Рішення № 43064720, 19.02.2015, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 235/6531/14-ц

Провадження 2/235/145/15

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2015 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Токарєва А.Г.,

при секретарі Ященко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Красноармійська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та Донецького міського центру зайнятості про визнання запису в трудовій книжці про звільнення незаконним його скасування, зміни підстав і дати звільнення, видачі дублікату трудової книжки, зміни запису у трудовому договорі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 та Донецького міського центру зайнятості про визнання запису в трудовій книжці про звільнення незаконним його скасування, зміни підстав і дати звільнення, видачі дублікату трудової книжки, зміни запису у трудовому договорі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикорастину відпуску, стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що з 02 червня 2010 року вона, на підставі трудового договору між працівником і фізичною особою від 02.06.2010 року, працювала продавцем з матеріальною відповідальністю непродовольчих товарів у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2. У цей же день зазначений договір був зареєстрований в Донецькому міському центрі зайнятості.

З 12.07.2014 року ПАО ТЦ «Білий лебідь» у зв'язку з проведенням АТО був на невизначений термін, закритий.

Позивач неодноразово з цього часу, письмово зверталась до відповідача, про її звільнення за власним бажанням. Однак відповідач постійно їй відмовляв, а на її заяви ніяк не реагував. Тому позивач 15.10.2014 року була вимушена відправити на ім'я відповідача заяву про звільнення за власним бажанням. Все це відбувалося тому, що весь час який позивач працювала у відповідача, її трудовий договір знаходився у нього, що суперечить вимогам абзацу 2 п.3 Постанови КМУ від 29.10.209 року № 1168, а так само через відмову відповідача йти в службу зайнятості для внесення запису про зняття трутового договору з реєстрації.

При цьому, позивач усно пояснила відповідачу, що це необхідно у зв'язку із виїздом до м. Києва, для подальшого працевлаштування, де на той час їй була запропонована робота.

Однак відповідач, знаючи, що ТЦ «Білий Лебідь» закритий, вимагав від позивача передачі товару. Позивач звернулася до відповідача, щоб останній надав їй перелік товарів, яки в встановленому порядку були передані мені під звіт. До цього часу відповідач перелік позивачу не надав. Бажаючи прискорити моє звільнення позивач звернулася до адміністрації ТЦ Білий Лебідь, щоб нас допустили до приміщення, щоб показати відповідачу, товар. На що, в адміністрації мені пояснили, відповідача і мене допустять до приміщення, тільки після погашення відповідачем заборгованості по орендній платі.

Як, вказав відповідач у трудової книжці, 11.07.2014 року трудовий договір, був розірваний на підставі - невідповідність займаній посаді ст. 40 п. 2 КЗпП України. Однак запис у трудову книжку, відповідач зробив 07 листопада 2014 року, одночасно зі зняттям трудового договору з реєстрації в Донецькому міському центрі зайнятості.

Відповідно до п. 18 вказаного трудового договору 07.11.2014 року він був знятий з реєстрації в Донецькому міському центрі зайнятості.

Звільнення позивач вважає незаконним. З наступних підстав.

По-перше: запис у трудової книжці зроблений з порушенням вимог ст. 48 КЗпП України та п.2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства труда та соціальної політики України № 58 від 29.07.1993 року.

Згідно запису у трудової книжці і п. 18 трудового договору, позивач, згідно мови оригіналу - «Уволена в связи с несоответствием занимаемой должности ст. 40 п.2 КЗоТ Украины» с 11.07.2014 року.

Згідно п.2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства труда та соціальної політики України № 58 від 29.07.1993 року - записи в трудової книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідальності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю пункт закону.

При розірванні трудового договору із вказаних підстав в трудової книжці формулювання повинно було б записане - звільнена у зв'язку з виявленою невідповідальності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної роботи.

По-друге: Відповідач звільнив мене з порушеннями вимог п. 2 ч.1 ст.40 та ч. 2 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України,трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідальності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовження даної роботи.

Відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України - звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статі, допускається якщо неможливо перевести працівника , за його згодою, на іншу роботу.

У третьому: в порушенні вимог ст. 47 КЗпП України, відповідач в день звільнення, тобто 11.07.2014 року, в останній мій робочий день, не видав мені належним чином оформлену трудову книжку ( запис про звільнення у трудову книжку зроблений 07.11.2014 року), не зняв з реєстрації у службі зайнятості трудовий договір знятий з реєстрації 07.11.2014 року) і не провів зі мною розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

На час звільнення відповідач у порушення вимог ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку мене не виплатив. При звільненні Відповідач мені не виплатив грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки.

У четвертих: звільнення позивача за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України необґрунтовано, оскільки позивач не одноразово з моменту припинення роботи ТЦ «Білий Лебідь» подавала відповідачу заяви про звільнення за власним бажанням, тобто за ст. 38 КЗпП України. Але відповідач під різними приводами (необхідність передачі товару з підзвіту і т.п.) відмовлявся її звільняти. При цьому він не міг позивачу надати жодної накладної з її підписом про одержання нею товару підзвіт. У зв'язку з цим 15.10.2014 року, позивач була змушена направити на адресу відповідача заяву про звільнення, рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення. Тільки після цієї заяви позивача, вона отримав лист від відповідача, датований 23.10.2014 роком, про необхідність з'явитися в Донецький міський центр зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору.

У п'ятих: Трудовий договір був знятий з реєстрації у Донецькому міському центрі зайнятості 07.11.2014 року з порушенням вимог п.п. 4, 5 Постанови КМУ України від 29.10.2009 року № 1168 «Про деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю», та порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року, а саме при звільненні позивача відповідачем за його ініціативи центр зайнятості не витребував від відповідача наступні документи;

- примірник трудового договору;

- заяву про зняття трудового договору з реєстрації з визначенням дати звільнення працівника і підстав розірвання трудового договору ;

- копії документів які підтверджують:

а) повідомлення працівника про наміри розірвання з ним трудового договору (замовним листом з повідомленням про вручення):

б) проведення передбаченого законодавством розрахунком з працівником.

У зв'язку з викладеним позивач вважає своє звільнення за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України незаконним і підлягає скасуванню. Відповідач, повинен звільнити позивача за ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 11.07.2014 року, а відповідач - Донецький міський центр зайнятості повинен зробити відповідний запис у трудової книжці, внести зміни в п. 18 трудового договору, змінивши текст «ст.. 40 п.2 КЗоТ Украины, несоответствие занимаемой должности с 11.07.2014 года » на « ч.1 ст. 38 КЗоТ Украины, уволена по собственному желанию». Відповідач на вимогу позивача зобов'язаний надати дублікат трудової книжці, без запису про її звільнення за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України, зробивши запис датований 11.07.2014 року - Звільнена за власним бажанням ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Позивач просив суд: 1) визнати підстави звільнення ОСОБА_1 вказані фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 за п. 2 ст. 40 КЗпП України, невідповідність займаній посаді - незаконними; 2) визнати незаконними підстави розірвання трудового договору вказані в п. 17 трудового договору від 02.06.2010 року № 050/1002085/1; 3) визнати незаконним дату зняття з реєстрації трудового договору в Донецькому міському центрі зайнятості з 07.11.2014 року; 4) зобов'язати фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 змінити підстави та дату звільнення у трудовій книжці та п. 17 трудового договору від 02.06.2010 року № 050/1002085/1, вказавши у трудовій книжці ОСОБА_1 та п. 17 трудового договору від 02.06.2010 року № 050/1002085/1 від - «звільнена за власним бажанням ч. 1 ст. 38 КЗпП України», з 11.07.2014 року; зобов'язати Донецькій міський центр зайнятості внести зміни до п. 18 трудового договору від 02.06.2010 року, вказати, що трудовий договір знятий з реєстрації 11.07.2014 року; 6) стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 11.07.2014 року по 01.12.2014 року у розмірі - 15256,48 грн.; 7) стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, вихідну допомогу в розмірі середнього заробітку - 2041,41 грн.; 8) стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 2266 грн.; 9) стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі з 01.07.2014 року по 11.07.2014 року включно у сумі - 966,96 грн.; 10) стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, моральну шкоду у розмірі - 10000 грн.

Позивач суду надав заяву про залишення без розгляду пунктів позовних вимог 6 - 11 і задоволення пунктів 1 - 5 позовної заяви /а.с. 40/.

Ухвалою суду від 19 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду /а.с. 43/.

У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином через пресу /а.с. 36/.

У судове засідання представник відповідача Донецького міського центру зайнятості не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника /а.с. 39/.

Суд визнає встановленими, згідно із наданими і дослідженими у судовому засіданні доказами, наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з 02.06.2010 року по 11.07.2014 року продавцем непродовольчих товарів за трудовим договором від 05011002085/1 від 02.06.2010 року, зареєстрованому у Донецькому міському центрі зайнятості за № 05011002085/1. 11.07.2014 року позивач ОСОБА_1 звільнена у зв'язку з невідповідністю займаній посаді за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір знятий з реєстрації Донецьким міським центром зайнятості 07.11.2014 року. Обставини підтверджується копією трудової книжки позивача та копією трудового договору /а.с. 12 - 13/.

15 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 надала відповідачу ОСОБА_2 заяву про звільнення за власним бажанням з 15.10.2014 року /а.с. 15/.

23.10.2014 року відповідач ОСОБА_2 надав позивачу ОСОБА_1 повідомлення про прибуття 07.11.2014 року о 9-00 годині до Донецького міського центру зайнятості для розірвання трудового договору /а.с. 19/.

31 жовтня 2014 року позивач надала відповідачу ОСОБА_2 заяву про надання можливості передати товар до розірвання трудового договору, призначене на 07.11.2014 року, надіслане поштою 01.11.2014 року /а.с. 16, 17/.

10.11.2014 року позивач ОСОБА_1 надіслала відповідачу ОСОБА_2 запит про надання копії документів про її звільнення за ч. 2 ст. 40 КЗпП України /а.с. 8/.

10.11.2014 року позивач ОСОБА_1 надіслала директору ТЦ «Білий Либідь» запит про інформацію роботи торгового центру з 11.07.2014 року по 10.11.2014 року, розірвання договору оренди з відповідачем ОСОБА_2 /а.с. 22 - 23/.

10.11.2014 року позивач ОСОБА_1 надіслала відповідачу Донецькому міському центру зайнятості запит щодо надання інформації про їй заяви відповідача ОСОБА_2 про зняття трудового договору з реєстрації з зазначення дати зняття та підстав; копії повідомлення позивачу відповідача ОСОБА_2 про намір розірвання трудового договору; копій документів про проведення з нею розрахунку /а.с. 20/.

11.11.2014 року відповідач Донецькій міський центр зайнятості повідомив позивача ОСОБА_1, що 07.11.2014 року зняття з реєстрації трудового договору від 02.06.2000 року № 0501002083/1 здійснювалось у присутності обох сторін і до їх компетенції не входить вирішення трудових спорів /а.с. 21/.

10.11.2014 року позивач ОСОБА_1 надіслала відповідачу ОСОБА_2 запит на копії повідомлення про намір розірвання трудового договору з нею, документів про проведення з нею розрахунків, довідки про середньомісячну заробітну плату, документи про її невідповідність займаній посаді, довідки про час та термінах остатньої відпустки /а.с. 24/. Дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зазначені відповідачем ОСОБА_2 у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 та у п. 17 трудового договору від 02.06.2014 року № 050/1002085/1 підстави звільнення 07.11.2014 року у зв'язку з невідповідністю зайнятої посади за ч. 2 ст. 40 КЗпП України жодним чином відповідачем ОСОБА_2 не обґрунтовані, не зазначена навіть підстава внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи звільнена позивач ОСОБА_1, що є грубим порушенням вимог трудового законодавства, тому суд вважає, що звільнення позивача ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є незаконним, тому вимоги позивача про внесення змін до трудової книжки про причини і підстави її звільнення підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 надала суду тільки одну заяву від 15.10.2014 року до відповідача ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням, на яку відповідач не відреагував, суд не може задовольнити вимоги позивача про зміну формулювання причини звільнення та підстави дострокового припинення трудового договору між нею та відповідачем на звільнення за власним бажанням за частиною третьою статті 38 КЗпП України, зазначивши датою звільнення 11.07.2014 року. З урахуванням вимог статті 38 Кодексу законів про працю України, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, у заяві про звільнення від 15.10.2014 року позивач не зазначив обставини неможливості продовжувати роботу, у зв'язку з чим чуд вважає, можливим задовольнити вимоги позивача про звільнення за власним бажанням частково з 29.10.2014 року.

Враховуючи це, суд вважає необхідним змінити формулювання причини звільнення та підстави дострокового припинення трудового договору від 02.06.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, зареєстрованим у Донецькому міському центру зайнятості 02.06.2010 року за № 050/1002085/1, зі звільнення за невідповідності зайнятій посаді за статтею 40 п. 2 КЗпП України на звільнення за власним бажанням за статтею 38 ч. 1 КЗпП України з 29 жовтня 2014 року.

У зв'язку із звільненням позивача від сплати судових витрат відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України при зверненні до суду, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Відповідно до ст.ст. 38, 40, 235, 2371 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 88, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Донецького міського центру зайнятості про визнання запису в трудовій книжці про звільнення незаконним його скасування, зміни підстав і дати звільнення, видачі дублікату трудової книжки, зміни запису у трудовому договорі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикорастину відпуску, стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди задовольнити частково.

Змінити формулювання причини звільнення та підстави дострокового припинення трудового договору від 02.06.2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, зареєстрованим у Донецькому міському центру зайнятості 02.06.2010 року за № 050/1002085/1, зі звільнення за невідповідності зайнятій посаді за статтею 40 п. 2 КЗпП України на звільнення за власним бажанням за статтею 38 ч. 1 КЗпП України з 29 жовтня 2014 року.

Зобов'язати ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та п. 17 трудового договору від 02.06.2010 року № 050/1002085/1 про її звільнення за власним бажанням за статтею 38 ч. 1 КЗпП України з 29 жовтня 2014 року.

Зобов'язати Донецький міський центр зайнятості, код ЄДРПОУ 25671511, внести зміни до п. 18 трудового договору від 02.06.2010 року № 050/1002085/1, укладеного між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), вказати дату зняття з реєстрації трудового договору 29 жовтня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Запорізької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.Г. Токарєв