Постанова № 43055304, 12.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 915/1132/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Шевченко В. В.

суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 30 січня 2015 року

у справі № 915/1132/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз"

до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради

про стягнення 645254 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.09.2014 р., що набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" (далі позивач, ТОВ) до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі відповідач, Департамент) задоволені частково та з останнього на користь ТОВ стягнуто: 419100 грн. - інфляційних витрат, 154874 грн. - 3% річних та 13895 грн. 08 коп. - понесених по справі судових витрат на оплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовлено.

22.09.2014 р. на виконання вищезазначеного судового рішення місцевим судом видано наказ.

19.01.2015 р. Департамент звернувся до господарського суду Миколаївської області із заявою про відстрочку виконання вищезазначеного судового рішення строком до 01.04.2015 р., посилаючись тяжке фінансове становище та неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки примусове виконання зазначеного рішення одним платежем може ускладнити діяльності підприємства відповідача та призвести до його банкрутства. Така ситуація склалася на підприємстві відповідача через те, що Департамент фінансується за рахунок міського бюджету і кошти, що надходять на його рахунки є цільовими та направлені на конкретні заходи щодо підтримання життєдіяльності та благоустрою міста Миколаєва. Крім того, всі грошові кошти, які надходять до Департаменту мають бюджетне джерело фінансування з цільовим призначенням і арешт рахунків Департаменту у зв'язку із примусовим виконанням рішення суду приведе до зупинення робіт, які фінансуються Департаментом, а тому останній зможе виконати рішення суду у повному обсязі з відстрочкою до 01.04.2015 р., після погашення кредиторської заборгованості перед позивачем за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету на закупівлю техніки, що дозволить розрахуватися з ТОВ без шкоди для комунального господарства м. Миколаєва, усі ці обставини роблять неможливим своєчасне виконання рішення суду.

У відзиві ТОВ заяву Департаменту вважало безпідставною, посилаючись на те, що останній взагалі не вживає заходів до погашення присудженої суми, а наведені боржником обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.01.2015 р. (суддя Алексєєв А.П.) заява Департаменту задоволена частково та виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 03.09.2014 р. відстрочено до 20 березня 2015 р.

Ухвала суду мотивована тим, що, оскільки, на момент винесення рішення господарського суду Миколаївської області від 03.09.2014 р. щодо стягнення з Департаменту на користь ТОВ загальної суми в розмірі 573974 грн. в органах казначейства перебував виконавчий документ з примусового виконання рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.06.2014 р. по стягненню боргу з Департаменту на користь ТОВ у розмірі 3300000 грн., а тому відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів», органи державного казначейства приступлять до стягнення з рахунків боржника присудженої суми по цій справі за умови стягнення на користь ТОВ боргу в розмірі 3300000 грн., у зв'язку з чим наведені боржником обставини ускладнюють виконання рішення, що в свою чергу вказує на неможливість виконання цього рішення суду заявником на теперішній час разовим платежем, а тому заява Департаменту підлягає частковому задоволенню з наданням відстрочки виконання судового рішення строком до 20.03.2015 р. з врахуванням наявних інфляційних процесів в економіці держави.

В апеляційній скарзі ТОВ посилаючись на те, що ухвала місцевого суду прийнята з порушенням норм як процесуального, так і матеріального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду, оскільки наведені боржником обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про час і місце розгляду апеляційної скарги сторони було повідомлено у встановленому законом порядку. Проте 10.03.2015 р. до апеляційного суду надійшло клопотання Департаменту про перенесення судового засідання у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що вказана у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів Департаменту може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, немає.

Крім того, враховуючи скорочений 15-денний строк перегляду судових ухвал місцевого суду в апеляційному порядку та за відсутністю заяви про продовження цього строку колегія суддів не знаходить правових підстав для перенесення розгляду справи на іншу дату та визнає за необхідне розглянути справу за відсутністю представників сторін які були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.09.2014 р. у справі № 915/1132/14, що набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ до Департаменту задоволено частково та з останнього на користь ТОВ стягнуто: 419100 грн. - інфляційних витрат, 154874 грн. - 3% річних та 13895 грн. 08 коп. - понесених по справі судових витрат на оплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовлено.

22.09.2014 р. на виконання вищезазначеного судового рішення місцевим судом видано наказ та направлено його для виконання до органів казначейства.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.06.2014 р., яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ задоволено у повному обсязі та з Департаменту на корись ТОВ стягнуто 3300000 грн. - боргу за придбаний транспортний засіб спеціального призначення.

14.07.2014 р. на примусове виконання вищезазначеного рішення видано наказ та направлено його для виконання до органів казначейства.

Таким чином, як правильно встановлено місцевим судом, на момент винесення рішення господарського суду по даній справі щодо стягнення з Департаменту на користь ТОВ грошових коштів у загальній сумі 573974 грн. (419100 грн. - інфляційних витрат та 154874 грн. - 3% річних) в органах казначейства перебував виконавчий документ по стягненню боргу в розмірі 3300000 грн. (борг за придбаний транспортний засіб спеціального призначення).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів», примусове списання коштів з бюджетних установ здійснюється органами казначейства.

Зазначені органи блокують рахунки боржника, до тих пір, поки не будуть списані усі кошти за відповідним рішенням суду.

Згідно п. 2 названої постанови питання не врегульовані цією постановою регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

За положеннями Закону України «Про виконавче провадження», стягнення коштів з боржника здійснюється за декількома виконавчими документами у порядку черговості їх надходження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що органи державного казначейства приступлять до стягнення з рахунків боржника (департаменту) присудженої суми по справі № 915/1132/14 після стягнення на користь ТОВ боргу по іншій справі в розмірі 3300000 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду й про те, що з рахунків департаменту вже стягнуто 1500000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про безспірне списання коштів з рахунка департаменту.

З огляду на вищевикладене, місцевий суд, надаючи оцінку доказам департаменту про неспроможність останнього виконати рішення господарського суду на теперішній час дійшов до обґрунтованого висновку, що такі обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на фінансову неспроможність департаменту виконати рішення суду, що в свою чергу вказує на неможливість виконання вказаного рішення суду останнім на теперішній час разовим платежем з незалежної від нього волі.

При цьому, місцевий суд правомірно виходив з того, що дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто відстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та зазначеному законодавстві України.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що відстрочення виконання рішення суду може привести до негативних наслідків для ТОВ матеріали справи не містять та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, останнім суду не надано.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 30.01.2015 року у справі № 915/1132/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.03.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Ярош А.І.