБА_3 в статутному капіталі підприємства складає 3 176 000, 00 грн. (п. 4.4. Статуту).

14.09.2011р. між відповідачем-1 (дарувальник) та відповідачем-2 (обдаровуваний) укладено договір дарування частки в статутному капіталі приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №933.

Згідно п.1. договору, дарувальник - ОСОБА_2, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати, а обдаровуваний - ОСОБА_3 зобов'язується прийняти в дар частку в статутному капіталі приватного підприємства "Експрес-Зв"язок", що складає 894 577,72 грн., що становить 66,66%.

Пунктом 2 договору передбачено, що частка, що відчужується, складає 894 577,72 грн., що становить 66,66 % відсотків статутного капіталу.

Відповідно до п.3 договору, частка, що відчужується належить дарувальнику на підставі Статуту приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", зареєстрованого 13.09.2011р. Жовківською районною державною адміністрацією, про що зроблено запис №13981050015000092.

Згідно п.7 договору, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. З моменту укладення цього договору до обдаровуваного переходять усі права та обов'язки учасника приватного підприємства, передбачені законом та статутом приватного підприємства.

Пунктом 8 договору передбачено, що дарувальник повинен повідомити приватне підприємство «Експрес-Зв'язок» про укладення цього договору.

Право власності на відчужувану частку в статутному капіталі переходить до обдаровуваного з моменту укладення цього договору (п.9 договору).

Кожна із сторін свідчить, що договір відповідає їх інтересам, вчинений без будь-якого примусу, не під впливом помилки, обману насильства або тяжких обставин, не приховує інших правочинів, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину (п.10 договору).

Позивач вважає, що договір дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. суперечить вимогам законодавства, зокрема ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 57 ГК України, оскільки укладений з порушенням п.6.3 та п.6.6 Статуту ПП "Експрес-Зв'язок", тому просить визнати його недійсним в судовому порядку.

Позивач стверджує, що оспорюваний договір суперечить вимогам ст.57 ГК України, відповідно до ч.1 якої, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Відтак вважає, що укладений договір дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. суперечить вимогам п.6.3 та п.6.6 Статуту підприємства "Експрес-Зв'язок", чинного на момент укладення оспорюваного договору.

Пунктом 6.3 Статуту приватного підприємства "Експрес-Зв"язок", в редакції від 13.09.2011р. передбачено, що засновник підприємства, за згодою інших засновників, має право відступити свою частку або її частину іншому засновнику або третім особам.

Відповідно до п.6.6 Статуту, питання передачі частки або її частини іншому засновнику або третій особі вирішується загальними зборами засновників.

Всупереч зазначеному, як стверджує позивач, згоди позивача - ОСОБА_1 на відступлення шляхом дарування ОСОБА_2 ОСОБА_3 частки в статутному капіталі не було отримано, зазначене питання на загальних зборах засновників товариства не вирішувалось, а загальні збори не проводились.

Відповідач-2 заперечуючи зазначене, посилається на положення ч.1 ст.319 ЦК України, згідно якої, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відтак, ОСОБА_2 мала гарантоване право вільно розпоряджатися часткою у статутному капіталі ПП "Експрес-Зв'язок" як своєю власністю, згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Крім того, позивач просить суд визнати недійcним рішення загальних зборів учасників ПП "Експрес - Зв'язок", оформлене протоколом №3 від 08.07.2013р., у зв'язку з порушенням порядку скликання зборів та за відсутності позивача чи його представника на зборах.

08.07.2013р. відбулись загальні збори учасників приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлені протоколом №3. У зв'язку з укладенням вказаного договору дарування, 14.09.2011р. ОСОБА_2 звернулась до загальних зборів засновників ОСОБА_4 підприємства "Експрес- Зв'язок" з заявою про вихід зі складу засновників підприємства.

Заяву ОСОБА_2 було розглянуто загальними зборами 08.07.2013р. та прийнято рішення, оформлене протоколом №3 від 08.07.2013р., зокрема, про виключення ОСОБА_2 із складу учасників підприємства у зв'язку з даруванням частки ОСОБА_3; здійснення перерозподілу часток в статутному капіталі підприємства наступним чином: ОСОБА_3 - 3176000,00 грн. (72,18% статутного капіталу), ОСОБА_1 - 1 224 000,00 грн. (27,82 % статутного капіталу; затвердження Статуту підприємства в новій редакції.

Як вбачається з оспорюваного протоколу, на зборах були присутні: ОСОБА_2 - 44,36% статутного капіталу, ОСОБА_3 - 27,82 % статутного капіталу. ОСОБА_1 на збори не прибув. До порядку денного зборів включено: 1) розгляд заяви ОСОБА_2; 2) розподіл часток в статутному капіталі; 3) затвердження статуту підприємства в новій редакції.

Позивач вважає, що загальні збори учасників ПП "Експрес-Зв'язок", які відбулись 08.07.2013р. проведені з порушенням порядку їх скликання, а саме п. 5.5. Статуту підприємства, у зв'язку з неповідомленням позивача про проведення зборів та за відсутності на зборах позивача.

Згідно п. 5.1. Статуту, вищим органом управління підприємством є загальні збори учасників, які складаються з учасників або призначених ними представників. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні засновники, які володіють більш як 60% голосів. Кількість голосів визначається відповідно до розміру частки кожного учасника в статутному капіталі. Рішення вважаються прийнятими, якщо за нього проголосують учасники, які володіють у сукупності більше як 60% голосів (п. 5.3. Статуту).

Як зазначено вище, на загальних зборах, які відбулися 08.07.2014р. були присутні ОСОБА_2, з часткою в статутному капіталі підприємства 44,36%, ОСОБА_3, з часткою в статутному капіталі 27,82 %. У відповідності до вимог п.п.5.1 та 5.3. Статуту, загальні збори підприємства відповідача вважаються повноважними, а рішення вважаються прийнятими, якщо на них були присутні засновники, які володіють більш як 60 % голосів.

Відповідно до п. 5.5 Статуту, про проведення загальних зборів учасників кожен із учасників повідомляється персонально шляхом надсилання повідомлення про проведення зборів з зазначенням часу, місця та порядку денного. Повідомлення повинно бути надіслано не менше як за 20 днів до дня проведення загальних зборів.

Позивачем заперечувався факт отримання повідомлення, оскільки згідно паспортних даних, місце проживання/реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується також довідкою з КП "Жовківське міське виробниче управління ЖКГ" від 18.06.2014 №4424, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований з 17.10.2003р. за адресою - АДРЕСА_1

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить визнати недійсним договір дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. та визнати недійсним рішення зборів учасників ПП "Експрес-Зв'язок", оформленого протоколом №3 від 08.07.2013р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що у здоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно п. 5. ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ст.167 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначена у статутному фонді (капіталі) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до положень ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, правочин може бути визнано недійсним якщо його зміст, в даному випадку, зміст оспорюваного договору, суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст. 203 ЦК України, вимогами, необхідними для чинності правочину є вчинення правочину особою, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої,

п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Стаття 3 ЦК серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Свобода договору полягає, зокрема, у вільному вияві волі сторін, у тому числі в підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень відносно права засновника вільно розпоряджатись належною йому часткою в статутному капіталі приватного підприємства. Відтак, ОСОБА_2 мала право вільно розпоряджатись належною їй часткою в статутному капіталі ПП " Експрес-Зв'язок".

Виходячи з аналізу оспорюваного договору, його зміст відповідає та не суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як встановлено судом, договір дарування укладено у відповідності до встановлених законодавством вимог необхідних для укладення та чинності правочину, зокрема, сторони оспорюваного договору під час його укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що випливає з положень п. 10 договору, кожна із сторін свідчить, що договір відповідає їх інтересам, вчинений без будь - якого примусу, не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин, не приховує інших правочинів, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; оспорюваний договір дарування укладений в належній формі, а саме, письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за № 933, договір дарування спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, договір дарування частки в статутному капіталі укладено з дотриманням вимог ч.1- 3, ч.5 ст. 203 ЦК України щодо укладення договору та його чинності, відтак правові підстави щодо визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. відсутні.

Проте, як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2014р. у даній справі, враховуючи, що підставою для визнання недійсним договору дарування ОСОБА_1 в позовній заяві послався на те, що спірний договір дарування суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст.57

ГК України, оскільки п.6.3 та п.6.6 статуту ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" встановлено обмеження на відчуження частки в статутному капіталі підприємства, колегія суддів суду касаційної інстанції не погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що при укладенні спірного договору дарування дотримано п.6.3 та п.6.6 статуту ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", який зроблений на підставі того, що заяву ОСОБА_2 від 14.09.2011р. про вихід із приватного підприємства у зв'язку із передачею своєї частки на підставі договору дарування було розглянуто 08.07.2013р. на зборах учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", оскільки місцевий господарський суд дійшовши даного висновку не врахував те, що п.6.3 та п.6.6 статуту ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" передбачена згода засновників підприємства, яка надається загальними зборами учасників підприємства, саме на передачу частки, а не затвердження її наслідків.

Суд дослідив вищенаведені обставини, взяв до уваги вказівки касаційної інстанції та зазначає наступне.

Пунктом 6.3 Статуту приватного підприємства "Експрес-Зв"язок", в редакції від 13.09.2011р. передбачено, що засновник підприємства, за згодою інших засновників, має право відступити свою частку або її частину іншому засновнику або третім особам.

Відповідно до п.6.6 Статуту, питання передачі частки або її частини іншому засновнику або третій особі вирішується загальними зборами засновників.

Як стверджує позивач, згоди позивача - ОСОБА_1 на відступлення шляхом дарування ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10 частки в статутному капіталі не було отримано, зазначене питання на загальних зборах засновників товариства не вирішувалось, а загальні збори не проводились.

Відповідач - 2 заперечив та посилається на положення ч. 1 ст.319 ЦК України, згідно якої, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відтак, ОСОБА_2 мала гарантоване право вільно розпоряджатися часткою у статутному капіталі ПП "Експрес-Зв'язок" як своєю власністю, згідно ст. 41 Конституції України; право приватної власності є непорушним.

Пунктами 7, 9 договору дарування частки в статутному капіталі приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" встановлено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. З моменту укладення цього договору до обдаровуваного переходять усі права та обов'язки учасника приватного підприємства, передбачені законом та статутом приватного підприємства. Право власності на відчужувану частку в статутному капіталі переходить до обдаровуваного з моменту укладення цього договору.

Слід зазначити, що посилання позивача на порушення положень п.п.6.2.,6.3. Статуту ПП "Експрес-Зв'язок", як на підставу для визнання договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. недійсним, розцінюється судом як безпідставне та необґрунтоване, оскільки в силу вимог ч.1 ст.215, ч.1 ст. 203 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є невідповідність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Проте, статут підприємства не належить до актів цивільного законодавства, що підтверджується, зокрема, і ст.4 ЦК України, якою передбачено поняття актів цивільного законодавства. Разом з тим слід зазначити, що положеннями статті 57 ГК України встановлено лише види установчих документів та їх зміст.

Таким чином, з моменту укладення договору дарування та його нотаріального посвідчення, право власності на частку в статутному капіталі перейшло до відповідача-2, і у даному випадку в силу вимог ч.1 ст.215, ч.1 ст. 203 ЦК України дотримання чи недотримання положень п.п. 6.3. та 6.6. Статуту не може бути підставою для визнання договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. недійсним.

Крім того, обгрунтовуючи вимоги, позивач стверджує, що до спірних правовідносин, зокрема, щодо прав та обов'язків засновників приватних підприємств слід застосовувати аналогію закону, а саме, керуватись положеннями ЦК України та Закону України "Про господарські товариства", які регулюють, зокрема, порядок відчуження часток у товариствах з обмеженою відповідальністю.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Отже з вищенаведеної норми закону вбачається, що учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Однак, лише у разі продажу частки інші учасники товариства наділені переважним правом щодо її купівлі, проте будь-яких обмежень щодо відступлення частки одному або кільком учасникам товариства у інший спосіб відмінній від її продажу, зокрема її дарування, положення ст. 147 ЦК України не містять.

Тим не менше, як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2011р. відповідач-1 звернулась із заявою до загальних зборів приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" про вихід із приватного підприємства у зв'язку з передачею своєї частки в статутному капіталі за договором дарування відповідачу-2. Заяву ОСОБА_2 було розглянуто на загальних зборах 08.07.2013р. та задоволено, що підтверджується протоколом №3 загальних зборів учасників приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 08.07.2013р. Дана обставина свідчить про те, що волевиявлення ОСОБА_2 як сторони договору дарування та учасника, який мав намір вийти з числа учасників приватного підприємства та передати свою частку відповідачу-2, було вільним і відповідало її внутрішній волі. Вказаний протокол підписаний відповідачем-1 та відповідачем-2.

Крім того, позивач просить суд визнати недійcним рішення загальних зборів учасників ПП "Експрес - Зв'язок", оформлене протоколом №3 від 08.07.2013р., у зв'язку з порушенням порядку скликання зборів та за відсутності позивача чи його представника на зборах.

08.07.2013р. відбулись загальні збори учасників приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлені протоколом №3.

Як вбачається з оспорюваного протоколу, на зборах були присутні: ОСОБА_2 - 44,36% статутного капіталу, ОСОБА_3 - 27,82 % статутного капіталу. ОСОБА_1 на збори не прибув. До порядку денного зборів включено: розгляд заяви ОСОБА_2; розподіл часток в статутному капіталі; затвердження статуту підприємства в новій редакції.

За результатами проведення загальних зборів прийнято рішення, оформлене протоколом №3 від 08.07.2013р., зокрема, про виключення ОСОБА_2 із складу учасників підприємства у зв'язку з даруванням частки ОСОБА_3; здійснено перерозподіл часток в статутному капіталі підприємства наступним чином: ОСОБА_3 - 3176000,00 грн. (72,18% статутного капіталу), ОСОБА_1 - 1 224 000,00 грн. (27,82 % статутного капіталу; затверджено Статут

підприємства в новій редакції згідно запропонованого проекту. Рішення прийнято голосами "за" - 72, 18 % голосів, "проти" - 0%, "утрималось" - 0%.

Позивач вважає, що загальні збори учасників ПП "Експрес-Зв'язок", які відбулись 08.07.2013р. проведені з порушенням порядку їх скликання, а саме п. 5.5. Статуту підприємства, у зв'язку з неповідомленням позивача про проведення зборів та за відсутності на зборах позивача.

Згідно п. 5.1. Статуту, вищим органом управління підприємством є загальні збори учасників, які складаються з учасників або призначених ними представників. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, які володіють більш як 60% голосів. Кількість голосів визначається відповідно до розміру частки кожного учасника в статутному капіталі Підприємства.

Рішення вважаються прийнятими, якщо за нього проголосують учасники, які володіють у сукупності більше як 60% голосів (п. 5.3. Статуту).

На загальних зборах, які відбулися 08.07.2014р. були присутні ОСОБА_2, з часткою в статутному капіталі підприємства 44,36%, ОСОБА_3, з часткою в статутному капіталі 27,82 %. У відповідності до вимог п.п.5.1 та 5.3. Статуту, загальні збори підприємства відповідача вважаються повноважними, а рішення вважаються прийнятими, так як на них були присутні засновники, які володіють більш як 60 % голосів.

Відповідно до п. 5.5 Статуту, про проведення загальних зборів учасників кожен із учасників повідомляється персонально шляхом надсилання повідомлення про проведення зборів з зазначенням часу, місця та порядку денного. Повідомлення повинно бути надіслано не менше як за 20 днів до дня проведення загальних зборів.

З протоколу загальних зборів учасників №3 від 08.07.2013р. вбачається, що позивач на збори не прибув, повідомлений про збори належним чином.

До матеріалів справи долучено повідомлення про проведення загальних зборів учасників ПП "Експрес-Зв'язок" від 06.06.2013р. із зазначенням дати, часу, місця проведення загальних зборів та порядку денного. Крім того, долучено опис вкладення в цінний лист, з якого вбачається, що повідомлення надіслано 06.06.2013р. ОСОБА_1 на адресу: - АДРЕСА_2. Повідомлення направлялись з оголошеною цінністю.

Відповідно до ст.2 «Правил надання послуг поштового зв'язку», які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

Суд звертає увагу, що лист Львівської дирекції Центрального поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» № 02-04-07 від 20.01.2015р. «Про надання інформації», долучений до матеріалів справи позивачем, який на думку останнього спростовує факт надіслання 06.06.2013р. повідомлення ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2., критично розцінюється судом, оскільки інформація зазначена у листі була надана без проведення документальної перевірки з даного приводу. Крім того, як вбачається з відповіді на запит Львівської дирекції Поштамп-Центру поштового зв'язку № 1 від 28.01.2015р. № 05-06-28, долученої відповідачем-2, відповідно до п.п. 122, 128 «Правил надання послуг поштового зв'язку», які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, довідки про надходження та вручення реєстрованої поштової кореспонденції надаються протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання. Заяви не розглядаються у разі: заявник не є ні відправником, ні адресатом, ні уповноваженою ними особою; минув встановлений для прийняття заяв строк.

Крім того, в судових засіданнях позивачем заперечувався факт отримання повідомлення, оскільки згідно паспортних даних, місце проживання/реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 Дана обставина підтверджується також довідкою з КП "Жовківське міське виробниче управління ЖКГ" від 18.06.2014 №4424, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований з 17.10.2003р. за адресою - АДРЕСА_1

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що позивач належним чином був повідомлений про проведення зборів, оскільки повідомлення про проведення зборів надсилались на адресу позивача, зазначену в статуті ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", чинного на момент прийняття рішення загальними зборами, а саме - АДРЕСА_2, в свою чергу доказів повідомлення позивачем про зміну місця свого проживання (місцезнаходження) суду не надано, в порушення вимог статей 47, 43 ГПК України, залишили поза увагою та правовим аналізом те, що як в протоколі № 1 зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 29.04.2013 (т. 1 а. с. 34-35), була зазначена нова адреса проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, так і в спірному протоколі зазначена адреса - АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 17).

Суд дослідив вищенаведені обставини, взяв до уваги вказівки касаційної інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п.6.2. Статуту, засновники підприємства зобов'язані дотримуватися положень статуту підприємства.

З загальних положень статуту підприємства чинного на момент скликання загальних зборів та їх проведення вбачається, що адресою позивача є АДРЕСА_2, відтак суд погоджується з доводами відповідача-2, що в силу п.6.2. статуту, повідомлення про проведення загальних зборів і не могло надсилатися на будь-яку іншу адресу. Доказів повідомлення підприємства позивачем про зміну місця свого проживання на день державної реєстрації статуту ПП "Експрес-Зв'язок" 13.09.2011р., до дати внесення змін до статуту відповідно до рішень загальних зборів від 29.04.2013р., оформлених протоколом № 1, та до дати проведення зборів учасників підприємства 08.07.2013р., оформлених протоколом № 3, суду не надано.

Проте, відповідно до п. 2.15 Рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин), якщо позивач - учасник не повідомив підприємство про зміну свого місця проживання (місцезнаходження), посилання позивача на неповідомлення його про скликання загальних зборів не може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними.

Тим не менше слід зазначити, що в силу ст. 57 ГК України протокол загальних зборів не є установчим документом суб'єкта господарювання, відтак відомості про місце проживання (місцезнаходження) учасника підприємства, що містяться в протоколі, не можуть братися судом до уваги при вирішенні питання щодо належності повідомлення учасника приватного підприємства про проведення загальних зборів. Адреса зазначена у протоколах не може розцінюватися судом як повідомлення позивача адресоване у певній формі підприємству про зміну свого місця проживання. Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача-2, що зазначена у протоколах адреса: АДРЕСА_1, може бути нічим іншим як технічною помилкою, оскільки такі відмості не відповідають відомостям про місце проживання позивача зазначених у статуті.

Згідно п. п. 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці

порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Господарські суди також мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України „Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується. (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. № 13).

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, а також при оцінці наданих сторонами доказів та пояснень, загальні збори підприємства 08.07.2013р. було проведено за наявності кворуму, рішення приймались з питань, які включено до порядку денного, докази повідомлення про проведення зборів відповідачем наявні в матеріалах справи, відтак підстави для визнання недійсним рішень загальних зборів від 08.07.2013 р. відсутні.

Крім того, враховуючи наявність у відповідачів-1, 2 часток в статутному капіталі та відповідно до кількості голосів присутніх на зборах, відсутність або присутність позивача - ОСОБА_1 на загальних зборах не могла вплинути на прийняття оскаржуваного рішення, оскільки відчуження частки статутного капіталу відбулось на підставі договору дарування, який укладений був 14.09.2011р. та згідно якого до обдарованого право власності на відчужувану частку перейшло з моменту укладення договору.

Проте, судом касаційної інстанції зазначено, що залишено поза правовим аналізом те, що спірним протоколом здійснено перерозподіл часток в статутному капіталі на підставі договору дарування частки в статутному капіталі ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 частку в статутному капіталі ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок", яка становить 66,66 %. В той час як відповідно до протоколу № 1 зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 29.04.2013 та протоколу № 3 зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" 08.07.2013 частка в статутному капіталі ОСОБА_2 становить 44, 36 %.

Суд дослідив вищенаведені обставини, взяв до уваги вказівки касаційної інстанції та зазначає наступне.

Перш за все слід зазначити, що предметом позовної вимоги, є визнання недійсним рішення зборів учасників приватного підприємства «Експрес-Зв'язок», оформлені протоколом № 3 від 08.07.2013р.

Пунктами 7, 9 договору дарування частки в статутному капіталі приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" встановлено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. З моменту укладення цього договору до обдаровуваного переходять усі права та обов'язки учасника приватного підприємства, передбачені законом та статутом приватного підприємства. Право власності на відчужувану частку в статутному капіталі переходить до обдаровуваного з моменту укладення цього договору.

Отже, з моменту укладення договору дарування та його нотаріального посвідчення, право власності на частку в статутному капіталі перейшло до відповідача-2.

Відповідно до п.6.11. Стауту, вихід засновника з підприємства відбувається на підставі поданої заяви на адресу загальних зборів засновників. Засновник вважається таким, що вибув з числа засновників з моменту внесення змін до статуту.

З метою виконання вищезазначеного пункту статуту, 14.09.2011р. відповідач-1 звернулась із заявою до загальних зборів приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" про вихід із приватного підприємства у зв'язку з передачею своєї частки в статутному капіталі за договором дарування відповідачу-2. Заяву ОСОБА_2 було розглянуто на загальних зборах 08.07.2013р. та задоволено, що підтверджується протоколом №3 загальних зборів учасників приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 08.07.2013р.

Та обставина, що на підставі договору дарування частка в статутному капіталі ОСОБА_2 становила 66,66 %, в той час як відповідно до протоколу № 1 зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 29.04.2013 та протоколу № 3 зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 08.07.2013р. частка в статутному капіталі ОСОБА_2 становила 44,36 %, не порушує прав позивача, оскільки у даному випадку частка позивача не зменшилась та навпаки є більшою в порівнянні з розміром частки на момент укладення договору дарування, і за результатами проведення загальних зборів учасників від 08.07.2013р. було прийнято рішення про розподіл часток у статуному капіталі, яке оформлене протоколом № 3, згідно якого, частка у розмірі 27,82 % яка була визначена рішеннями зборів учасників ОСОБА_4 підприємства "Експрес-Зв'язок" від 29.04.2013, оформлених протоколом № 1, залишилась не тільки незмінною, але й зросла на 0,01%.

Водночас слід зазначити, що на підставі договору дарування ОСОБА_2 передала у власність Відповідачу-2 не частину, а всю частку у статуному капіталі підприємства, що належала їй на праві власності, відтак вся частка, що належала Відповідачу-1 на дату проведення загальних зборів учасників 08.07.2013р., розподілена на користь Відповідача-2.

Згідно ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги подану відповідачем-1 заяву про визнання позову, оскільки твердження, на які посилається відповідач, суперечать наявним у матеріалах справи та досліджених судом доказам.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст.43, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 10.03.2015р.

Суддя Петрашко М.М.