Рішення № 43062036, 17.10.2014, Рубіжанський міський суд Луганської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2014 року Провадження №2/425/512/14

Справа №425/1588/14-ц

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Москаленко В.В.,

при секретарі - Окрошко О.О.,

за участю представників позивача -Степанцова В.Є.

відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди та позовом Комунального підприємства "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди встановив:

Позивач Комунальне підприємство "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - КП "Житловий сервіс" ) звернулося до суду з позовом,зазначивши наступне , що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.12.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11.03. 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_6 до КП «Житловий сервіс», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано наказ №86 від 09.08.2013 року незаконним. Визнано наказ №101/13-К від 09.08.2013 року про звільнення незаконним. Поновлено ОСОБА_6 на посаді інспектора по кадрам КП «Житловий сервіс». Стягнуто з КП «Житловий сервіс» на користь ОСОБА_6 16191,65 грн.

Рішенням Рубіжанського міського суду від 29.04.2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 до КП «Житловий сервіс» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу були задоволені повністю. Стягнуто з КП «Житловий сервіс» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2013 року по 17.03.2014 року в сумі 8483,75гривні 75 копійок, а також судовий збір.

Змінами до Статуту КП «Житловий сервіс» від 02.06.2010 року № 71/23 до розділу 7 було додано пункт 7.4.1., відповідно до якого керівник підприємства у разі своєї відсутності складає наказ про призначення виконуючого обов 'язки директора на керівництво у його відсутність.

На підставі наказу № 167/13-к від 27.11.2013 року директора КП «Житловий сервіс» ОСОБА_3, в період з 27.11.2013 року по 08.04.2014 року обов'язки директора КП «Житловий сервіс» виконував відповідач ОСОБА_4, який допустив невиконання судового рішення від 25.12.2013 року.

Загальна сума, що стягнута з КП «Житловий сервіс» складає 24919грн.

Крім того, рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 14.10.2013 року позовні вимоги ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Житловий сервіс», третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано наказ №58 від 03.06.2013 року про накладення дисциплінарного стягнення головному інженеру незаконним. Визнано наказ №82/13-К від 12.07.2013 року про звільнення незаконним. Поновлено ОСОБА_7 на посаді головного інженера Комунального підприємства „Житловий сервіс" . Стягнуто з Комунального підприємства „Житловий сервіс" на користь ОСОБА_7 27 226грн. 05коп.

Відповідач ОСОБА_3 на час видання наказу №58 від 03.06.2013 року про накладення дисциплінарного стягнення головному інженеру та наказу №82/13-К від 12.07.2013 року про звільнення являвся директором КП «Житловий сервіс» і відповідно до пункту 7.4 Статуту підприємства мав право призначення на посаду та звільнення, відповідно накладати дисциплінарні стягнення.

Посилаючись на ст.ст. 237,134 КЗпП України позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області 16191грн. 65коп. та 27 226грн. 05коп, а всього 43417 грн. 70 коп., а також стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області

8 727грн. 35коп.

Ухвалою суду від 15 вересня 2014 року цивільна справа за позовом Комунального підприємства „Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди та цивільна справа за позовом Комунального підприємства "Житловий сервіс " Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди були об"єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав аналогічні пояснення по суті позову.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши наступне. Відповідно до ст.136 КЗпП України,стягнення з керівників підприємств, установ, організацій проводиться в судовому порядку за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора . Директор позивача не є вищестоящим органом по відношенню до відповідачів. Отже ,позивач не має права на стягнення матеріальної шкоди ,що є предметом позову.Позивачем в даній справі мусить бути Рубіжанська міська рада Луганської області або прокурор в інтересах КП "Житловий сервіс „.

Крім того ,трудовим законодавством не визначені форми вини, однак вони визначені цивільним законодавством до якого слід звернутися за аналогією, яким встановлюються такі форми вини, як умисел та необережність. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2014 р. встановлено, що у КП "Житловий сервіс" були відсутні законні підстави для видачі наказу про поновлення на посаді ОСОБА_6, що доводить відсутність вини ОСОБА_4 Отже він , відповідно до ст.1166 ЦК України, звільняється від відшкодування шкоди.

Представник відповідачів зазначив, що в період вимушеного прогулу звільнених працівників, їх обов'язки виконувались в повному обсязі іншими працівниками. Розмір відшкодування за час вимушеного прогулу дорівнює розміру заробітної плати, яку б працівник отримував на підприємстві, якщо б не був звільненим і продовжував працювати на повну ставку .

Тому, розмір шкоди, завданої підприємству складає додатково виплачена заробітна плата іншим працівникам ,що виконували в цей період обов"язки звільнених працівників.

Щодо стягнення шкоди з директора підприємства ОСОБА_3 представник зазначив, що вина за звільнення працівників, які були поновлені судом на роботі, лежить не тільки на директорі підприємства ОСОБА_3, а і на комісії ,яка була створена для перевірки виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїх трудових обов"язків. Крім того ОСОБА_3 працював на підприємстві на підставі контракту, укладеного з Рубіжанською міською радою Луганської області, отже відповідальність за незаконне звільнення працівників несе також і Рубіжанська міська рада Луганської області.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази по справі в їх сукупності прийшов до наступного.

Відповідно до контракту № 6 від 09.04.2013 року (а.с.8-9), укладеного між Рубіжанською міською радою Луганської області та ОСОБА_3, директором

Комунального підприємства „Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області з 09.04.2013 року по 09.04.2014 р. був ОСОБА_3 .

Відповідно до змін ,внесених до розділу 7 п.7.4.1. Статуту Комунального підприємства „Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області ,керівник підприємства у разі своєї відсутності на підприємстві (відпустки без збереження заробітної плати ,чергової відпустки ,навчання, відрядження, лікарняного) або звільнення ,складає наказ про призначення виконуючого обов"язки директора на керівництво у його відсутність (а.с.12)

Наказом директора КП"Житловий сервіс" ОСОБА_3 № 167 /13-к від 27.11.2013 року (а.с.13) на період тимчасової непрацездатності з 27.11.2013 року ,виконання обов"язків директора КП „Житловий сервіс" покладено на заступника директора ОСОБА_4

Отже, з 27.11.2013 року по 08.04.2014 року обов"язки директора КП"Житловий сервіс" виконував ОСОБА_4

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.12.2013 року (а.с.4-6), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11.03. 2014 року (а.с.7), позовні вимоги ОСОБА_6 до КП «Житловий сервіс», третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано наказ №86 від 09.08.2013 року незаконним. Визнано наказ №101/13-К від 09.08.2013 року про звільнення незаконним. Поновлено ОСОБА_6 на посаді інспектора по кадрам Комунального підприємства «Житловий сервіс». Стягнуто з КП «Житловий сервіс» на користь ОСОБА_6 16191,65 грн.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.04.2014 року (а.с.14,15) зовні вимоги ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Житловий сервіс» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу були задоволені повністю. Стягнуто з КП «Житловий сервіс» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2013 року по 17.03.2014 року в сумі 8483,75гривні , а також судовий збір.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 14.10.2013 року

(а.с. 66-70) позовні вимоги ОСОБА_7 до КП «Житловий сервіс» , третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано наказ №58 від 03.06.2013 року про накладання дисциплінарного стягнення головному інженеру незаконним. Поновлено ОСОБА_7 на посаді головного інженера КП „Житловий сервіс" . Стягнуто з КП „Житловий сервіс" на користь ОСОБА_7 21996 ,65 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування податків та обов"язкових платежів ,5000 моральної шкоди та судовий збір в сумі 229,40 грн.,а всього 27 226 грн. 05коп.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не підлягають доведенню ті обставини, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були звільнені незаконно, оскільки ці обставини були встановлені рішеннями судів, які набрали чинності .

Стягнуті зазначеними рішеннями суду суми були виплачені ОСОБА_6 в повному обсязі, що підтверджується розрахунками розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення за зведеним виконавчим провадженням № 32576512 про стягнення з КП"Житловий сервіс" (а.с.102-105) та ОСОБА_7, що підтверджується розрахунками розподілу стягнутих з боржника сум

для задоволення за зведеним виконавчим провадженням № 32576512 про стягнення з КП"Житловий сервіс" (а.с.84-87) та сторонами не оспорюється.

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідачів про те , що директор КП "Житловий сервіс" ОСОБА_3 не несе самостійної відповідальності за незаконне звільнення працівників, оскільки саме він є службовою особою, винною в незаконному звільненні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що встановлено вищезазначеними рішеннями судів. Отже, відповідач ОСОБА_3 мусить нести обов"язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв"язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу .

Не заслуговують на увагу пояснення представника відповідачів про те, що в період з 27.11.2013 року по 08.04.2014 року фактично виконуючим обов"язки директора КП"Житловий сервіс" був не відповідач ОСОБА_4, а ОСОБА_8 відповідно до розпорядження міського голови Рубіжанської міської ради від 18.02.2014 р. № 58-к з наступних підстав.

Як вже зазначалось судом, з 27.11.2013 року на період тимчасової непрацездатності директора КП"Житловий сервіс" ОСОБА_3,виконання обов"язків директора КП „Житловий сервіс" покладено на заступника директора ОСОБА_4

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.04.2014 року (а.с. 140,141 ) ,яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду (а.с. 138,139 ) по адміністративній справі за позовом виконуючого обов"язки директора КП „Житловий сервіс" ОСОБА_4 до секретаря Рубіжанської міської ради Луганської області ОСОБА_9 ,виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області ,вищезазначене розпорядження скасовано.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 звертався до суду як діючий виконуючий обов"язки директора КП"Житловий сервіс" , вважаючи ,що його права як виконуючого обов"язки директора порушені.

Крім того ,зазначеною постановою суду встановлено,що ОСОБА_8 працював начальником КП"ЖЕК № 1 „ Рубіжанської міської ради Луганської області на момент видання оскаржуваного розпорядження.

Отже ,суд вважає необгрунтованими посилання на те,що відповідач ОСОБА_4 не несе відповідальності за невиконання рішення суду з тих підстав ,що він не являвся виконуючим обв"язки директора КП"Житловий сервіс „.

Крім того,суд не бере до уваги пояснення представника відповідачів про те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду за адміністративним позовом заступника директора комунального підприємства „Житловий сервіс" ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 31.01.2014 р. (а.с. 132-134 ) встановлено ,що ОСОБА_4 не виконав судове рішення про поновлення на роботі ОСОБА_6 з поважних причин , з наступних підстав.

Відповідно до статті 237 КЗпП України,суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Таким чином ,друге речення вищезазначеної статті не містить вимог щодо необхідності встановлення вини службової особи,яка затримала виконання рішення суду. Сам факт невиконання судового рішення є підставою для відшкодування шкоди .

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Законодавство України не містить положень, які б дозволяли не виконувати рішення суду ,яке набуло чинності.

Згідно з п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли

службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

З урахуванням викладеного,суд приходить до висновку ,що позовні вимоги в частині

стягнення матеріальної шкоди з відповідачів підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню шкода, завдана підприємству незаконним звільненням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 14962,25 грн. та 21996,65 грн. відповідно, з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню шкода, заподіяна підприємству в зв"язку з затримкою виконання рішення суду у вигляді середнього заробітку у сумі 8483,75 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди та судового збору ,суд вважає необхідним зазначити,що приписами статті 237 КЗпП України на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу ,покладається обов"язок покрити шкоду ,заподіяну підприємству ,установі,організації у зв"язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу нижчеоплачуваємої роботи.Крім того ,такий обов"язок покладається,якщо власник або уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відшкодування моральної шкоди у зв"язку з незаконним звільненням працівника та в зв"язку з затримкою виконання рішення суду, інших витрат ,до яких відноситься судовий збір ,законодавством України не предбачено.

Отже,суд приходить до висновку ,що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 1000 грн та судового збору у сумі 229,40 грн.,стягнутих з КП „Житловий сервіс" рішенням суду від 25.12.2013 р. на користь ОСОБА_6 та виплачених їй, та позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди в сумі 5000 грн.,стягнутої за рішенням суду від 14.10.2013 року та виплаченої ОСОБА_7 та судового збору в сумі, 229,40 грн задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.134, 237 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212 - 215 ЦПК України , суд-

вирішив :

Позовні вимоги Комунального підприємства "Житловий сервіс " Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області 14962,25 грн. шкоди, заподіяної підприємству .

Стягнути з ОСОБА_4 8483,75 грн. шкоди, заподіяної підприємству.

В задоволенні інших вимог відмовити за необгрунтованістю.

Позовні вимоги Комунального підприємства "Житловий сервіс " Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Житловий сервіс" Рубіжанської міської ради Луганської області 21996,65 грн. шкоди, заподіяної підприємству.

В задоволенні інших вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Рубіжанський міській суд Луганської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В.Москаленко