Ухвала суду № 43072018, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2015р. м. Київ К/9991/62433/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року

у справі № 0670/4324/11

за позовом Приватного підприємства «Мед-Вейс»

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Мед-Вейс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі - відповідач) про: визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Житомирі, оформлене повідомленням №20918/10/28-01 від 08 квітня 2011 року, про невизнання як податкової звітності декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 року, надісланих ПП «Мед-Вейс» 30 березня 2011 року до ДПІ у м. Житомирі; зобов'язати ДПІ у м. Житомирі визнати подану ПП «Мед-Вейс» звітність як податкову звітність.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Житомирі від 08 квітня 2011 року, оформлене повідомленням №20918/10/28-01, про невизнання як податкової звітності декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 року. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ПП «Мед-Вейс» 1,70 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Мед-Вейс», посилаючись на те, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30 березня 2011 року ПП «Мед-Вейс» були надіслані до податкового органу: декларація з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, податковий розрахунок комунального податку за 4 квартал 2010 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 року (арк. справи 33-35). При цьому, у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та податковому розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року підприємством було допущено технічну помилку, а саме: вказано код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України « 34400_29» замість « 34400629».

Листом від 08 квітня 2011 року за №20918/10/28-01 ДПІ у м. Житомирі повідомила ПП «Мед-Вейс», що згідно вимог пункту 48.3 статті 48 Глави 2 Розділу ІІ Податкового кодексу України надіслані підприємством декларація з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, податковий розрахунок комунального податку за 4 квартал 2010 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 року не вважаються податковою звітністю, оскільки не містять обов'язкового реквізиту, а саме - невірно вказано код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (арк. справи 14).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу ІІ Податкового кодексу України, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу ІІ Податкового кодексу України передумов щодо такого прийняття, забороняється, з урахуванням того, що незважаючи на допущення технічної помилки при зазначенні обов'язкового реквізиту, податкова звітність містила печатку підприємства, на якій вказаний ідентифікаційний код ПП «Мед-Вейс», що, в свою чергу, не створювало податковому органу перешкод у адмініструванні податку на прибуток підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

За приписами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За приписами пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Також, згідно положеннями пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

При цьому, згідно з пунктом 23 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року № 41 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до положень пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

З огляду на те, що положеннями Податкового кодексу не передбачено таких повноважень податкового органу як присвоєння податковій звітності статусу «невизнана як податкова декларація», а також зважаючи на те, що допущення технічної помилки при зазначенні обов'язкового реквізиту не прирівняне до відсутності обов'язкового реквізиту, з урахуванням того, що податкова звітність містила печатку підприємства, на якій вказаний ідентифікаційний код ПП «Мед-Вейс», що, в свою чергу, не створювало податковому органу перешкод у адмініструванні податку на прибуток підприємства, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ДПІ у м. Житомирі протиправно не визнала подані підприємством декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, податковий розрахунок комунального податку за 4 квартал 2010 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2010 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Житомирі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна