Ухвала суду № 43060022, 11.03.2015, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1763/15-ц

№ провадження 2/208/1054/15

УХВАЛА

11 березня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Монофарм", "про стягнення боргу", та заяву ОСОБА_2 "про забезпечення позову",

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою в якій зазначив, що 04.10.2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого він надав відповідачу у борг 5035590 грн. які відповідач зобов'язався повергнути до 04.10.2013 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 договору позики, 04.10.2012 року між ним (позивачем) та відповідачем ТОВ "Монофарм" було укладено договір поруки, згідно вимог якого ТОВ "Монофарм" зобов'язалося забезпечити виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики у повному обсязі.

Оскільки відповідачі взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу не виконують, позивач просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів 5035590 грн. - суми неповерненого боргу.

Разом з позовом позивач звернувся до суду з заявою в якій просив у забезпечення позову накласти арешт на майно ТОВ "Монофарм", посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 виїхав за межі України і на все його майно державним виконавцем вже накладено арешт, а відповідач ТОВ "Монофарм" знаходиться на стадії ліквідації і все майно останнього може бути передано засновникам цього Товариства, продано або іншим шляхом передано у власність третім особам, що зробить неможливим виконання рішення суду яким можливо буде повністю або частково задоволено його позов.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.03.2015 року у забезпечення позову на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Монофарм" в межах суми боргу 5035590,00 гривень було накладено арешт.

11.03.2015 року позивач звернувся до суду з заявою в якій просить у забезпечення позову, накласти арешт на конкретне нерухоме майно ТОВ "Монофарм", а саме - належну відповідачу ОСОБА_4 цеху медичних препаратів за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 32. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що після винесення 06.03.2015 року державним виконавцем постанови про арешт всього майна відповідача, згідно отриманої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; встановлено, що запис про арешт вищезазначеного нерухомого майна, що належить відповідачу, відсутній. Тобто, формулювання забезпечення позову "арешт на все майно..." не дозволяє повною мірою захистити його (позивача) права та забезпечити в подальшому виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, на будь-якій стадії розгляду справи, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України, серед заходів по забезпеченню позову, передбачено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, заборону відповідачеві вчиняти певні дії, заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З вищенаведеного вбачається, що умовою застосування заходів по забезпеченню позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент подання позову, може бути передане третім особам на час винесення рішення по справі.

Дослідження матеріалів позову і заяви "про забезпечення позову" дає підстави обґрунтовано припустити, що зазначене позивачем нерухоме майно, що належить відповідачу, в подальшому може бути продано, або іншим шляхом передано третім особам і відсутність цього майна у відповідача на час виконання рішення суду може призвести до неможливості його виконання, в звязку з чим, клопотання позивача про накладення арешту на нерухоме майно відповідача необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, задовольнити.

Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - ОСОБА_4 цеху медичних препаратів літ. Г-3, г1 - г5 - ганки, г6 - пандус з навісом, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, будинок 32 і належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Монофарм" (ідентифікаційний код 34316239, адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, буд. 12).

Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена особами які беруть участь у справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Ізотов В. М.