Ухвала суду № 43071739, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/71266/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.02.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі № 0670/1333/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Церсаніт Інвест"

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

Житомирської області Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби в

Житомирській області

за участі: Прокуратури Житомирської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Церсаніт Інвест" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010852330 від 16.09.2010, в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 1002473, 83 грн. та стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 1002473, 83 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивачу з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.03.2010 по 01.04.2010, з 01.05.2010 по 01.06.2010 та складено акт № 1254/05-53/23-30/33529350 від 15.09.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0010852330/0 від 16.09.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 3458630 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 3458630 грн., згідно баз даних - інформаційних ресурсів ДПА України - системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що контрагенти позивача першого або другого ланцюга постачання мають ознаки сумнівності.

На думку відповідача, оскільки контрагентами постачальника позивача не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, то у ТОВ „Церсаніт Інвест" відсутнє право на бюджетне відшкодування.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичне виконання угод підтверджується наявністю обладнання на підприємстві, його використання та повне відображення в бухгалтерському та податковому обліках Як вбачається з матеріалів справи позивачем придбані товари від ТОВ „Ел Сі Ес Логістикс Україна", ТОВ „Аланія Компані", ТОВ „Імпел Гріффін Груп", ТОВ „Полісся Газенерго", ТОВ „Авто Профіт", ТОВ „Мегаком", ПП „Діатом", ДП „Нафтогазмережі", що не заперечується відповідачем, претензій до документального оформлення безпосередніх операцій актом перевірки також не зафіксовано.

Отже, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у вищезазначених контрагентів, висновок судів про задоволення позову є правильним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі № 0670/1333/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі № 0670/1333/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко