Рішення № 43065643, 04.03.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/395/15

331/200/145ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Синько А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 квітня 2014 року, о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «DAIMLER-BENZ», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Чекістів м. Запоріжжя, при проїзді перехрестя вулиці Чекістів та Гоголя в м. Запоріжжі проїхав зазначене перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль «HONDA-CIVIC», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення автомобілі були технічно пошкоджені.

Власником транспортного засобу «HONDA-CIVIC», державний номер НОМЕР_2, яким 03.04.2014 р. керував ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 02.08.2011р. Запорізьким ВРЕР № 2 УДАІ УМВС України в Запорізькій області, є ОСОБА_3

12 травня 2014 року Якимівським районним судом Запорізької області за справою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 винесена постанова, згідно якої останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн..

На підставі полісу № АС/6322981 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ СК «Юнівес», цивільна відповідальність ОСОБА_4 перед третіми особами була застрахована, у зв'язку з чим страховою компанією було виплачено позивачу вартість ремонтних та відновлювальних робіт в межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 24952,37 грн.

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди №123 від 12 червня 2014 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, складає 47098 гривень 53 копійок. Також за проведення автотоварознавчого дослідження ним було сплачено 650,00 грн., на користь ОСОБА_5 за квитанцією № 123 від 01.06.2014р.

11 серпня 2014 року він звернувся до ПрАТ СК «Юнівес» із заявою про виплату залишку страхового відшкодування в розмірі 22650,53 грн.

Проте, ПрАТ СК «Юнівес» залишок страхового відшкодування в розмірі 22650,53 грн., відмовляється виплатити позивачеві в добровільному порядку.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ПрАТ СК «Юнівес» на його користь залишок страхового відшкодування в розмірі 22650,53 грн., витрати на проведення експертизи - 650,00 грн., сплачений судовий збір - 243,60 грн.

Позивач ОСОБА_3 та його представник, кожен в окремості, у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та, посилаючись на вимоги ст. 999 ЦК України, ст.ст. 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала та доводи, викладені у письмових запереченнях до позову, підтримала. З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що відповідач проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що з метою визначення вартості матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_3 внаслідок ДТП, ПрАТ СК «Юнівес» було замовлено у судового експерта Булейко А.А. проведення автотоварознавчого дослідження. Відповідно до звіту № 68/06 від 06.07.2014р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «HONDA-CIVIC», державний номер НОМЕР_2, з урахуванням зносу складає 25952,37 грн.. На виконання вимог полісу № АС/6322981 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ СК «Юнівес», останнє перерахувало в рахунок сплати страхового відшкодування грошові кошти в розмірі 24952,37 грн., за вирахуванням суми франшизи в розмірі 1000,00 грн.

Наданий до позову висновок спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди №123 від 12 червня 2014 року, складений ОСОБА_7., вважає не обґрунтованим доказом, оскільки сума завданих позивачу збитків за ним розрахована невірно, а саме: матеріальна шкода значно завищена, спеціалістом невірно розраховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля. Також зазначено, що відповідно до акту огляду транспортного засобу від 11.04.2014р. у п. 26 зазначено, що пошкоджено переднє праве колесо, яке підлягає ремонту, а не заміні, як це зазначено у висновку №123 від 12 червня 2014 року, що значно впливає на суму матеріальних збитків, так як різниця між ремонтом колесного диску та його заміною становить 6700,00 грн. На підставі викладеного, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_8 у судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи суду не надав.

Вивчивши матеріали цивільної справи, взявши до уваги пояснення позивача, представників позивача та відповідача, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 03 квітня 2014 року, о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «DAIMLER-BENZ», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Чекістів м. Запоріжжя, при проїзді перехрестя вулиці Чекістів та Гоголя в м. Запоріжжі проїхав зазначене перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль «HONDA-CIVIC», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення автомобілі були технічно пошкоджені.

Власником транспортного засобу «HONDA-CIVIC», державний номер НОМЕР_2, яким 03.04.2014 р. керував ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 02.08.2011р. Запорізьким ВРЕР № 2 УДАІ УМВС України в Запорізькій області, є ОСОБА_3

12 травня 2014 року Якимівським районним судом Запорізької області за справою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 винесена постанова, згідно якої останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.. (а.с. 6)

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку.

Також судом встановлено, що на підставі полісу № АС/6322981 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_4 та ПрАТ СК «Юнівес», цивільна відповідальність ОСОБА_4 перед третіми особами застрахована. (а.с. 3)

Згідно із п. 4 зазначеного Полісу, ліміт відповідальності: за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 50000,00 грн.; за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю на одного потерпілого складає 100000,00 грн.

Згідно із п. 5 зазначеного Полісу, сума франшизи (страхове відшкодування зп шкоду, заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи) становить 1000,00 грн.

Згідно ст.. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положень Цивільного кодексу України, обов'язковою умовою визнання події страховим випадком за полісом і здійснення виплати страхового відшкодування обов'язковим є встановлення: протиправності дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, при експлуатації забезпеченого транспортного засобу; наявність шкоди, за заподіяння якої виникає цивільно-правова відповідальність; взаємозв'язок між протиправними діями особи цивільно-правова відповідальність якої застрахована та заподіяною шкодою.

На виконання вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: 04 квітня 2014 року до ПрАТ СК «Юнівес» звернувся ОСОБА_4 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду; 09 квітня 2014 року до ПрАТ СК «Юнівес» звернувся ОСОБА_3 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. (а.с. 48, 51-53)

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

11 квітня 2014 року на виконання ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» та п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ СК «Юнівес» направило експерта для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, про що свідчить акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 11.04.2014р., складений представником страхової компанії (аварійним комісаром) та підписаний ОСОБА_3, який особистим підписом погодився зі всіма записами в акті огляду без зауважень. (а.с. 63-65)

20 травня 2014 року ОСОБА_3, на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до ПрАТ СК «Юнівес» із заявою на виплату страхового відшкодування, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 квітня 2014 року. (а.с. 47-зв.)

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди №123 від 12 червня 2014 року, проведеною за власною ініціативою ОСОБА_3, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди складає 47098 гривень 53 копійок. Також за проведення автотоварознавчого дослідження ним було сплачено 650,00 грн., на користь ОСОБА_5 за квитанцією № 123 від 01.06.2014р. (а.с. 7-36)

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди № 68/06 від 06.07.2014 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачеві під час вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, складає 25952 гривень 37 копійок. (а.с. 55-63)

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою, відповідальною за завдання збитків, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона передбачена договором страхування.

Згідно страхового акту № ГО-1216/ЗП від 29.07.2014 року, відповідно до умов договору страхування № АС/6322981 від 24.12.2013р., ПрАТ СК «Юнівес» відповідно до платіжного доручення № 1906 від 30 липня 2014 року перерахувало на користь ТОВ «Брилліант Авто» в рахунок виплати страхового відшкодування у сумі 24952,37 грн., тобто з вирахуванням суми франшизи в розмірі 1000,00 грн. (а.с. 69-зв.)

11 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ СК «Юнівес» із заявою про виплату залишку страхового відшкодування в розмірі 22650,53 грн., встановленого висновком спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди №123 від 12 червня 2014 року.

Проте, ПрАТ СК «Юнівес» залишок страхового відшкодування в розмірі 22650,53 грн., в добровільному порядку не здійснило, а тому ОСОБА_3 бажає його отримати за рішенням суду.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України,цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач звернувся до суду із позовом про захист його порушеного права шляхом стягнення з ПрАТ СК «Юнівес» на свою користь суми залишку страхового відшкодування в розмірі 22650,53 грн..

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов»язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно абзацу 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 року встановлено, що розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, в даному випадку предметом доказування є сума залишку страхового відшкодування в розмірі 22650,53 грн., встановленої висновком спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди №123 від 12 червня 2014 року.

Зазначений факт відноситься до предмету доказування, оскільки заперечується стороною відповідача, яка в свою чергу посилається на безпідставність заявленого позову, оскільки фактично виплачена сума страхового відшкодування встановлена висновком спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди № 68/06 від 06.07.2014 року.

З метою усунення зазначених протиріч щодо суми вартості матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_3, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 квітня 2014 року, сторони клопотань щодо виклику у судове засідання до допиту у якості спеціалістів (осіб, які складали зазначені висновки), призначення додаткової чи повторної експертизи, тощо, не зверталися та кожна сторона наполягає та підтримує надані нею докази на підтвердження своєї позиції.

Аналізуючи надані, як позивачем, так і відповідачем докази (висновки спеціалістів-товарознавців), суд приходить до наступного.

Як на доказ щодо суми залишку страхового відшкодування в розмірі 22650,53 грн., позивач посилається на висновок спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди №123 від 12 червня 2014 року.

Під час судового розгляду судом встановлено, що зазначений висновок в частині розрахунку матеріальних збитків не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, а саме: ринкова вартість транспортного засобу визначена невірно, оскільки на автомобілі «HONDA-CIVIC», державний номер НОМЕР_2 встановлені більше ніж три кузовних елементи, які відновлювалися ремонтом, а тому ринкова вартість КТЗ повинна бути зменшена на 10 %, що в свою чергу не застосовано у розрахунку СПД ОСОБА_7; невірно встановлена ринкова вартість транспортного засобу в свою чергу вплинула на коефіцієнт фізичного зносу, який розраховується у відповідності до п. 7.37 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тобто з урахування ринкової вартості ТЗ.

Як на доказ своєї позиції, представник відповідача посилається на висновок спеціаліста-автотоварознавця по визначенню вартості матеріальної шкоди № 68/06 від 06.07.2014 року.

Під час судового розгляду судом встановлено, що зазначений висновок не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, а саме: невірно встановлена сума матеріальних збитків, спричинених ОСОБА_3 внаслідок ДТП, оскільки в порушення п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів експерт (оцінювач) ОСОБА_6 особисто пошкоджений транспортний засіб не оглядав, що є грубим порушенням вказаного пункту Методики.

Надалі, перевіривши висновки про оцінку транспортного засобу №123 від 12 червня 2014 року та № 68/06 від 06.07.2014 року, судом встановлено, що калькуляції на ремонт досліджувального транспортного засобу складені на підставі доданого до матеріалів справи акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 11.04.2014р., складеного представником страхової компанії (аварійним комісаром) та підписаного ОСОБА_3, яким визначені пошкоджені/знищені суміжні та взаємопов'язані запчастини.

Ретельне вивчення акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 11.04.2014р., свідчить про те, що у п. 26 зазначено, що пошкоджено переднє праве колесо, яке підлягає ремонту, а не заміні, як це зазначено у висновку №123 від 12 червня 2014 року, що значно впливає на суму матеріальних збитків, так як різниця між ремонтом колесного диску та його заміною становить 6700,00 грн., а тому суд приходить до висновку про необхідність виключення з числа не відновлюваних деталей - переднього правого колеса, яке, як встановлено в ході судового засідання позивачем не замінено та автомобіль експлуатується на пошкодженому та не відновленому колесі, що в свою чергу свідчить про його не знищення.

Таким чином, ретельним чином проаналізувавши надані стороною докази на підтвердження своїх позицій, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ПрАТ СК «Юнівес» на користь ОСОБА_3 залишку невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 14179,53 грн., яка вирахувана за наступним розрахунком 9418,00 грн. (вартість ремонтних робіт за висновком №123 від 12 червня 2014 року) + 5616,45 грн. (вартість необхідних для ремонту матеріалів за висновком №123 від 12 червня 2014 року) + 36924,77 грн. (1 - 0,3474% (коефіцієнт фізичного зносу № 68/06 від 06.07.2014 року) = 39131,55 грн. - 24952,37 грн. (виплачена сума страхового відшкодування).

Аналізуючи перелічені норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ СК «Юнівес».

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з ПрАТ «СК «Юнівес» по справі судових витрат у вигляді судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи відносяться витрати на надання правової допомоги.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. (а.с. 1)

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, вимога позивача щодо відшкодування понесених судових витрат у розмірі 243,60 грн. є також законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки зазначена сума судового збору є мінімальною ставкою, встановленою ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1187, 1188, 1193, 1194 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», код ЄДРПОУ 32638319, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Червоноармійська, буд. № 72 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН: НОМЕР_3), який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, суму різниці страхового відшкодування в розмірі 14179 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) гривень 53 копійок, сплачений судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок, а всього 14423 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять три) гривені 13 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання рішення суду.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

04.03.2015