Ухвала суду № 43072192, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2015р. м. Київ К/800/33181/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013

у справі №2а/2370/4026/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ЧПК») звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Черкасах) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2012 №00004132301, №00004142301, №000004152304.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЧПК» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Леміш груп», ТОВ «Інтелект-Систем», ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, призначену на підставі відповідної постанови Апеляційного суду Черкаської області, за результатами якої складено акт від 20.08.2012 №188/22-11/24350064.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2084799,00 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 290336,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ на загальну суму 1377504,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у контрагентів основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 03.09.2012: №000004152304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1377504,00 грн.; №00004132301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 362920,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 290336,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 72584,00 грн.); №00004142301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2605999,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 2084799,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 521200,00 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтелект-Систем» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг», не містять відомостей про посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку ТОВ «ЧПК». Водночас позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ТОВ «Інтелект-Систем» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» товар, а також не підтверджено документально рух отриманих від контрагентів ТОВ «ЧПК» товарів, а також подальше використання його у власній господарській діяльності.

Посилання ТОВ «ЧПК» на те, що чинне законодавство не вимагає обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних як підтвердження факту руху матеріальних цінностей судами обґрунтовано оцінено критично, оскільки позивачем не було доведено домовленості останнього з контрагентами про транспортування придбаного в останніх товару власними силами.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань позивачем із ТОВ «Інтелект-Систем» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг».

Таким чином, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту з ПДВ, валових витрат, а також збільшення від'ємного значення податку на додану вартість за результатами господарських відносин з ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Інтелект-Систем» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг».

Судами вірно зазначено, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки наявні у матеріалах справи документи не містять підтвердження товарності здійснених між позивачем та ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Інтелект-Систем» і ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» господарських операцій, то суди правомірно погодилися з позицією податкового органу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров