Рішення № 43057744, 05.03.2015, Семенівський районний суд Полтавської області

Семенівський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №547/178/14-ц

Провадження №2/547/1/15

05 березня 2015 року

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого -судді Любицького В.О.,

при секретарі -Вареник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (правонаступник померлого ОСОБА_3) про стягнення боргу за борговою розпискою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Устимівська сільська рада Семенівського району Полтавської області про визнання договору позики удаваним правочином,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 46 тисяч гривень, які позивач передав відповідачу за усною домовленістю між ними, що підтверджується письмовою борговою розпискою останнього, підпис на якій відповідача засвідчено секретарем Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

В зв'язку із смертю відповідача ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до участі у справі судом залучено в якості відповідача правонаступника ОСОБА_2, яка подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після померлого її брата - відповідача по справі ОСОБА_3.

Після залучення до участі у справі в якості відповідача правонаступника ОСОБА_2, остання звернулась до суду із зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання договору позики, укладеного між померлим ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1, удаваним правочином, встановивши, що насправді вчинено інший правочин на відплатній основі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом позов щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2, як правонаступника, боргу за борговою розпискою підтримав. Щодо вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 про визнання договору позики удаваним правочином, представник відповідача направив до суду заяву про невизнання зустрічного позову та відсутність підстав для його задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 позов не визнав. Підтримав вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним правочином, що насправді вчинено інший правочин на відплатній основі.

В судове засідання заінтересована особа Устимівська сільська рада Семенівського району Полтавської області направила заяву про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши докази по праві, суд приходить до наступного.

Судом по справі встановлено, що 02 грудня 2010 року секретарем Устимівської сільської ради Семенівського району засвідчено підпис ОСОБА_3 на письмовій розписці від його імені про отримання ним цього числа від позивача по справі ОСОБА_1 позики в сумі 46 000 грн. ( сорок шість тисяч гривень).

13.09.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 46 тисяч гривень за борговою розпискою останнього.

В зв'язку із смертю відповідача ОСОБА_3 до справи за ухвалою суду залучено в якості відповідача правонаступника померлого ОСОБА_3 його сестру ОСОБА_2, яка, відповідно до спадкової справи, витребуваної судом від державного нотаріуса, подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3, але свідоцтво про право на спадщину не отримала.

Судом по справі також встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 мав у власності земельну ділянку площею 3,87 га, яка розташована на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, і речове право на яку за ОСОБА_3 зареєстровано відповідно до законодавства, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2, як правонаступник померлого ОСОБА_3, звернулась до суду із зустрічним позовом до позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання удаваним правочином договір позики у формі розписки померлого ОСОБА_3 про отримання ним позики у позивача ОСОБА_1 в розмірі 46 000 грн., оскільки у ОСОБА_3 не було наміру встановити цивільно-правові наслідки договору позики, а фактично було здійснено інший правочин на відплатній основі, за яким останній 02 лютого 2010 року, в день підписання ним розписки про отримання 46 тисяч гривень від ОСОБА_1, видав на ім'я останнього довіреність на право укладення договорів оренди належної йому земельної ділянки та склав заповіт, за яким заповів належну йому земельну ділянку позивачу по справі ОСОБА_1.

Відповідно д ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частина 2 статті 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками , у такій самій кількості, такого самого роду ат такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз ст.ст.1046, 1047 ЦК України свідчить про необхідні умови договору позики, а саме: отримання коштів в борг і обов'язок їх повернення. Проте у борговій розписці померлого ОСОБА_3 відсутня умова про повернення отриманих коштів в розмірі 46 тисяч гривень.

Вирішуючи дійсну правову природу правовідносин сторін по справі суд бере до уваги вивчені в судовому засіданні докази про існування аналогічних відносин позивача за первісним позовом ОСОБА_1 з іншими громадянами - власниками земельних ділянок , що розташовані на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та наявність аналогічних за змістом їх розписок про отримання ними у ОСОБА_1 аналогічної суми позики без обов'язку її повернення, доручень на ім'я ОСОБА_1 укладати договори оренди належних їм земельних ділянок та наявність заповітів, за якими вони заповіли належні їм на праві власності земельні ділянки позивачу ОСОБА_1.

У відповідності до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З огляду на зазначене суд вважає, що сам по собі факт написання розписки померлим ОСОБА_3 про отримання ним грошей від ОСОБА_1 не може свідчити про те, що між сторонами укладено договір позики, оскільки видана ОСОБА_3 розписка не містить підстав отримання грошових коштів та зобов'язання їх повернути, а наявні досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що договір позики між сторонами по справі є удаваним правочином, направленим на приховання іншого правочину, а саме: переходу права власності на належну померлому ОСОБА_3 земельну ділянку від останнього до позивача ОСОБА_1, про що свідчать заповіт померлого та доручення на вчинення дій щодо користування (оренди) земельною ділянкою на ім'я позивача ОСОБА_1 та розписка ОСОБА_3 про отримання ним від останнього коштів в розмірі 46 тисяч гривень, що майже відповідає вартості земельної ділянки розміром 3,87 га на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області відповідно до довідки про її вартість відділу Держземагенства у Семенівському районі.

З огляду на викладене суд вважає, що сторони насправді вчинили між собою договір купівлі-продажу належної померлому ОСОБА_3 земельної ділянки.

При цьому суд керується положеннями ст.655 ЦК України, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Між тим, відповідно до пункту 15 Розділу Х Перехідних положень до Земельного кодексу України ( 2002 року з наступними змінами і доповненнями ), до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року не допускається, крім іншого: п.б) купівля-продаж або іншим способом відчудження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв)… Угоди, укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчудження земельних ділянок та земельних часток (паїв), є недійсними з моменту їх укладення.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене договір позики у формі розписки між позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 суд вважає удаваним правочином, а насправді між сторонами по справі суд вважає наявними договірні відносини купівлі-продажу належної останньому земельної ділянки, який є нікчемним правочином в силу закону у зв'язку з чим зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання удаваним правочином договору позики між первісним позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Щодо первісного позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2, як правонаступника померлого ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в даному провадженні не підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено по справі наявність між сторонами правовідносин купівлі-продажу земельної ділянки, а позов ОСОБА_1 заявлено по правовідносинах договору позики, відсутність яких встановлена в судовому засіданні.

Щодо позовної вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору при подачі позову до суду, суд у відповідності до ст.88 ЦПК України та з врахуванням задоволення позовних вимог за зустрічним позовом і відмови в задоволенні первісного позову, вважає зазначені судові витрати не стягувати з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10,11, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-

Р І Ш И В:

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволити.

Визнати удаваним договір позики у розмірі 46000 грн., укладений між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 як такий, що насправді вчинений з метою приховання правочину купівлі-продажу належної останньому земельної ділянки, і який вважати нікчемним правочином.

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, як правонаступника померлого ОСОБА_3, у стягненні боргу за договором позики у розмірі 46000 грн. відповідно до розписки останнього від 02 грудня 2010 року та у стягненні судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-підпис

«Згідно з оригіналом»

Суддя Семенівського районного суду

Полтавської області В.О.Любицький

Повний текст рішення складений 11 березня 2015 року