Рішення № 43073071, 03.03.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р. Справа № 923/149/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Держаного навчального закладу "Вище професійне училище №2 м.Херсона", м.Херсон

до: Публічного акціонерного товариства "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" в особі Лікувально-оздоровчого комплексу "Маяк", м.Херсон

про стягнення 120 893 грн. 32 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Чебукін О.П., представник за дорученням № 212 від 06.05.2014р.;

від відповідача - Князь І.І., представник за довіреністю від 03.01.2015р.

Держаний навчальний заклад "Вище професійне училище №2 м.Херсона" (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ПАТ "Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" в особі Лікувально-оздоровчого комплексу "Маяк" (відповідач) про стягнення 120 893 грн. 32 коп.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між Державним навчальним закладом «Вище професійне училище №2 м.Херсона» (далі - позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд» в особі лікувально-оздоровчого комплексу «Маяк» укладено Договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 24 квітня 2012 року, Договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 30 квітня 2013 року та Договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 17 червня 2013 року (далі - договори).

Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печаткою. Вищевказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до умов договорів відповідач зобов'язався надати учням обладнанні робочі місця і навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно вищевказаних договорів учнями позивача був виконаний певний обсяг робіт, що підтверджується актами виконаних робіт від 17.07.2012 року на суму 28132,00 грн. та від 25.06.2013 р. на суму 45872,10 грн.

Судом встановлено, що пунктом 1.8. договору від 24.04.2012 р. передбачено, що оплату за виконані роботи відповідач зобов'язався проводити на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт; пунктом 1.9. договору від 30.04.2013 р. передбачено, що оплату за виконані роботи відповідач зобов'язався проводити на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт; п.1.10. договору від 17.06.2013 р. передбачено, що оплату за виконані роботи відповідач зобов'язався проводити на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з претензіями, але станом на день розгляду справи відповідачем заборгованість не погашено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в сумі 74004,10 грн.

Суд відмовляє в задоволенні решти позовних вимог та не приймає посилання позивача на підтвердження вартості виконаних робіт згідно Довідки про вартість виконаних робіт від 30.04.2013 р. на суму 21941,00 грн. (а.с.26) та Довідки про вартість виконаних робіт від 30.04.2013 р. на суму 24948,22 грн. (а.с.27), оскільки виконані роботи згідно умов договорів повинні підтверджуватись актами виконаних робіт, а вищевказані Довідки не є належним доказом по даній справі.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Проектно-будівельна фірма «Херсонбуд» в особі структурного підрозділу лікувавльно-оздоровчого комплексу «Маяк» (м.Херсон, вул.Кірова, 24, код ЄДРПОУ 01273243) на користь Державного навчального закладу «Вище професійне училище №2 м.Херсона» (м.Херсон, Миколаївське шосе, 52, ідентифікаційний код юридичної особи 02548245) 74004,10 грн. боргу та судовий збір 1540,08 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.03.2015 р.

Суддя В.В.Литвинова