Рішення № 43070292, 11.03.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/785/2015 Головуючий в І інстанції: Соляник Н.І.

Категорія: 31 Доповідач: Капітан І.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року березня місяця 11 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Колісниченка А.Г. Радченка С.В.При секретарі:Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 26 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що нею до Новотроїцького відділення Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) у жовтні 2004 року було внесено 20 000,00 грн. для придбання 3 000,00 євро з відкриттям валютного рахунку та зарахування цих коштів на її рахунок під 12% річних. В присутності працівників Банку вона підписала договір, який їй пообіцяли видати пізніше, як і докази внесення коштів на її рахунок - ощадну книжку.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року встановлено факт викрадення працівниками Банку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 переданих нею грошових коштів. Оскільки на теперішній час грошові кошти їй не повернуто, позивач, посилаючись на ст.ст.1058, 1059, 1068, 1073 ЦК України, просила суд стягнути з Банку на її користь: основний борг в сумі 20 000,00 грн.; проценти за період з 01 листопада 2004 року по 14 листопада 2014 року - 17 214,46 грн.; інфляційні за період з 01 липня 2007 року по 01 жовтня 2014 року - 16 580,00 грн.; 3% річних за період з 01 липня 2007 року по 14 листопада 2014 року - 4 414,88 грн., а всього - 58 209,34 грн.

Під час розгляду справи позивач змінила предмет позову і на підставі ст.ст.22, 1166, 1167, 1172 ЦК України остаточно просила суд стягнути з Банку на її користь 20 000,00 грн. майнової шкоди (реальних збитків), упущену вигоду у вигляді відсотків у розмірі облікової ставки Нацбанку України, передбаченої ч.1 ст.1061 ЦК України за період з 01 листопада 2004 року по 14 листопада 2014 року в розмірі 17 214,46 грн., а також - інфляційних за період з 01 липня 2007 року по 01 жовтня 2014 року в розмірі 16 580,00 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн., а всього - 58794,46 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 26 січня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Вирішено: стягнути з Банку на користь ОСОБА_5 заподіяні матеріальні збитки в сумі 20 000,00 грн., інфляційні збитки в сумі 25 879,60 грн. та сплачені судові витрати в сумі 243,60 грн., а всього - 46 123,20 грн. Стягнуто з Банку в дохід держави судовий збір в сумі 215,19 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови їй у стягненні з відповідача упущеної вигоди в розмірі 17 214,46 грн. незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з Банку на її користь завдану їй майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди в сумі 17 214,46 грн..

В апеляційній скарзі Банк, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

В письмових запереченнях Банк, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_5, просить її відхилити.

В письмових запереченнях ОСОБА_5 просить відхилити апеляційну скаргу Банку.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Банк, відповідно до ст.1172 ЦК України, повинен відшкодувати майнову шкоду у розмірі 20 000,00 грн. (реальні збитки), а також інфляційні збитки за період, в якому позивач не мала можливості користуватися своїми власними коштами з 01 липня 2007 року по 26 січня 2015 року, оскільки вони заподіяні працівником банківської установи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Вимоги про стягнення упущеної вигоди у вигляді процентів по вкладу не можуть бути задоволені, оскільки процентну ставку за користування коштами встановити неможливо у зв'язку з відсутністю письмового договору про відкриття депозитного рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року встановлено, що в жовтні 2004 року працівник Банку ОСОБА_7 прийняла від ОСОБА_5 20 000,00 грн. для внесення на рахунок останньої, який мала б відкрити, однак будь-яких документів про прийняття готівки не видала, ввірене їй чуже майно - грошові кошти на рахунок не внесла, взагалі його не відкривши, а умисно їх розтратила, передавши кошти ОСОБА_8, спричинивши у такий спосіб ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 20 000,00 грн. (а.с.4-9).

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області виключено з вищезазначеного вироку суду вказівку щодо стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5 20 000,00 грн. (а.с.10-11).

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, якщо особою вчинений службовий злочин, із використанням становища, як у межах, так і з перевищенням влади та наданих повноважень, майнову відповідальність у вигляді заподіяної нею матеріальної шкоди несе юридична особа, відповідний роботодавець.

Встановивши, що наслідком неповернення Банком позивачці належних їй грошових коштів є викрадення цих коштів посадовими особами банку, які засуджені за вказаний злочин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення цих коштів з Банку на підставі ст. 1172 ЦК України у розмірі 20 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в зазначеній частині.

Доводи апеляційної скарги Банку про покладення відповідальності по відшкодуванню шкоди на винних осіб - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з якими у ОСОБА_5 склалися особисті відносини, так як остання довірила їм свої грошові кошти без укладання відповідного договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року встановлено, що зазначені особи, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, вчинили викрадення коштів позивачки саме при виконанні службових обов'язків, в робочий час, в приміщенні відділення Банку, що є підставою для відповідальності юридичної особи за заподіяну працівником майнову шкоду.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами виникли деліктні правовідносини по відшкодуванню майнової шкоди, завданої працівниками Банку при виконанні ними службових обов'язків..

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з відсутністю укладеного між позивачем та Банком письмового договору про відкриття банківського рахунку позовні вимоги про відшкодування упущеної вигоди у вигляді процентів по вкладу за період з 01 листопада 2004 року по 14 листопада 2014 року в розмірі 17 214,46 грн. не можуть бути задоволені. Посилання ОСОБА_5 на те, що у зв'язку з відсутністю договору банківського вкладу, суд першої інстанції при визначенні розміру процентів на суму її вкладу повинен застосовувати ставку Національного банку України, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Банку на користь позивача інфляційних збитків за період, в якому остання не мала можливості користуватися своїми власними коштами з 01 липня 2007 року по 26 січня 2015 року, у розмірі 25 879,60 грн. Встановивши за обставинами справи, що неповернення Банком позивачу належних їй 20 000,00 грн. сталося внаслідок неправомірних дій працівників Банку, а також відсутність між сторонами договірних відносин, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється, а будь-які зобов'язальні правовідносини, порушення яких мало б своїм наслідком обов'язок Банку по відшкодуванню ОСОБА_5 збитків у вигляді упущеної вигоди, між Банком та ОСОБА_5 відсутні.

На підставі наведеного колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення з Банку на користь ОСОБА_5 інфляційних збитків в сумі 25 879,60 грн. та загальної суми в розмірі 46 123,20 грн., а також стягнення з Банку в дохід держави судового збіру в розмірі 215,19 грн. скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення інфляційних збитків відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 26 січня 2015 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_5 інфляційних збитків в сумі 25 879,60 грн., загальної суми в розмірі 46 123,20 грн., а також в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в дохід держави судового збору в розмірі 215,19 грн. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення інфляційних збитків в сумі 25 879,60 грн. відмовити.

Це ж рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_5 матеріальних збитків у розмірі 20 000,00 грн., судових витрат в сумі 243,60 грн. та відмови ОСОБА_5 у стягненні упущеної вигоди в сумі 17 214,46 грн. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді