Постанова № 43071784, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/62313/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представників позивача Васильківа С.Б., Смірнової Н.В.,

представника відповідача Павліченко К.В.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів)

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 18 лютого 2008 року та

ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року

у справі № 6/909/07

за позовом Казенного підприємства «Дослідно-проектний центр кораблебудування»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Казенне підприємство «Дослідно-проектний центр кораблебудування» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00015936/0 від 18 жовтня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він здійснив поставку товарів на експорт, що підтверджено вантажно-митною декларацією, тому відповідно до п. 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) до цієї операції застосовується нульова ставка податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 18 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року, скасовано податкове повідомлення-рішення №00015936/0 від 18 жовтня 2007 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Підприємства відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Вищий адміністративний суд України 03 червня 2014 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Постановою Верховного Суду України від 04 листопада 2014 року заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України встановила помилковість висновків суду касаційної інстанції і зазначила, що поставка послуг у значенні Закону № 168/97-ВР, яка була здійснена на митній території України підприємством, зареєстрованим як платник ПДВ, оподатковується за ставкою 20 відсотків.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представники Підприємства заперечили проти доводів касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість (далі - ПДВ). 18 листопада 2004 року між позивачем як комітентом і Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - ДК «Укрспецекспорт») як комісіонером укладено договір комісії № USE-16/2-488-Д/К-04, за умовами якого комісіонер зобов'язується вчинити правочин від свого імені за рахунок комітента з продажу технічної документації проведення модельних випробувань димаря корабля та з продажу обладнання системи водяного охолодження вихідних газів. 6 травня 2005 року Підприємство уклало аналогічний договір № 3/69-Д з дочірнім підприємством ДК «Укрспецекспорт» - Державною госпрозрахунковою зовнішньоторговельною та інвестиційною фірмою «Укрінмаш» (далі - ДГЗІФ «Укрінмаш»), згідно з яким на тих же умовах Підприємство доручило, а ДГЗІФ «Укрінмаш» зобов'язалося здійснити на користь нерезидента поставку технічної документації для ремонту корпуса та електромеханічної частини корабля. На виконання умов договорів комісії комісіонер у липні 2005, жовтні 2006 та січні 2007 років здійснив експортні операції з поставки послуг із розробки, виготовлення і постачання технічної документації, свідченням чого є вантажні митні декларації, в яких як відправник/експортер зазначено Підприємство.

У період з 31 серпня по 27 вересня 2007 року СДПІ провела виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2004 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої склала акт від 11 жовтня 2007 року №786/36/14307618 з висновками про порушення позивачем п. 1.4 статті 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, п. 4.1, 4.5 статті 4, п. 6.1, 6.2, 6.5 статті 6, пп. 7.2.1. п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР. Порушення, як зазначено в акті, полягали в тому, що Підприємство застосувало нульову ставку ПДВ до зазначених вище експортних операцій з поставки технічної документації, тоді як ці операції оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків від бази оподаткування. СДПІ вважає, що Підприємство неправильно обрало ставку оподаткування, оскільки воно є платником ПДВ, договори комісії були укладені, а приймання-передача документації на підставі цих договорів відбулася на митній території України.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 00015936/0 від 18 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 777 362 грн., у тому числі 1 184 908 грн. основного платежу та 592 454 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розробка, виготовлення і поставка на експорт технічної документації на підставі договорів комісії не змінює правової природи предмета поставки, права власності Підприємства на неї, і це дає право на нульову ставку до такого реалізованого товару, що передбачена пп. 6.2.1 п. 6.2. статті 6 Закону № 168/97-ВР.

Колегія суддів суду касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі надання нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за вказаними вище договорами комісії Підприємство зобов'язане здійснити розробку, виготовлення і постачання технічної документації для комісіонера, що є самостійним видом робіт, і в значенні Закону № 168/97-ВР є поставкою послуг.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, в т тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Місцем поставки послуг відповідно до п. 6.5 статті 6 цього Закону № 168/97-ВР вважається, за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д» - «є» цього підпункту, місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

За змістом наведених норм послуги, надані особами, зареєстрованими платниками ПДВ, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об'єктом оподаткування.

Статтею 6 Закону № 168/97-ВР визначені ставки ПДВ. Зокрема, об'єкти оподаткування, визначені статтею З цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п. 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР). Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) (пп. 6.1.1 п. 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР).

Виходячи з положень наведених норм Підприємство (платник податку), надавши послуги на митній території України з розробки, виготовлення і постачання технічної документації за вищевказаними договорами комісії, зобов'язане сплатити ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п. 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Як зазначено в постанові Верховного Суду України, така ставка застосовується тоді, коли справді здійснюється експорт товарів. У справі, що розглядається, Підприємство не здійснювало експорт товарів, а виконувало і передавало результати роботи за договорами комісії на території України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок попередніх судових інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову Підприємства.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 18 лютого 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Казенного підприємства «Дослідно-проектний центр кораблебудування» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко