Рішення № 43054807, 05.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 р. Справа № 914/4462/14

За позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт», м. Трускавець;про:стягнення 93953,30 грн. заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін:від позивача:Старчик А.А. - представник (довіреність №14-90 від 18.04.2014р.);від відповідача:Дякон Б.Р. - представник (№51 від 04.06.2014р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

17.12.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» (надалі - Відповідач) про стягнення 93953,30 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 12.01.2015р. В судовому засіданні оголошено перерву до 02.02.2015р. Ухвалою від 02.02.2015р. суд на підставі клопотання позивача продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи відклав на 05.03.2015р.

Представник позивача в судове засідання 05.03.2015р. з'явився, пояснив суду, що 28.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3443-БО-21, на виконання якого позивачем (продавцем) було поставлено відповідачу (покупцю) природний газ на загальну суму 4750413,90 грн. Покупець зобов'язувався оплатити газ протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснити до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оскільки за відповідачем існувала заборгованість за договором за березень місяць 2013р. в розмірі 69926,10 грн. позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ПрАТ «Трускавецькурорт» 69926,10 грн. боргу, 12669,41 грн. пені, 2744,62 грн. три відсотки річних та 8613,18 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання 05.03.2015р. з'явився, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заперечуючи проти позову представник зазначив, що грошові кошти в розмірі 69926,10 грн. за поставлений за договором природний газ у березні були сплачені відповідачем ще 18.03.2013р. У зв'язку з тим, що в призначенні платежу покупцем було помилково вказано попередній договір купівлі-природного газу №12/855-БО-21/Д-00811 від 28.08.2012р., грошові кошти позивач не зарахував як оплату за газ, поставлений у березні 2013р. за договором купівлі-продажу природного газу №13/3443-БО-21 від 28.12.2012р. При цьому додав, що в лютому 2013р. відповідачем при перерахуванні коштів за газ, поставлений у січні 2013р. також у призначенні платежу було вказано попередній договір, однак, незважаючи на це грошові кошти зараховані позивачем правильно, за діючим на той час договором. Відтак, на думку представника, позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/3443-БО-21 (надалі - Договір), відповідно п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 210000 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно п. 3.3. Договору приймання-передача газу оформлюється актом. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом січня-грудня 2013р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 4750413,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період. Дані акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

В пункті 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що за поставлений газ у:

- січні 2013р. на суму 154550,53 грн. відповідачем 18.02.2013р. перераховано 154550,53 грн.;

- лютому 2013р. на суму 4149481,14 грн. відповідачем перераховано 18.02.2013р. - 1165435,00 грн., 27.02.2013р. - 1165435,00 грн. та 14.03.2013р. - 1818611,14 грн.;

- березні 2013р. на суму 128607,97 грн. відповідачем перераховано 18.03.2013р. - 69926,10 грн. та 08.04.2013р. 58681,87 грн.;

- квітні 2013р. на суму 76023,58 грн. відповідачем перераховано 16.05.2013р. 76023,58 грн.;

- травні 2013р. на суму 2890,27 грн. відповідачем перераховано 13.06.2013р. 2890,27 грн.;

- червні 2013р. на суму 3188,63 грн. відповідачем перераховано 12.07.2013р. 3188,63 грн.;

- липні 2013р. на суму 3294,57 грн. відповідачем перераховано 14.10.2013р. 3294,57 грн.;

- серпні 2013р. на суму 2262,18 грн. відповідачем перераховано 14.10.2013р. 2262,15 грн.;

- вересні на суму 2216,25 грн. відповідачем перераховано 14.10.2013р. 2216,25 грн.;

- жовтні 2013р. на суму 46702,12 грн. відповідачем перераховано 14.11.2013р. 46702,12 грн.;

- листопаді 2013р. на суму 74026,85 грн. відповідачем перераховано 93234,80 грн. 15.11.2013р.;

- грудні 2013р. на суму 107169,84 грн. відповідачем перераховано 15.11.2013р. - 19207,95 грн. та 24.01.2014р. - 87961,89 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день подання позову, відповідач за поставлений за Договором газ розрахувався у повному обсязі.

Встановивши наведені обставини справи суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 69926,10 грн. основного боргу слід відмовити, а решта позовних вимог щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду, являється, зокрема, неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений газ у березні 2013р. за Договором купівлі-продажу природного газу №13/3443-БО-21 від 28.12.2012р. (на суму 128607,97 грн.), оскільки такий був оплачений покупцем лише частково, у розмірі 58681,87 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову стверджує, що зобов'язання в частині оплати поставленого газу у березні 2013р. виконані ним в повному обсязі 18.03.2013р., однак у зв'язку з помилковим зазначенням в графі «призначення платежу» попереднього договору №12/855-БО-21/Д-00811 від 28.08.2012р., позивач не зарахував грошові кошти. При цьому грошові кошти, які переховувалися в якості оплати за газ, поставлений у січні 2013р. із посиланням на попередній договір позивачем зараховані та відображені в бухгалтерських документах.

Позивач, спростовуючи твердження відповідача у запереченнях на відзив вказує, що грошові кошти в розмірі 69926,10 грн., які були перераховані 18.03.2013р. зараховані за договором №12/855-БО-21/Д-00811 від 28.08.2012р. згідно вимог п. 6.3. такого договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу природного газу №12/855-БО-21/Д-00811 від 28.08.2012р., на виконання якого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом жовтня-грудня 2012р. було поставлено ПрАТ «Трускавецькурорт» природній газ на загальну суму 313259,33 грн.

Згідно п. 11.1. вказаного вище договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 6.3. Договору №12/855-БО-21/Д-00811 від 28.08.2012р. визначено, що за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умов відсутності заборгованості за цим договором.

З долучених відповідачем платіжних доручень вбачається, що розрахунок за поставлений природний газ за договором №12/855-БО-21/Д-00811 від 28.08.2012р. здійснено покупцем у повному обсязі ще в січні 2013р.

Таким чином суд зазначає, що не зважаючи на те, що в платіжному дорученні від 18.03.2013р. відповідачем вказано оплату за Договором №12/855-БО-21/Д-00811 від 28.08.2012р., позивач не вправі був зараховувати кошти у розмірі 69926,10 грн. за цим договором. Так, відповідно до п.6.3 вказаного Договору позивач не міг зарахувати ці кошти ні в рахунок погашення заборгованості, оскільки така була відсутня, ні в рахунок передоплати, оскільки строк дії Договору №12/855-БО-21/Д-00811 закінчився ще 31.12.2012р.

Натомість, станом на момент здійснення відповідачем оплати між сторонами був чинним лише Договір купівлі-продажу природного газу №13/3443-БО-21, пунктом 6.4 котрого передбачено, що незалежно від призначення платежу визначеного покупцем, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги продавця в порядку черговості: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу погашається неустойка; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Таким чином, враховуючи факт чинності між сторонами лише одного договору, всі оплати, які здійснювалися відповідачем повинні були зараховуватися позивачем в рахунок погашення заборгованості за Договором №13/3443-БО-21.

А тому суд приходить до висновку, що зобов'язання по оплаті газу поставленого у березні 2013р. на суму 69926,10 грн. виконані відповідачем 18.03.2013р.

Оскільки предмет спору в частині стягнення суми основного боргу станом на день порушення провадження у справі - 18.12.2014р. був відсутній, то в силу приписів п. 4.4. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» суд відмовляє в позові в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та операцій по підприємству «Трускавецькурорт» з 01.01.2013 по 31.07.2014, оплата за поставлений газ, зокрема, у січні, квітні, липні, серпні та грудні 2013р. здійснювалася відповідачем із порушенням строку, обумовленого в п. 6.1. Договору.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, позивач у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору просить суд стягнути з останнього 12669,41 грн. пені.

За змістом п. 1.7. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Суд, проаналізувавши розрахунок пені зазначає, що такий проведений позивачем неправильно, всупереч приписам п. 1.7. вказаної Постанови, оскільки нарахування пені здійснювалося з 14 з числа місяця наступного за місяцем поставки газу (останній день, коли відповідач мав розрахуватися за товар), а не з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім цього, під час нарахування пені за прострочення зобов'язання за лютий, травень, червень, вересень, жовтень, листопад 2013р. не враховано оплат відповідача, в результаті чого позивачем безпідставно нараховано пеню.

Неправильне зазначення сум та дат оплат, призвело до невірного розрахунку пені за прострочення виконання зобов'язання за січень, квітень, липень, серпень та грудень 2013р.

Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що така підлягає частковому стягненню з відповідача за період з 15.02.2013р. по 17.02.2013р. в розмірі 190,54 грн.; з 15.05.2013р. в розмірі 31,24 грн.; з 15.08.2013р. по 13.10.2013р. в розмірі 70,40 грн.; з 15.09.2013р. по 13.10.2013р. в розмірі 23,37 грн.; з 16.01.2014р. по 23.01.2014р. в розмірі 250,63 грн., всього 566,18 грн. В решті цих позовних вимог суд відмовляє.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або

Як вбачається з позовної заяви, крім пені, позивач просить суд стягнути з відповідача 2744,62 грн. три відсотки річних та 8613,18 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши розрахунки річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що такі розраховані позивачем невірно у зв'язку з неправильним зазначення сум та дат оплат. Провівши їх перерахунок, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає 123,84 3% річних та 184,97 грн. інфляційних втрат. В решті цих вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, бульв. Ю. Дрогобича, 2; код ЄДРПОУ 30322940) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 566,18 грн. пені, 123,84 грн. три відсотки річних, 184,97 грн. інфляційних втрат та 17,48 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.