Ухвала суду № 43071703, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/50576/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Іванова К.Ю.

представника позивача Похи В.А.

представника відповідача Хмури Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014

у справі №813/2680/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Юнітек»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Юнітек» (далі по тексту - позивач, ТОВ фірма «Юнітек») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 №0000012210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 11.10.2013 №165/22-10/22356163.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 1.22. п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0001712210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 10260789,30 грн., в тому числі за основним платежем - 8196482,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2020307,26 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням від 09.01.2014 №181/10/10-8005/18 Головним управлінням Міндоходів у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0001712210 було скасовано в частині 3530445,39 грн. основного платежу та 883121,35 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

В результаті часткового скасування згаданого податкового повідомлення-рішення позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 №0000012210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 5803222,56 грн., в тому числі за основним платежем -4666036,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1137185,91 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з пп. 1.2 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи, які підтверджують те, що ТОВ фірма «Юнітек» займалося оптовою торгівлею свіжих овочів та фруктів, ввезених на митну територію України постачальниками фірмами-нерезидентами - «ТОМROL Sp.z.о.о» (Польща) та ООО «МАНУЧЕХР І КО». Поставка імпортованого товару здійснювалась на умовах DDU-Київ.

Реалізація овочів та фруктів проводилася в м. Києві, в підтвердження чого позивачем надано видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, договір про організацію прийому платежів від фізичних осіб від 04.03.2009 №149/26, акти здачі-прийняття робіт до цього договору, договір про надання комплексу послуг з реалізації свіжих овочів і фруктів від 20.02.2009 №11/2009, договір доручення від 05.01.2010, довіреність від 05.01.2010 №3/11/2009.

Суди попередніх інстанцій правомірно визнали ці документи первинними та такими, що підтверджують реалізацію фруктів та овочів ідентифікованим фізичним особам.

Також судами зазначено, що на думку відповідача, позивачем не надано до перевірки документів про відрядження до м. Києва працівників підприємства, які б здійснювали та забезпечували навантажувальні та розвантажувальні роботи, реалізацію овочів та фруктів, та не надано документів про наявність власних або орендованих складських приміщень, які розташовані у м. Києві для зберігання товару. Також відповідач стверджує, що позивачем оформлялись видаткові документи на невстановлених осіб.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що згідно з договорами купівлі-продажу, укладеними ТОВ фірма «Юнітек» з постачальниками овочів і фруктів («ТОМROL Sp.z.о.о» (Польща), продавець забезпечував перебування транспортних засобів у кінцевому пункті до моменту повної реалізації товару. Відтак потреба в складських приміщеннях не була необхідною умовою для здійснення даної господарської операції. Виходячи з цього, облік переміщення товару відбувався відповідно до вимог чинного законодавства та конкретного виробничого процесу. Товар приймався відповідальним працівником товариства одночасно з розмитненням, згідно з актами приймання-передачі передавався відповідальним за відпуск товару у м. Києві.

Відповідальні за відвантаження товару приймали товар за актом та контролювали відпуск товару кінцевим покупцям згідно видаткових накладних, належним чином оформлених на ім'я покупців (прізвище, ім'я по батькові). Позивач вимагав від покупців виключно інформацію необхідну для здійснення господарської операції.

Суд дійшли до правомірного висновку про те, що товар продавався з вантажних транспортних засобів, а тому не можуть братись до уваги посилання відповідача на відсутність найманої праці, технічних можливостей для виконання розвантажувально-навантажувальних робіт, складських приміщень, відсутність документів про навантаження-розвантаження чи складування.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у видаткових накладних позивача присутні всі необхідні реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особи, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання недійсними первинних документів, зокрема видаткових накладних.

Крім того, судами правомірно встановлено порушення відповідачем при визначенні суми грошових зобов'язань положень п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, згідно з яким контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, відповідачем при визначенні грошових зобов'язань позивача за період І та II квартали 2010 року не було дотримано вищенаведених вимог.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків, тому прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис) М.О. Федоров