Ухвала суду № 43071909, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2015 р. м. Київ К/800/37117/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року

у справі № 815/4971/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області

про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, в якому просила скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області № 130 від 17 червня 2013 року про накладення штрафу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року позов задоволено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин у справі, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що позивач є власником об'єкта будівництва саме як фізична особа, тому не може бути притягнута до відповідальності на підставі Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», який встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Позивач зазначає, що не вчиняла правопорушень у сфері містобудівної діяльності. Крім того, вважає, що перший заступник начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області не мав повноважень приймати спірну постанову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено наступні обставини. 10 червня 2013 року на підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 03 червня 2013 року № 921 та направлення на здійснення позапланової перевірки від 03 червня 2013 року № 1082 відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Підставою для проведення перевірки став лист прокуратури Малиновського району м. Одеси від 22 травня 2013 року № (16-70) 3833 вих-13.

За результатами проведення перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 10 червня 2013 року, яким встановлено наступне.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21» від 21 червня 2012 року № ОД 14212103772, замовник - ОСОБА_2 Зазначена декларація зареєстрована на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, який виданий Інспекцією від 23 травня 2006 року № 283. Під час перевірки встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем. Дозвіл № 283 виданий у червні 2006 року на виконання будівельних робіт «Будівництво торгівельних павільйонів на вул. Середня, 48» ВАТ «АТП-15106». На вимогу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області замовником дозволу не надано, що є порушенням п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Також у п. 11.1 «інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» вказано рішення виконкому Одеської МРДТ про виділення земельної ділянки від 07 листопада 1945 року № 702 замість документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянко, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України та п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, за результатами проведення перевірки складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10 червня 2013 року, яким встановлено порушення: надання недостовірних даних в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21 від 21 червня 2012 року № ОД 14212103772, що є порушенням п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10 червня 2013 року.

На підставі вказаних акта перевірки та протоколу від 10 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області прийнято постанову № 130 від 17 червня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 11470 грн.

Вважаючи спірну постанову про накладення штрафу незаконною, позивач звернулась до суду з даним позовом про її скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що незважаючи на встановлення обставини вчинення позивачем правопорушення у сфері містобудівної діяльності, перший заступник начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області не мав повноважень приймати спірну постанову, тому остання підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що спірна постанова прийнята посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на підставі закону та у межах повноважень, вчинення позивачем правопорушення у сфері містобудівної діяльності не спростовано.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію:

індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року;

збудовані до 12 березня 2011 року:

громадські будинки I і II категорій складності;

будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення та про накладення штрафу:

щодо фізичних осіб - відповідно до статті 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

щодо юридичних осіб - відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, закінчене у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні- у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Як встановлено судами, відповідно до пункту 10 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 21 червня 2012 року дозвільним документом на початок виконання будівельних робіт декларантом зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт, зареєстрований Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 23 травня 2006 року за № 283.

Проте, вказаний дозвіл на виконання будівельних робіт надано ВАТ «АТП-15106» на будівництво торгових павільйонів по вул. Середній, 48 у м. Одесі, а не позивачу.

На вимогу посадової особи відповідача дозвіл на виконання будівельних робіт, зареєстрований Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 23 травня 2006 року за № 283, позивачем не надано. Такий дозвіл не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Наведена обставина свідчить про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», про що обґрунтовано зазначено судами.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди не дали оцінку доводам позивача, що об'єкт будівництва належить їй не як фізичній особі-підприємцю, а як фізичній особі та не встановили вказану обставину.

Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачає відповідальність саме юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до його преамбули.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що суб'єктами відповідальності за вчинення правопорушень у сфері містобудівної діяльності відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» можуть бути тільки юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Крім того, зі змісту цитованої норми п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що за вчинене позивачем правопорушення Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та про накладення штрафу:

щодо фізичних осіб - відповідно до статті 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

щодо юридичних осіб - відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

З урахуванням наведених норм, встановлення юридичного статусу позивача у спірних правовідносинах має значення для правильного вирішення спору.

Крім того, варто зазначити, що доводи позивача про відсутність повноважень у першого заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області приймати спірну постанову, обґрунтовано спростовано судом апеляційної інстанції.

Таким чином, судами неповно встановлені обставини у справі, без їх встановлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно перевірити законність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу № 130 від 17 червня 2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: