Ухвала суду № 43072230, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2015р. м. Київ К/800/40393/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про перерахунок пенсії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 85% його заробітної плати відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки № 77/05-26 від 10 лютого 2014 року з урахування винагороди за вислугу років у розмірі 40%, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби та надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 40% з 01 жовтня 2013 року.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, позов задоволено частково: зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 85% його заробітної плати відповідно до Закону України «Про державну службу» та на підставі довідки № 77/05-26 від 10 лютого 2014 року з урахування винагороди за вислугу років у розмірі 40%, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби та надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 40%, починаючи з 01 березня 2014 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 19 квітня 2006 року позивачу призначено пенсію державного службовця у розмірі 85 % його заробітної плати.

18 лютого 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби та винагороди за вислугу років у розмірі 40% відповідно до довідки № 77/05-26 від 10 лютого 2014 року.

У задоволенні такої заяви позивачу відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсія позивача повинна обчислюватись з урахуванням допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, винагороди за вислугу років та винагороди за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів вважає такі висновки правильними.

За змістом статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі Закону № 3723-XII) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року (справа № 21-430а11).

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій стосовно перерахунку пенсії позивачу з урахуванням допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, винагороди за вислугу років та винагороди за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є правильним та відповідає нормам чинного законодавства.

В своїй касаційній скарзі відповідач ставить під сумнів дані, зазначені в довідці про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії, посилаючись на проведену відповідачем перевірку правильності нарахування заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд вважає ці доводи необгрунтованими, оскільки такі обставини не були предметом перевірки під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, зустрічна перевірка відповідачем проведена 23 вересня 2014 року, тобто в той час, коли дана справа вже перебувала на розгляді в суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень, оскільки при ухваленні судових рішень порушень норм матеріального і процесуального права не відбулось.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: