Рішення № 43054804, 05.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 р. Справа № 914/35/15

За позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техно-Дизайн»,

м. Львів;

до відповідача:

Приватного підприємства фірми «Будремсервіс», м. Львів;

про:

стягнення 24708,86 грн. заборгованості

Суддя – Крупник Р.В.

Секретар – Яслик Н.М.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з’явився.

Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

06.01.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техно-Дизайн» (надалі – Позивач) до Приватного підприємства фірми «Будремсервіс» (надалі – Відповідач) про стягнення 24708,86 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 02.02.2015р. У зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання 02.02.2015р., розгляд справи було відкладено на 05.03.2015р.

Представник позивача в судове засідання 05.03.2015р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Компанія Техно-Дизайн» позовні вимоги мотивує тим, що 13.09.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №11/09, відповідно до якого продавець (позивач) зобов’язувався поставити та передати у власність покупця (відповідача) конструкції з ПВХ, підвіконники, відливи, заглушки в асортименті, а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити товар на умовах договору. На виконання Договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 32109,24 грн. Проте, всупереч умовам Договору, відповідач своїх зобов’язань (в частині своєчасного внесення оплати за товар) належним чином не виконав, зокрема, не здійснив повного розрахунку за товар, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 17109,24 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім цього, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з ПП фірми «Будремсервіс» 6481,61 грн. інфляційних втрат та 1118,01 грн. три відсотки річних.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 05.03.2015р. повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 12.01.2015р. та від 02.02.2015р. не виконав.

Поштові конверти, якими відповідачу надсилалися ухвала про порушення провадження у справі від 12.01.2015р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 02.02.2015р. повернулися на адресу суду з відміткою відділення зв’язку «за зазначеною адресою немає». Вказані ухвали надсилалися відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та спеціальному витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: м. Львів, вул. Зелена, 105.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.9.2. Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомлених сторін не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №11/09 (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідача) конструкції з ПВХ, підвіконники, відливи, заглушки в асортименті, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 4.1., 4.2. Договору визначено, що термін поставки товару – напротязі 10 днів після поступлення оплати на розрахунковий рахунок продавця. Датою отримання товару (робіт, послуг) покупцем вважається дата, вказана в накладній (акті виконаних робіт).

На виконання умов Договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: віконні та дверні блоки з металопластику, підвіконники, відливи та заглушки загальною вартістю 32109,24 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №37 від 13.09.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківської виписки по рахунку, 29.09.2014р. відповідач частково оплатив товар в розмірі 15000,00 грн.

Оскільки одержаний товар був оплачений покупцем не в повному обсязі, а положеннями Договору сторонами не погоджено чітких строків оплати товару, позивач 01.10.2014р. звернувся до відповідача з претензією вих. №01/10, якою вимагав до 01.11.2014р. погасити заборгованість в розмірі 17109,24 грн.

Таким чином, з матеріалів справи, в т.ч. і з виписки з банківського рахунку, судом встановлено, що переданий товар відповідачем оплачений повністю не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 1.7. Постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Пленум ВГС України зазначив, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Оскільки в укладеному Договорі відсутні положення про порядок та строки оплати товару, а згідно видаткової накладної товар одержаний відповідачем 13.09.2013р., ПП фірма «Будремсервіс» зобов’язане було оплатити товар саме 13.09.2013р.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений законом строк, кошти за одержаний товар сплачені у повному обсязі не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 17109,24 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 6481,61 грн. інфляційних втрат та 1118,01 грн. три відсотки річних.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних втрат господарський суд відмічає, що такі розраховані позивачем неправильно, всупереч вимогам Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зокрема, інфляційні розраховувалися в сукупності за період, а не за кожен місяць окремо. Здійснивши перерахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що вони підлягають стягненню з відповідача частково, в розмірі 6047,79 грн.

Перерахувавши три відсотки річних суд зазначає, що такі підлягають стягненню з відповідача частково, в розмірі 1115,36 грн.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми «Будремсервіс» (79005, м. Львів, вул. Зелена, 105; код ЄДРПОУ 30705875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техно-Дизайн» (79034, м. Львів, вул. Угорська, 14; код ЄДРПОУ 33805728) 17109,24 грн. боргу, 1115,36 грн. три відсотки річних, 6047,79 грн. інфляційних втрат та 1794,66 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.