Ухвала суду № 43071715, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/15193/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 12.02.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013

у справі № 2а/1770/1749/12

за позовом Представництво Товариства з обмеженою відповідальністю

„Азеркорпу-Аутобан" в Україні

до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції

Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Представництво Товариства з обмеженою відповідальністю „Азеркорпу-Аутобан" в Україні звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (правонаступник - Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000332200 від 06.12.2011, № 0000322200 від 06.12.2011, № 0000312200 від 06.12.2011.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000332200 від 06.12.2011; № 0000322200 від 06.12.2011; № 0000312200 від 06.12.2011, податкове повідомлення-рішення № 0000302200 від 06.12.2011 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 14570409, 80 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3642602, 85 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011 та складено акт № 1114/23-26607596 від 18.11. 2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000332200 від 06.12.2011, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229207 грн.; № 0000322200 від 06.12.2011, яким збільшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 469005 грн.; № 0000312200 від 06.12.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 83454 грн. та № 0000302200 від 06.12.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 18259963 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено податковий кредит.

При цьому вказується, що згідно інформації, отриманої від Державної податкової у Сихівському районі м. Львова листом № 14752/23-209 від 14.10. 2011 року, надіслано акт перевірки від 05.08. 2011 року № 3003/23-209/35563037 про документування нікчемних операцій в ході проведення планової виїзної перевірки ПП „Експертльвівмаркетбуд" за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, яке перебувало в господарських відносинах з Представництвом „ТОВ „Азеркорпу-Аутобан".

Відповідно до наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт, накладних, договорів, податкових накладних, реєстрів накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей) ПП „Експертльвівмаркетбуд" перебувало у взаємовідносинах з ПП Будівельна компанія „Віалекс", ПП „Сервіс доріг", ТОВ „Віктор і Ко", у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про нікчемність укладених договорів, що призвело до завищення Представництвом „ТОВ „Азеркорпу-Аутобан" податкового кредиту та валових витрат.

Відповідач не має права на податковий кредит, що сплачений в ціні придбаних послуг, які використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, оскільки постачальники постачальника (друга ланка у ланцюгу поставок) виявилися недобросовісними платниками податків.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, фактичне виконання спірних контрактів підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Отже, з огляду на встановлений судами факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем поварів, висновок судів про задоволення позову є правильним.

Стосовно завищення податкового кредиту із віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених митним органам при ввезенні із-за меж митних кордонів України товарів (техніки та устаткування) - імпорту товарів з метою їх використання у господарській діяльності (для ремонту автодороги М06 Київ-Чоп).

Згідно з пп.3.1.2 п.3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України. Судами попередніх інстанцій встановлено, що імпортні матеріальні цінності фактично використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Усі вантажні митні декларації оформлені у відповідності до вимог законодавства і вказують сплачену суму податку на додану вартість до бюджету.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість встановлено відсутність порушень податкового законодавства позивачем, що обумовлює відсутність порушень Представництва при формуванні від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 2а/1770/1749/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 2а/1770/1749/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко