Рішення № 43070752, 05.03.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/3110/14-ц

Провадження № 22-ц/792/487/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,

суддів: Костенка А.М., Пастощука М.М.,

при секретарі: Кошельнику В.М.,

з участю представника позивача,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності та відшкодування матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В лютому 2014 року ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, вказував, що 09 вересня 2012 року приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_1 посвідчена та зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей за №1438 довіреність серії НОМЕР_4. Цією довіреністю ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження належним їй на праві власності автомобілем «Mercedes-Benz МL-320», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, номер шасі: НОМЕР_5. При посвідченні спірної довіреності відповідач не виконав усіх необхідних дій для встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не вжив заходів щодо перевірки справжності її підпису, оскільки згідно проколу допиту ОСОБА_3, постанови Хмельницького міськвідділу УМВС остання таку довіреність на видавала та не підписувала, що є підставою для визнання її недійсною.

В зв'язку з вчиненням відповідачем протиправних дій при посвідченні довіреності ОСОБА_2 втратив належний йому на праві власності автомобіль «Toyota Lexus LS-400», реєстраційний номер НОМЕР_2, оскільки фактично він був обміняний ним на належний ОСОБА_3 автомобіль «Mercedes-Benz МL-320» на підставі неправомірно посвідченої відповідачем довіреності, а в подальшому автомобіль «Mercedes-Benz МL-320» був вилучений працівниками міліції як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Тому, уточнивши вимоги та посилаючись на ст. 1166 ЦК, ст. 27, 43 Закону України „Про нотаріат", просив визнати недійсною довіреність від 09.09.2012 року, посвідчену відповідачем, та стягнути з відповідача 124690 грн. майнової шкоди.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 грудня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсною довіреність на право володіння, користування та розпорядження автомобілем марки «Mersedes - Benz ML-320», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, яка видана приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_1 09 вересня 2012 року та зареєстрованої в реєстрі за №1438, серія НОМЕР_4.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду в розмірі 124 690 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає це рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. На думку апелянта суд не врахував, що позивач, посилаючись на нібито здійснений обмін свого автомобіля «Toyota Lexus LS-400» на автомобіль «Mersedes - Benz ML-320», не надав жодних доказів на підтвердження факту обміну автомобілями. Задовольняючи позов, суд помилково застосував норми ст.ст. 386, 388, 395, 396 ЦК України за відсутності фактичних підстав.

На думку апелянта позивач ОСОБА_2, не здійснивши державну реєстрацію прав на вказані ним автомобілі, не може захистити своє порушене право як власника майна. Недоведеним є факт набуття позивачем у власність автомобіля за ціною позову 124 690 грн., судом не наведено підстав стягнення матеріальної шкоди саме з відповідача, як і не вказано, у чому полягає порушення законодавства з боку відповідача, який причинний зв'язок між посвідченням довіреності відповідачем та вилученням автомобіля «Mersedes - Benz ML-320» правоохоронними органами. Судом не враховано, що нотаріальне доручення є одностороннім правочином, спрямованим на виконання покладених ним обов'язків від імені довірителя і не є документом, який засвідчує перехід та припинення права власності. Також не було встановлено особу набувачів автомобілів «Toyota Lexus LS-400» та «Mersedes - Benz ML-320», внаслідок чого не було залучено належних відповідачів у справі.

В засідання апеляційного суду апелянт не з'явився, будучи належно повідомленим про розгляд справи.

Представник позивача просила відхилити апеляційну скаргу як необґрунтовану.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб, яким розпоряджався позивач за спірною довіреністю, вибув з його володіння по причині недотримання вимог закону відповідачем, тому з нього на користь позивача слід стягнути вартість вибулого транспортного засобу, а також слід визнати недійсною довіреність від 09.09.2012 року.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Встановлено, що 09 вересня 2012 року приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_1 посвідчена та зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей за №1438 довіреність серії НОМЕР_4. За змістом довіреності ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження належним їй на праві власності автомобілем марки «Mercedes-Benz МL-320», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, шасі № НОМЕР_5, а також виконувати всі дії і формальності, пов'язані з довіреністю.

13.04.2013 року слідчим СВ Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій області відкрито кримінальне провадження № 12013240010002812 за фактом підроблення довіреності на право експлуатації та розпорядження транспортним засобом «Mercedes-Benz МL-320», шасі № НОМЕР_5, відомості про яке внесено в ЄРДР за ч.1 ст. 358 КК України.

В зв'язку з цим працівниками міліції вказаний автомобіль було вилучено у ОСОБА_4, 16.04.2013 року винесено постанову про визнання цього автомобіля речовим доказом у кримінальному провадженні.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно положень ч.ч.1, 3 ст. 244 ЦК представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Таким чином довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_2 заявив позовні вимоги лише до приватного нотаріуса ОСОБА_1, що посвідчував оспорювану довіреність.

Згідно роз'яснень пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Оскільки заявлено вимогу про визнання недійсною довіреності, виданої ОСОБА_3, остання мала б відповідати за цією вимогою, так як вона є стороною цього правочину. Приватний нотаріус ОСОБА_1, що посвідчував довіреність, виходячи з положень ст.ст. 215, 203 ЦК, є неналежним відповідачем за цією вимогою.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не обговорив з позивачем це питання та не залучив до участі в справі ОСОБА_3 в якості співвідповідача, що призвело до істотного порушення її прав і позбавило суд можливості повно і всебічно з'ясувати всі обставини справи, належно перевірити обґрунтованість заявлених вимог та правильно вирішити спір.

При цьому слід зауважити, що суд першої інстанції, пославшись на висновок експерта НДЕКЦ в Івано-Франківській області від 13.06.2014 року № 255 як доказ того, що спірну довіреність ОСОБА_3 не підписувала, не звернув уваги, що цей висновок викладено не в категоричній формі, а у формі припущення - „підпис у довіреності виконаний, ймовірно, не ОСОБА_3, а іншою особою".

Як вбачається зі змісту описової, дослідницької частини та безпосередньо висновків експертизи (а.с.35-43), на дослідженні у експерта не було вільних зразків підписів ОСОБА_3, що є порушенням вимог п.п. 2, 4, 12 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.

Таким чином задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання довіреності недійсною, суд допустив порушення норм цивільно-процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконного рішення, не залучивши до участі в справі належного відповідача, ухвалив рішення, яким вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Оскільки належний відповідач ОСОБА_3 до участі в справі не залучена, і апеляційний суд в межах своєї компетенції не вправі її залучити, рішення суду в частині визнання довіреності недійсною підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині спростування висновків суду щодо наявності підстав для стягнення майнової шкоди, апеляційний суд приймає до уваги таке.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином за загальним правилом цивільна відповідальність за завдану майнову чи моральну шкоду настає при наявності чотирьох складових: неправомірності дій заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв'язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.

В силу ст. 27 Закону України "Про нотаріат" шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.

Відповідно до ст. 28 цього Закону для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії шкоди приватний нотаріус зобов'язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Диспозиція ст. 27 Закону „Про нотаріат", яка передбачає можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди при наявності в діях приватного нотаріуса вини у формі умислу чи необережності (недбалості), не виключає необхідність встановлення решти складових правопорушення, при наявності яких настає цивільна відповідальність за завдану шкоду.

Задовольняючи позов у цій частині, суд першої інстанції у порушення ст.ст. 213, 214 ЦПК не навів, у чому полягають порушення чинного законодавства при вчиненні нотаріальної дії (посвідченні спірної довіреності) приватним нотаріусом ОСОБА_1

При цьому фактично визнаючи доведеним факт незаконності дій відповідача у справі, на який посилався позивач як на підставу позову, суд не врахував, що ця обставина підлягала встановленню у порядку кримінального судочинства. В свою чергу за фактом підроблення спірної довіреності 12.04.2013 року відкрито кримінальне провадження № 12013240010002812 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що зазначене кримінальне провадження передане до суду і існує вирок суду, яким були б встановлені незаконні дії або недбалість нотаріуса, що призвели до спричинення шкоди.

Колегія суддів констатує відсутність у матеріалах справи і будь-яких доказів на підтвердження факту заподіяння матеріальної шкоди позивачу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1ст. 317 ЦК).

В силу ч.1 ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.ч. 9-10 ст. 34 Закону України „Про дорожній рух" власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів.

За змістом ч.1 ст. 210 ЦК у випадках встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стверджуючи у позовній заяві, що внаслідок вчинення відповідачем протиправних дій при посвідченні довіреності позивач втратив належний йому на праві власності автомобіль «Toyota Lexus LS-400», ОСОБА_2 просив стягнути 124690 грн. понесеної ним майнової шкоди - у розмірі середньої ринкової вартості іншого автомобіля, «Mercedes-Benz МL-320».

При цьому як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Toyota Lexus LS-400», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності не позивачу, а іншій особі, ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 22.01.2014 року (а.с.45). Згідно довіреності від 15.12.2006 року ОСОБА_2 має право укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження цим автомобілем (а.с.44).

Спірна довіреність від 09.09.2012 року, на підставі якої позивач користувався автомобілем «Mercedes-Benz МL-320» лише визначила його повноваження як представника і не документом, що засвідчує перехід права власності на цей автомобіль до ОСОБА_2 Відтак позивачу, який не є власником вилученого автомобіля, не може бути заподіяна шкода внаслідок вилучення цього автомобіля.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 на підставі довіреності міг відчужити цей автомобіль, виручивши кошти від його продажу також не ґрунтується на нормах права, оскільки за змістом ст.ст. 237, 239 ЦК правочин, вчиняється представником від імені та в інтересах особи, яку він представляє, і створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки саме для цієї особи, а не для представника.

За таких обставин в позові щодо стягнення заподіяної майнової шкоди слід відмовити за безпідставністю таких вимог, рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314-316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

В позові ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності та відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуючий у першій інстанції: Палінчак О.М. Провадження № 22-ц/792/487/15

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 30