Ухвала суду № 43055359, 04.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19294/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М., Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.

при секретарі: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю «Цеппелін Україна ТОВ» (далі Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі Відповідач) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 року №0006752207 та №0006742207 в частині.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову (за текстом апнеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень від 17.04.2014 року №1178/22-07, №1175/17-05, від 25.04.2014 року № 1252/22-06, від 14.05.2014 року №1421/17-02, №1423/17-02, від 21.05.2014 року №1500/22-06, від 21.05.2014 року № 1489/22-07, № 1490/22-07, № 1487/22-07, № 1491/22-07, № 1488/22-07, № 1492/22-07 виданих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, на підставі ст. 77 Податкового кодексу України, була проведена документальна планова перевірка ТОВ «Цеппелін Україна ТОВ».

На підставі вищезазначеної перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки № 242/1-26-50-22-07-30178004 від 18.06.2014 року (далі по тексту Акт перевірки).

На підставі акта перевірки, 09.07.2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006742207, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6, 201.4, 201.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 303 571 грн., в т.ч. за основним платежем 242 857 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 60 714 грн. Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує в частині основного платежу в сумі 203 845,11 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50 960,75 грн.;

- №0006752207, яким позивачу за порушення п.п. 138.2, 138.4, 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 262 469 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 216 606 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45 863 грн. Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржує в частині основного платежу в сумі 196 830,81 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 919,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах відсутності об'єктів оподаткування та недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. Зазначені обставини встановлені відповідачем на підставі актів перевірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми доказами відсутності об'єктів оподаткування/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та його контрагентами укладено ряд договорів, які судом апеляційної інстанції досліджено в повному обсязі під час розгляду даної справи.

Щодо придбання позивачем транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Капексбуд», то зазначені послуги не включалися позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. За таких обставин, витрати позивача на придбання послуг у ТОВ «Капексбуд» не відображались у податковому обліку, а отже - не могли бути завищені, як стверджує відповідач.

Щодо наявності ознак фіктивності ТОВ «Матадор», ТОВ «ВТС», ПП «Альваір буд», ТОВ «Техно-торг», ТОВ «Юг-пулькомплект», ТОВ «Сінтево», ТОВ «Тех-Стиль, ТОВ «Трійка-Сім», ПП «Полтава-Проект-Монтаж», які є контрагентами позивача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Придбання плит у ТОВ «Матадор» було здійснено позивачем у грудні 2011 року, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними та податковими накладними. Оплата позивачем плит, придбаних у ТОВ «Матадор», підтверджується відповідними розрахунково-платіжними документами: рахунками, платіжними дорученнями та випискою з поточного рахунку позивача (а.с.17-18, 23, 24-25 Том ІІ).

Придбані у ТОВ «Матадор» плити були використані позивачем у власній господарській діяльності при наданні послуг з гарантійного ремонту самоскидів, що підтверджується актами виконаних робіт, списанням з/ч та експлуатації матеріалів, а також замовленнями на роботу (а.с.19-22 Том ІІ).

Ремонт обладнання належить до основних видів діяльності позивача (коди видів діяльності « 33.12. Ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення»).

Придбання у ТОВ «ВТС» позивачем послуги з підбору покупців товарів на підставі договору № 010710 від 01.07.2010 року підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: актами виконаних робіт, звітами про виконання договору та податковими накладними. Здійснення позивачем оплати за отримані послуги на користь ТОВ «ВТС», а також зміна майнового стану позивача, спричинена в результаті таких платежів, підтверджуються відповідними розрахунково-платіжними документами, зокрема, платіжними дорученнями та виписками з поточного рахунку позивача (а.с.26 - 35 Том ІІ).

Між Позивачем та ПП «Альваір Буд» укладено договір купівлі-продажу № СС07-06-12 від 07.06.2012, відповідно до умов якого позивач придбав у ПП «Альваір Буд» каток Caterpillar, модель CB-224D, б/у (серійний номер: 8RZ01630, 2002 року випуску) загальною вартістю 33 618,75 грн. та ПДВ 6 723,75 грн.

Придбання у ПП «Альваір Буд» позивачем катка підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 03.07.2012 року, видатковою накладною № ЛНА 000003 від 03.07.2012 року та податковою накладною № 1 від 03.07.2012 року, виписаною ПП «Альваір Буд».

Згодом, позивач реалізував зазначений каток ПП «ДЦ Арт-Салон» відповідно до договору купівлі-продажу № СС0338 від 20.07.2012 року. Факт продажу катка підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 06.08.2012 року, видатковою накладною № KVRN0006315 від 06.08.2012 року, довіреністю, виданою представнику ПП «ДЦ Арт-Салон» на приймання товару від позивача (а.с.78-89 Том ІІ).

Придбання позивачем у ТОВ «Техно-Торг» комп'ютерної та офісної техніки підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, виписаними ТОВ «Техно-Торг» (а.с.90-132 Том ІІ).

На підтвердження факту оплати вищезазначених товарів позивач надав до матеріалів справи належним чином завірені копії платіжних доручень та виписки з банківського рахунку (а.с.133-150, 152, 154-193 Том ІІ).

Письмовий договір між позивачем і ТОВ «Техно-Торг» не укладався, що, в даному випадку, не суперечить цивільному законодавству. Придбані у ТОВ «Техно-Торг» товари, що згідно з пп. 14.1.138 Податкового кодексу України є основними засобами, були введені в експлуатацію, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.209-284 Том ІІ).

Придбання позивачем запчастин та комплектуючих у ЗАТ «Юг-Путькомплект» на підставі договору поставки № 14/11-01 від 14.11.2011 року підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними та податковими накладними (а.с.285-318 Том І).

Здійснення позивачем оплати за товари ЗАТ «Юг-Путькомплект» підтверджується платіжними дорученнями позивача на оплату запчастин та комплектуючих, рахунками-фактурами, виставленими ЗАТ «Юг-Путькомплект», а також, виписками з поточних рахунків позивача (а.с.219-261 Том ІІ).

Придбані у ТОВ «Юг-Пульткомплект» товари позивач використав в рамках власної господарської діяльності для надання послуг з ремонту обладнання та устаткування, яка належить до зареєстрованих видів діяльності позивача (33.12. Ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.14. Ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування).

Зазначені обставини підтверджуються актами виконаних ремонтних робіт, що підписані між позивачем та його замовниками (а.с.1-386 том ІІІ).

Придбання позивачем у ТОВ «Сінтеро» послуги з пошуку та підбору персоналу на підставі договору № 652 від 07.11.2011 року підтверджується первинними та розрахунково-платіжними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: актами надання послуг та податковими накладними. Здійснення позивачем оплати послуг на користь ТОВ «Сінтеро» підтверджується платіжними дорученнями, рахунками та виписками з поточного рахунку позивача (а.с.9-14 Том IV).

Придбання позивачем спеціального одягу у ТОВ «Тех-Стиль» на підставі договору № б/н від 05.10.2011 року підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними та податковими накладними (а.с.19-25 Том IV). Відповідно до умов вищезазначеного договору, укладеного між позивачем і ТОВ «Тех-Стиль», поставка виробів здійснюється силами та за рахунок постачальника на склад покупця. Розрахунки між сторонами підтверджуються рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та виписками з банку, які наявні в матеріалах справи (а.с.26-31 Том IV).

Між позивачем і ТОВ «Трійка-Сім» укладено договір № б/н від 12.03.2009 року про перевезення вантажів. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Трійка-Сім» надає позивачу послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, а позивач приймає та оплачує такі послуги. На підтвердження факту надання послуг між сторонами складено та підписано акти про надання послуг (виконання робіт), в яких викладено деталі перевезень, зокрема, маршрут перевезення, прізвище, ім'я, по-батькові водія, ідентифікаційний номер транспортного засобу, посилання на рахунок на оплату відповідних послуг тощо.

Отримання позивачем послуг від ТОВ «Трійка-Сім» з перевезення вантажів підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: податковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с.40-44, 60-61, 71-72, 91-92 Том IV). Оплата позивачем зазначених послуг підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку (а.с.93-104 Том IV).

На підтвердження використання транспортних послуг, які надані ПП «Полтава-Проект-Монтаж», позивачем надано первинні документи, а саме: акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортну накладну та податкову накладну (а.с.109-111 Том IV). Оплата послуг підтверджується платіжним дорученням та випискою з банківського рахунку (а.с.112-113 Том IV).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем до матеріалів справи надано копії належним чином складених та оформлених первинних бухгалтерських, податкових та платіжних документів, що підтверджують правомірність формування спірних показників податкової звітності за перевіряємий період за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ з ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» із ТОВ «Матадор», ТОВ «ВТС», ПП «Альваір буд», ТОВ «Техно-торг», ТОВ «Юг-пулькомплект», ТОВ «Сінтеро», ТОВ «Тех-Стиль», ТОВ «Трійка-Сім», ПП «Полтава-Проект-Монтаж».

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що доводи контролюючого органу про завищення ТОВ «Цеппелін Україна ТОВ» податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Топрент» і ТОВ «Промфінінвест-груп» не заслуговують на увагу, оскільки базуються виключно на інформації бази даних «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів».

В даному випадку, інформація бази даних «АІС» не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже, не може бути використана під час проведення виїзної перевірки ТОВ «Цеппелін Україна ТОВ» як належний доказ.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між останнім та його контрагентами, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2015 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Головуючий суддя М.І. Кобаль

судді: В.О. Аліменко

ОСОБА_2

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

ОСОБА_3