Постанова № 43073355, 11.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2015 р. № 820/819/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Шевирьова С.В.

відповідача - Шляхта В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Гагаріна» до державної податкової інспекції у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Гагаріна», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.06.2014 року №0000582200 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 98496,00 грн., з яких 8184,00 грн. - за основним платежем та 90312,0 грн. - штрафна (фінансова) санкція, а також податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 20.01.2015 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142328,00 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Гагаріна» 10.02.2000 р. взято на податковий облік за №101 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 08.05.2014 №132, №133, №134, №135, №136, виданих Державною податковою інспекцією у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області та наказу ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.05.2014 року №179 заступником начальника відділу податкового аудиту Золотко Оленою Іванівною, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Жогіною Оленою Миколаївною, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Міхєєвою Еліною Юріївною, головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Міхєєвою Яною Миколаївною, головним державним ревізором-інспектором сектору погашення заборгованостей Полтавець Вікторією Андріївною на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Гагаріна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2011 року по 31.03.2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки ДПІ було складено акт від 06.06.2014 року № 1229/22/30614605, яким встановлені порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.209.17 ст.209 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на суму 142328 грн., в тому числі: встановлено завищення податкових зобов'язань за листопад 2011 року на суму 133 грн., заниження за квітень 2012 року на суму 75538 грн., заниження за серпень 2012 року на суму 74974 грн., завищення за жовтень 2012 року на суму 267 грн., завищення за квітень 2013 року на суму 350 грн., завищення за грудень 2013 року на суму 7434 грн. В зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (позитивне значення) за квітень 2012 року на суму 75538 грн., за серпень 2012 року на суму 74974 грн. та завищено суму податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (позитивне значення) за листопад 2011 року на 133 грн., за жовтень 2012 року на суму 267 грн., за квітень 2013 року на суму 350 грн., за грудень 2013 року на суму 7434 грн. та п.209.17 ст.209 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації на суму 8184 грн., в зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягає сплаті до бюджету за листопад 2011 року на 133 грн., за жовтень 2012 року на суму 267 грн., за квітень 2013 року на суму 350 грн., за грудень 2013 року на суму 7434 грн.

ДПІ, на підставі вказаного акту перевірки, 17.06.2014 року винесено податкові повідомлення - рішення № 0000592200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142328,0 грн. та яка підлягає сплаті на спеціальний рахунок та № 0000582200, яким донараховано податку на додану вартість в розмірі 8184,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові ) санкції в розмірі 90312,00 грн.

Як встановлено судом, позивачем виконані вказані рішення, а саме: згідно платіжного доручення від 11.06.2014р. №917 на спеціальний рахунок перераховані грошові кошти у сумі 142328 грн.; платіжним дорученням від 11.06.2014р. №916 до бюджету перераховані грошові кошти у сумі 50000 грн.; платіжним дорученням від 20.06.2014р. №984 до бюджету перераховані грошові кошти у сумі 48833,60 грн.

Також судом встановлено, що 20.01.2015 року ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000042200 на підставі акту №1229/22/306114605 від 06.06.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 142328 грн.

При дослідженні матеріалів справи підтверджено, що відповідно до Статуту, даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, Переліку видів економічної діяльності ТОВ «Агрофірма ім. Гагаріна» є сільськогосподарським підприємством.

Суд вказує, що згідно з вимогами п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у т. ч. власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75% вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

На момент перевірки питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) ТОВ «Агрофірма ім. Гагаріна» становить 99,6%.

ТОВ «Агрофірма їм. Гагаріна» зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Підпунктом 209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України визначено, що до виробничих факторіє, за рахунок яких сформовано податковий кредит відноситься: а) товари/послуги, які придбаються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.

Тобто, ТОВ «Агрофірма ім. Гагаріна», у відповідності до вимог п.п.209.15.1 п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму витрат по придбаним мінеральним добривам, паливно-мастильним матеріалам, ядохімікатам, насінню кукурудзи, які придбані та були використані при посіві озимої пшениці, кукурудзи, що підтверджено доданими до матеріалів справи документами.

У подальшому частина посівів озимої пшениці та кукурудзи загинула внаслідок несприятливих погодних умов.

Суд зазначає, що факт загибелі посівів озимої пшениці та кукурудзи внаслідок несприятливих погодних умов у 2012р. відноситься до обставин непереборної сили та не є підставою для виключення з податкового кредиту.

Щодо твердження ДПІ у Зміївському районі, що ТОВ «Агрофірма ім. Гагаріна» не проведено нарахування умовного продажу та не включена до податкового зобов'язання вартість придбаних товарів, які не використовувались в сільськогосподарській діяльності на загальну суму 752559 грн., в т.ч. ПДВ на суму 150512 грн.

Але, судом встановлено, що відповідачем, з посиланням на конкретні документи бухгалтерського обліку, податкової звітності, не доведено: факт умовного продажу придбаних товарів, а саме: мінеральних добрів, паливно-мастильних матеріалів, ядохімікатів,насіння; факт того,що зазначені товари не використовувались в сільськогосподарській діяльності.

Суд вказує, що п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Суд зауважує, що Відповідачем а ні в ході перевірки, а ні в ході судового засідання не надано жодного документального підтвердження факту того, що придбання та використання мінеральних добрів, паливно-мастильних матеріалів, ядохімікатів, насіння та іншого для вирощування озимої пшениці, кукурудзи не є господарською діяльністю ТОВ «Агрофірма ім. Гагаріна».

При дослідженні наданих матеріалів справи судом встановлено, що вирощування зернових та технічних культур, розведення великої рогатої худоби є основним видом діяльності сільськогосподарського підприємства - ТОВ «Агрофірма ім. Гагаріна» та цілком, на думку суду, відповідає вимогам п.п.209.17.1 та п.п.209.17.3 п.209.17 ст.209 Податкового кодексу України.

Щодо твердження Відповідача про факт заниження ТОВ «Агрофірма ім. Гагаріна» податкового зобов'язання з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на суму 150512 грн.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Також, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом встановлено, що за фактом загибелі посівів озимої пшениці та кукурудзи не відбувалось жодної із вищевказаних подій. Продажу товарів не тільки не було, але і взагалі об'єктивно не могло бути у зв'язку з загибеллю посівів та втратою врожаю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з відсутністю як об'єкту оподаткування так і події, відповідно, не виникає податкових зобов'язань.

Щодо твердження відповідача про здійснення позивачем реалізації гною на суму 49101,10 грн., в т.ч. ПДВ - 8183,51 грн., а відповідно, що позивач не мав право на застосування спеціального режиму оподаткування при реалізації зазначеної продукції, у зв'язку з тим, що реалізація гною не відповідає видам діяльності за КВЕД, тобто підприємством занижені податкові зобов'язання на суму 8184 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що реалізація гною не є окремим самостійним видом діяльності товариства, а лише реалізацією продуктів виділень тварин що відноситься до основного виду діяльності з розведення великої рогатої худоби.

Тобто, на думку суду, позивачем правомірно віднесено податкові зобов'язання не до податкових декларацій з ПДВ, по яких ведуться розрахунки з бюджетом, а до декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, що передбачено ст.209 Податкового кодексу України.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Гагаріна» до державної податкової інспекції у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області №0000582200 від 17.06.2014 року та №0000042200 від 20.01.2015 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім.Гагаріна» (код 30614605) сплачений судовий збір в сумі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 13 березня 2015 року.

Суддя А.В. Зінченко