Постанова № 43059434, 10.03.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 березня 2015 р. Справа № 802/360/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Бойка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: головного управління Держземагенства у Вінницькій області

про: визнання рішення не дійсним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015 року ОСОБА_3 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у 09.01.2015 року вона звернулась до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною площею 33,0611 га, котрі перебувають у сільськогосподарських землях Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, листом від 05.02.2015 року №31-2-0.3-2324/2-15 їй відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідно до рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року, які введено в дію наказом Держземагенства України від 15.10.2014 року №328, територіальні органи Держземагенства зобов'язано сформувати та затвердити переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на торги.

Позивач вважає, що така відмова є протиправною, суперечить вимогам Конституції України та земельного законодавства, яким врегульовано порядок надання в оренду земельних ділянок з метою створення та ведення фермерського господарства, а тому звернулася до суду з наступними позовними вимогами:

- визнати рішення у вигляді листа від 05.02.2014 року №31-2-0.3-2324/2-15 Головного управління Держземагенства у Вінницькій області не дійсним;

- зобов'язати Головне управління Держземагенства у Вінницькій області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною площею 33,0611 га, котрі перебувають у сільськогосподарських землях Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області:

1) земельна ділянка площею 5,5611 га, кадастровий номер 0524380600:002:0256 перебуває у землях запасу, вид угідь: рілля;

2) земельна ділянка площею 7,3 га, кадастровий номер 0524380600:002 перебуває у землях запасу, вид угідь: пасовище;

3) земельна ділянка площею 3,6 га, кадастровий номер 0524380600:002 перебуває у землях запасу, вид угідь: рілля;

4) земельна ділянка площею 16,6 га, кадастровий номер 0524380600:002 перебуває у землях резервного фонду, вид угідь: рілля.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав за обставин, що викладені в адміністративному позову. Разом з тим уточнив першу позовну вимогу та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у вигляді листа від 05.02.2014 року №31-2-0.3-2324/2-15 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав наведених у письмових запереченнях. Зазначив, що на думку Головного управління Держземагенства у Вінницькій області відмова у задоволенні клопотання ОСОБА_3 не суперечить вимогам чинного законодавства та прийнята з урахуванням об'єктивних обставин, у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши всі наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступне.

До Головного управління Держземагентства у Вінницькій області 09.01.2015 року звернулась ОСОБА_3 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною площею 33,0611 га, котрі перебувають у сільськогосподарських землях Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області: земельна ділянка кадастровий номер 0524380600:01:002:0256, площею 5,5611 га, вид угідь: рілля; земельна ділянка кадастровий номер 0524380600:01:002, площею 7,3 га, вид угідь: пасовище; земельна ділянка кадастровий номер 0524380600:01:002, площею 3,6 га, вид угідь: рілля; земельна ділянка кадастровий номер 0524380600:01:002, площею 16,6 га, вид угідь: рілля.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_3, Головне управління Держземагентства у Вінницькій області листом від 05.02.2015 року №31-2-0.3-2324/2-15 відмовило у прийнятті позитивного рішення пославшись на прийняті 14.10.2014 р. рішення колегією Держземагенства України, які введені в дію наказом Держземагенства від 15.10.2014 р. №328 щодо виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 р. №37732/0/1-14. Вказаним наказом зобов'язано територіальні органи Держземагенства сформувати та затвердити переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

Як слідує із листа, Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області з урахуванням вищенаведеного прийнято наказ від 22.10.2014 року №343, згідно якого рекомендовано за результатами звернень фізичних і юридичних осіб здійснити добір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, включаючи несформовані земельні ділянки, що можуть бути об'єктами землеустрою під час підготовки відповідних лотів до продажу.

Головне управління Держземагенства у Вінницькій області з урахуванням вищенаведеного, посилаючись на положення ст. 136 Земельного кодексу України, відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою оскільки вважає, що ділянки зазначені у викопіюванні, доданому до клопотання, є об'єктами землеустрою, які підпадають під дію згаданого наказу.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Частина четверта статті 122 Земельного кодексу України передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до підпункту 61 пункту 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого указом Президента України від 08.04.2011р. № 445, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Підпунктом 4.32 пункту 4 Положення про Головне управління Дерземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012р. № 258, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Статтею 5 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до частин 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином відповідач, за результатами розгляду заяви позивача повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні лише з тих підстав, які передбачені законом.

Крім того слід зазначити, що за статтею 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

За змістом наказу Держземагенства України від 15.10.2014 року №328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року" зобов'язано територіальні органи Держземагенства сформувати та затвердити переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

На противагу зазначеним доводам відповідача судом встановлено, що земельні ділянки на які претендував позивач не включені до переліку земельних ділянок, право на які має набуватись на конкурентних засадах. Даний факт визнаний представником відповідача у судовому засіданні та підтверджений відповідними доказами, які додані до письмових заперечень відповідача.

Відтак суд критично оцінює посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України, згідно якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії ); добросовісно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши зібрані докази у їх сукупності суд приходить до висновку про визнання рішення у вигляді листа-відмови від 05.02.2015 року №31-2-0.3-2324/2-15 Головного управління Держземагенства у Вінницькій області протиправним та таким, що підлягає скасуванню. А отже позовні вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною площею 33,0611 га, розташованих на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, суд приходить до висновку про задоволення даної вимоги частково з огляду на таке.

Так, порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність, зокрема, для ведення фермерського господарства, врегульовано главою 19 Земельного кодексу України. При цьому на суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства за своєю правовою природою є дискреційним.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13 слідує, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ч. 4 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", яка передбачає можливість вирішення даного питання судом. Однак, суд звертає увагу, що дана стаття в першу чергу врегульовувала питання надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства районною/міською державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування. У даному ж випадку вказане питання передачі земельних ділянок вирішується органом Держземагенства згідно порядку, передбаченого Земельним Кодексом України. Крім того, за змістом вищезазначеної норми рішення суду про задоволення позову за наслідками вирішення відповідного питання є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Тобто, в такому судовому провадженні має вирішуватися спір, який фактично пов'язаний із спором про право на земельну ділянку, який не відноситься до компетенції адміністративного суду, про що свідчить відповідна судова практика Верховного Суду України (постанова від 16 грудня 2014 року № 21-544а14).

Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження відповідача у питаннях надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що належать виключно до компетенції ГУ Держземагентства у Вінницькій області, а також зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії чи приймати рішення за умови настання чи встановлення певних обставин.

Водночас частина 2 статті 11 КАС України передбачає можливість для суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держземагентства у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною площею 33,0611 га, розташованих на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області з урахуванням висновків суду прийнятих у цій справі.

При цьому, приймаючи таке рішення, суд керується нормами п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, при цьому, у разі часткового задоволення позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги носять немайновий характер, а позов підлягає частковому задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути відповідну частину понесених ним і документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, а саме 36,54 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати лист-відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 05.02.2015 року № 31-2-0.3-2324/2-15.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Вінницькій області повторно, із урахуванням висновків суду у даній справі, розглянути клопотання ОСОБА_3 стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду з метою створення та ведення фермерського господарства орієнтовною площею 33,0611 га, розташованих на території Бортницької сільської ради Тульчинського району Вінницької області:

1. Земельна ділянка кадастровий номер 0524380600:01:002:0256, площею 5,5611 га, вид угідь: рілля;

2. Земельна ділянка кадастровий номер 0524380600:01:002, площею 7,3 га, вид угідь: пасовище;

3. Земельна ділянка кадастровий номер 0524380600:01:002, площею 3,6 га, вид угідь: рілля;

4. Земельна ділянка кадастровий номер 0524380600:01:002, площею 16,6 га, вид угідь: рілля.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 36,54 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович