Рішення № 43054980, 10.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.Справа № 922/370/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Бердичівського міжрайонного прокурора, м. Бердичів в інтересах держави в особі Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПІ ГРУП", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 17 672,02 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Хряк О.О., посвідчення №028256 від 15.08.2014р.;

представник позивача - не з'явився;

представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Бердичівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПІ ГРУП", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" 17 672,02 грн.;

- стягнути на користь держави судові витрати з відповідача.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2015 р. об 11:00.

Ухвалами господарського суду від 05.02.2015р., 19.02.2015р. розгляд справи відкладався на 19.02.2015р., 10.03.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У призначеному 10.03.2015р. судовому засіданні прокурор позов підтримує, просить задовольнити його у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Через канцелярію суду надав супровідний лист (вх. №9011), в якому просить залучити до матеріалів справи додаткові документи. Надані документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

У призначене 10.03.2015р. представник позивача не з'явився. Через канцелярію суду надав лист (вх. №3693), в якому просить суд розглядати справу без його участі за наявними в ній матеріалами, у зв'язку з неможливістю направити свого представника для участі у судовому засіданні. Позов прокурора підтримує та просить суд повністю його задовольнити.

У призначене 10.03.2015р. судове засідання відповідач не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, в судове засідання свого повноважного представника не направив. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернулись на адресу суду з відміткою про отримання.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 21.01.2015р., 05.02.2015р., 19.02.2015р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Враховуючи достатність часу, наданого відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

30 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УМПІ ГРУП" (Постачальник) та Державним підприємством "Бердичівське лісове господарство" (Покупець) було укладено Договір поставки №30/1-014 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (Катанка діаметр 6,5 мм ГОСТ 30136-95 виробництва ПАО "АрселорМиттал Кривой Рог"), в кількості та за цінами вказаними в рахунках-фактурах, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Згідно п. 2.2. Договору поставки ціни на товар зазначаються у рахунку-фактурі.

Постачальник здійснює поставку товару покупцю згідно усних замовлень покупця протягом десяти робочих днів з моменту отримання відповідного замовлення (пункт 3.1. Договору поставки).

Пунктом 4.2. Договору поставки сторони домовились, що покупець на підставі рахунка-фактури складеного постачальником проводить оплату товару у розмірі 100% передоплати.

Відповідно до п. 6.1. Договору поставки у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

За несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення поставки товару, від вартості непоставленого товару, але не більше 2% від суми товару (пункт 6.3. Договору поставки).

30 вересня 2014 року позивачем була перерахована передоплата у розмірі 16500,00 грн. на підставі виставленого рахунку №502-29/09 від 29.09.2014р.

Проте відповідач в свою чергу не виконав своїх зобов'язань за Договором поставки, а саме не поставив товар у строк, що передбачений Договором поставки.

Позивач звертався до відповідача з вимогами від 16.10.2014р №14/885 та від 13.11.2014р. №14/1014, в яких просив повернути кошти (попередню оплату) на рахунок позивача у розмірі 16500,00 грн.

Відповідач у своєму листі №08.12.2014/1 від 08.12.2014р. зазначив, що на даний момент на його підприємстві склалося скрутне становище, у зв'язку з поставкою замовленого позивачем товару від постачальників. Просив відстрочити строку поставки замовленого товару строком на 6 місяців.

Листом від 31.12.2014р. №14/1222 позивач повідомив відповідача, що не дає згоду на 6 місячну відстрочку поставки замовленого і оплаченого товару, просив терміново повернути кошти, які були перераховані позивачем на рахунок відповідача в сумі 16500,00 грн.

На думку прокурора, неповернення коштів суперечить вимогам зобов'язального права та ставить у скрутне фінансове становище державне підприємство "Бердичівське лісове господарство", породжує заборгованість по податковим платежам, що суперечить інтересам дерджави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Пунктом 4.2. Договору поставки сторони домовились, що покупець на підставі рахунка-фактури складеного постачальником проводить оплату товару у розмірі 100% передоплати.

30 вересня 2014 року позивачем була перерахована передоплата у розмірі 16500,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку №502-29/09 від 29.09.2014р.

Проте відповідач в свою чергу не виконав своїх зобов'язань за Договором поставки, а саме не поставив товар у строк, що передбачений Договором поставки.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не подано доказів повернення позивачу сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 16 500,00грн. в період з моменту їх отримання до дати слухання справи.

Приймаючи до уваги, що на момент вирішення спору грошові кошти в сумі 16500,00 грн. відповідачем не повернені, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 330,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 717,02 грн. та 3% річних у розмірі 96,29 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 330,00 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.3. Договору поставки сторони передбачили, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення поставки товару, від вартості непоставленого товару, але не більше 2% від суми товару.

Перевіривши розрахунок пені, що міститься в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позивачем вірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 330,00 грн., а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару, позивачем нараховано 717,02 грн. інфляційних збитків та 96,29 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування 3% річних у розмірі 96,29 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт Закон 9.1.5", суд дійшов висновку, що в даному випадку арифметично вірний розмір інфляційних збитків складає 709,50 грн.. В частині 7,52 грн. інфляційні збитки нараховані неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, позов Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" підлягає частковому задоволенню в сумі 17 635,79 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 11, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 627-629, 638, 655, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 175, 193, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПІ ГРУП" (61204, місто Харків, пр. Людвига Свободи, 50 В, код ЄДРПОУ 38634723) на користь Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" (13327, Житомирська обл., Бердичівський район, село Хмелище, код ЄДРПОУ 00991806) заборгованість у розмірі 17 635 (сiмнадцять тисяч шiстсот тридцять п'ять) грн. 79 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПІ ГРУП" (61204, місто Харків, пр. Людвига Свободи, 50 В, код ЄДРПОУ 38634723) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмір 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.03.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/370/15