Ухвала суду № 43068828, 24.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/4588/14-к 24.02.2015 24.02.2015 24.02.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24 лютого 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Івченко О.М. Дзюби Ф.С. Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю секретаря Ястреби С.С.

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12013160110003885 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 грудня 2014 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Первомайська Миколаївської області, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 18.06.2014 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор - Осипенко О.М.

обвинувачений - ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України, із урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 про застосування до нього положень ст.. 6 закону України «Про амністію у 2014 році»

провадження №11-кп/784/136/15 головуючий першої інстанції: Сотська С.О.

категорія: ч.1 ст.121 КК України доповідач апеляційного суду: Івченко О.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяця.

Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди в розмірі 8868 грн., моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.01. 2014 року у вказаному вироку виправлена описка, а саме: відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяця.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_4 вказує на те, що він щиро кається у вчиненому злочині. Разом з тим вважає, що суд невірно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 121 КК України, оскільки він діяв в стані сильного душевного хвилювання після приїзду з Київського майдану. Цей стан був викликаний негативними висловлюваннями потерпілого щодо побиття молоді працівниками «Беркуту». Зазначає, що потерпілий знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, просить врахувати те, що він ріс без батьків, які від нього відмовились, а його виховував дідусь, який на даний час є інвалідом і потребує стороннього догляду.

Також вважає, що є підстави для застосування до нього ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в 2014 році».

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що 01 грудня 2013 року приблизно о 01 годині 15 хвилин біля бару «Южний» по вул. Шевченка,13 у м. Первомайську Миколаївської області ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків через різні політичні погляди щодо євроінтеграції України та побиття студентів на Майдані, умисно наніс ОСОБА_5 удари в область шиї, голови, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважає вирок суду законним, обґрунтованим і просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 за встановлених судом обставин, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.

В цій частині вирок суду не оскаржується.

Що стосується твердження обвинуваченого про спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло у нього внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, то воно є безпідставним.

Суд першої інстанції дослідив обставини, на які вказував обвинувачений, а саме те, що поводом для побиття потерпілого були негативні висловлювання останнього на адресу молоді, яка знаходилася на Майдані. Ці висловлювання супроводжувалися нецензурною лайкою, що викликало у нього стан сильного душевного хвилювання.

Проте із показань потерпілого ОСОБА_5 видно, що 01.12.2013 року він знаходився біля бару «Южний» по вул. Шевченка, 13. Біля нього стояла група молоді. На питання одного із хлопців, який курс України він підтримує, він відповів, що підтримує союз з Росією, після чого до нього підійшов ОСОБА_4 і наніс йому два удари в голову, внаслідок чого він знепритомнів. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 йому було спричинене тяжке тілесне ушкодження.

Виходячи із роз'яснень п.23 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» до тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб (публічні цинічні зневажливі вислови, нецензурна лайка, плювання в обличчя, зривання одягу з оголенням інтимних частин тіла тощо).

Проаналізуваши вищенаведені показання, а також з урахуванням визначення у постанові Пленуму ВСУ поняття тяжкої образи і відсутності доказів на підтвердження в цій частині показань обвинуваченого, суд дійшов вірного висновку про відсутність тяжкої образи з боку потерпілого, внаслідок якої, як стверджував обвинувачений, у нього виникло сильне душевне хвилювання.

Тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння і перекваліфікації на ст. 123 КК України, про що просив апелянт, не підлягають.

Визначаючи вид і розмір покарання ОСОБА_4, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував вчинення ним тяжкого злочину, щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, та дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання.

Врахувавши наведене, суд першої інстанції призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 121 КК України.

На думку апеляційного суду призначене судом першої інстанції покарання за своїм видом та розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого і є необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.

Апеляційний суд не вбачає обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, а тому не має підстав для застосування ст. 69 КК України, про що просив апелянт.

Що стосується посилання ОСОБА_4, як на пом'якшуючу покарання обставину - знаходження на його утриманні дідуся, з яким він проживає, то ця обставина на думку апеляційного суду суттєво не впливає на призначене судом першої інстанції покарання.

Не підпадає ОСОБА_4 під дію ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки вирок, за яким він визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, не набув законної сили.

Тому слід відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 у застосуванні до нього амністії.

З огляду на вищенаведене, вирок суду є законним, обґрунтованим, справедливим та зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 грудня 2014 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про застосування до нього ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Дзюба Ф.С. Івченко О.М. Чебанова - Губарєва Н.В.