Ухвала суду № 43071753, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/31511/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-9827/11/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків

у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський завод електроапаратури" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач та відповідач оскаржили їх в касаційному порядку.

Позивач в скарзі просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 в частині відмови в задоволені позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В скарзі відповідач просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з 01.01.2007 по 17.11.2010 відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 17.11.2010 та складений акт № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог вимог п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за: 2008 рік - 2063410.00 грн., 2009 рік - 3589392.00 грн., З квартали 2010 року 2750559 грн.; ст. 5 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобов'язання по земельному податку на загальну суму 213373.73 грн.; п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з питання дотримання платником податків вимоги письмового узгодження операцій із заставленими активами з податковим органом за період з 01.01.2007 по 17.11.2010 Підприємство здійснило відчуження основних засобів на суму 9858.00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач 07.02.2011 виніс податкові повідомлення - рішення від 23.02.2011 № 0000180854, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 266717.20 грн. з яких 213373.73 грн за основним платежем., та 53343.47 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками апеляційного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 23.02.2011: № 0000180854, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 266717.20 грн., в тому числі за основним платежем 213373.73 грн., за штрафними санкціями 53343.47 грн.; від 23.02.2011 № 0000190854, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2750559.00 грн., штрафні санкції 687639.75 грн., від 23.02.2011 № 0000010824, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 9858.00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, що призвело до порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п.7.3; пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7; п. 11.44 ст. 11 Закону України ?Про податок на додану вартість?, в частині заниження розміру податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 671982 грн., що позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами перевірки.

Судам попередніх інстанцій встановлено, що за даними бухгалтерського обліку позивачем було проведено оприбуткування підвалу у першому півріччі 2009 року, яке на думку податкового органу спричинило виникнення у позивача доходу, оскільки вказаний об'єкт (підвал) перебував у власності позивача, а дані бухгалтерського обліку є похідними від обставин фактичної дійсності, і за відсутності господарської операції з придбання об'єкту нерухомого майна не можуть свідчити про виникнення доходу.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

В ході судового розгляду відповідачем не надано доказів безоплатного отримання позивачем вказаного вище підвалу, оскільки останній, як встановлено, не вибував з власності позивача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що відповідачем було безпідставно донараховано позивачу суму податкового зобов'язання і застосовано штрафні санкції.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційні скарги Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-9827/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-9827/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко