Ухвала суду № 43070002, 10.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/12887/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 22-ц/788/573/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Маслова В. О. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору від 17 квітня 2012 року він відкрив в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на своє ім'я банківський рахунок НОМЕР_1 для зарахування пенсії.

В подальшому, на підставі поданої ним заяви він дозволив видати на ім'я відповідачки ОСОБА_3 додаткову картку, за допомогою якої вона мала можливість отримувати для нього готівку з його рахунку в банку.

Посилаючись на те, що знята відповідачкою з його банківського рахунку спірна сума коштів у розмірі 20625,00 грн. була потрачена не на нього, а на покращення стану належного відповідачці майна, тому ОСОБА_4 вважав, що відповідачка безпідставно набула його грошові кошти, у зв'язку з чим зобов'язана їх повернути.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2015 року задоволено позов ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 20625 грн., як набутих без достатньої правової підстави, а також - 243,60 грн. судових витрат, а всього 20868 грн. 60 коп.

Вказане рішення суду відповідач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що оспорювані грошові кошти були передані їй позивачем за його власним волевиявленням у дарунок з метою здійснення ремонту житлового будинку, в якому він проживав, що й було насправді зроблено, однак вказаних обставин безпідставно не врахував суд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_5 про задоволення апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_6 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2012 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_4 було укладено договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки за НОМЕР_1 для зарахування, в тому числі і пенсійних виплат (а.с.5).

Через деякий час за згодою позивача було відкрито додаткову картку на ім'я відповідача ОСОБА_3, з якою він 25 липня 2005 року уклав нотаріально посвідчений договір довічного утримання (а.с.23-25, 26-27, 28-29, 30-31), для зручного отримання його пенсії в разі потреби.

Згідно виписки за поточним (картковим) рахунком ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» відповідач ОСОБА_3 в період з 01 квітня 2012 року по 13 травня 2013 року зняла із карткового рахунку позивача грошові кошти, а саме: 18 червня 2012 року - 400 грн., 07 липня 2012 року - 1390 грн., 21 березня 2013 року - 5000 грн., 23 березня 2013 року - 4000 грн., 26 березня 2013 року - 1000 грн., 27 березня 2013 року - 6755 грн., 21 квітня 2013 року - 2075 грн., 01 травня 2013 року - 5 грн., а всього на суму 20625 грн. (а.с.7).

Як пояснила відповідач в судовому засіданні, зняті з рахунку позивача гроші вона за згодою останнього використала на облаштування будинку та інших об'єктів на подвір'ї.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності його вимог стосовно набуття відповідачкою майна без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим дійшов висновку, що ОСОБА_3 зобов'язана повернути те майно ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована

тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 з дозволу позивача ОСОБА_4 отримувала грошові кошти останнього з його банківського рахунку на підставі виданої на її ім'я картки, враховуючи потребу в цьому, так як позивач є особою похилого віку і мешкає на значній відстані від банку, але повинна була передавати отримані гроші позивачу, так як доказів стосовно її права розпоряджатися цими коштами для певних цілей вона суду не надала, а позивач таке її право заперечував.

В той же час, судом встановлено, що отримані з банківського рахунку позивача гроші відповідачка витрачала на ремонт належного їй на підставі договору довічного утримання будинку, тобто перехід грошових коштів від позивача до відповідача після того, як остання, знявши їх з банківського рахунку, витрачала на себе, суперечить меті правовідносин між сторонами, коли відповідач надавала допомогу позивачу тільки в отриманні цих коштів з банківського рахунку.

Отже, на думку колегії суддів, відповідачка, не повернувши позивачу отримані в банку гроші, набула вказане майно без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим зобов'язана їх повернути.

За таких обставин, не заслуговує на увагу вказівка слідчих органів в постанові про закриття кримінального провадження на те, що відповідачка мала право розпоряджатися отриманою в банку пенсією позивача, як помилкова (а.с.9).

Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і його висновки відповідають обставинам справи, тому таке рішення суду необхідно залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1. п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -