Ухвала суду № 43071765, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/9991/88550/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011

у справі №2а-6986/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Одеса»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АС-Транс Одеса» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АС-Транс Одеса») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2009 №0069491701/0, від 19.11.2009 №0069491701/1, від 25.12.2009 №0069491701/2, від 19.01.2010 №0069491701/3.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.10.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 16.10.2007 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 08.10.2009 №373/23-213/35502634.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами зазначено та з матеріалів справи вбачається, що предметом позову є необхідність утримання та перерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 384929,94 грн. та сплати, у зв'язку з виявленими відповідачем порушеннями, штрафних (фінансових) санкцій, у сумі 769859,88 грн.

Так, перевіряючими встановлено, що ОСОБА_2 при формуванні статутного фонду ТОВ «АС-Транс Одеса», в обмін на внесену до його статутного фонду земельну ділянку, без утримання податку з доходів фізичних осіб, отримав у власність корпоративні права названого товариства у розмірі 100% його частки в статутному фонді. На переконання відповідача, інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності нерухомого майна, є з його боку, відчуженням такого майна і обкладається, відповідно до ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податком з доходів фізичних осіб у розмірі оціночної вартості цього майна.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1.3 статті 1 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Отже, оподаткуванню підлягає будь який дохід одержаний платником податку від здійснення операцій з корпоративними правами.

Разом з тим, підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з сум витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Аналіз наведеної норми Закону дає підстави стверджувати, що внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи не є доходом. Фізична особа, у цьому випадку, замість доходу отримує корпоративні права. Дохід, у цьому випадку, може бути отриманий тільки після продажу активу і отримання інвестиційного прибутку.

Судами вірно зазначено, що фізична особа, яка була єдиним засновником юридичної особи, внесла до статутного фонду, створеної нею підприємства, нерухоме майно, а в обмін, отримала корпоративні права. Таким чином, відчуження інвестиційних активів не відбулося. Інвестиційний прибуток не був отриманий.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення: від 16.10.2009 №0069491701/0, від 19.11.2009 №0069491701/1, від 25.12.2009 №0069491701/2, №0069491701/3 від 19.01.2010, є необґрунтованими та протиправними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров