Рішення № 43054630, 05.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/123/14-35/13/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 Справа № 908/5449/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Головко А.О., дов. № 40/14 від 22.12.2014р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш", м. Полтава,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 35588407,92 грн.

СУТЬ СПОРУ:

02.12.2014р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Полтавхіммаш" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення 35588407,92 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2013р. між сторонами був укладений договір №СБ70/13/ПСН-04848, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити нові залізничні вагони - цистерни для зріджених вуглеводневих газів моделі 15-1519-02 власного виробництва. Позивач, згідно актів прийому - передачі поставив, а відповідач прийняв вагони цистерни, на загальну суму 149533200 грн. грн. Відповідно до п. 3.2. Договору оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, оплату за поставлений товар здійснив в розмірі 122119920 грн. Залишок несплаченої суми за отриманий товар становить 27 413 280,00 грн., на які позивачем нараховані: пеня у розмірі 2 001 188,06 грн.; 3% річних у розмірі 809 986,96 грн.; інфляційні витрати у розмірі 5 363 952,90 грн. та які позивач разом із судовим збором й просить стягнути.

02.12.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Мойсеєнко Т.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.12.2014р. порушено провадження у справі № 908/5449/14, присвоєно справі номер провадження № 2/123/14, розгляд справи призначено на 15.01.2015р.

Ухвалою суду від 15.01.2015р. розгляд справи відкладено на 02.02.2015р.

02.02.2015р. відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл), здійснено повторний автоматичний розподіл справи, у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Мойсеєнко Т.В., справу №908/5449/14 призначено судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 03.02.2015р. справа № 908/5449/14 прийнята до провадження суддею Топчій О.А., присвоєно справі номер провадження 35/13/15, розгляд справи призначено на 05.03.2015р.

В судовому засіданні 05.03.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позові, просить стягнути з відповідача 27 413 280,00 грн. основного боргу, пеню у розмірі 2 001 188,06 грн.; 3% річних у розмірі 809 986,96 грн.;

інфляційні витрати у розмірі 5 363 952,90 грн. та 73 080,00 грн. судового збору.

В судове засідання 05.03.2015р. представник відповідача вдруге не з'явився. Відзив та витребувані судом документи не надіслав. Причини неявки суду невідомі.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як свідчать матеріали справи, на адресу відповідача, якою відповідно до Витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ДП «Інформаційно - ресурсний центр») є 87535 Донецька область м. Маріуполь пл. Машинобудівельників, буд. 1, направлялися ухвала суду від 05.12.2014 р. про порушення провадження у справі, ухвала суду про відкладення розгляду справи від 15.01.2015р. та ухвала від 03.02.2015р. про прийняття справи до провадження. Станом на день розгляду справи, ухвали до суду не повертались.

Крім того, ухвала про відкладення розгляду у справі була відправлена відповідачу на електронну поштову адресу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, справа розглянута за його відсутності, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України та за заявою представника позивача без здіснення технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 05.03.2015р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

01.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтавхіммаш" ( далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш" (далі - покупець) було укладено договір № СБ 70/13/ПСН-04848(далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві, а покупець прийняти та оплатити нові залізничні вагони - цистерни для зріджених вуглеводневих газів моделі 15-1519-02 ТУ 24.05.515-81 у кількості 125 шт. власного виробництва при наявності сертифікатів відповідності ССФЖТ, далі - товар

Згідно п. 2.1, 2.2 договору ціна одиниці товару складає 788400,00 грн., в т.ч. ПДВ

Загальна сума договору складає 98550000,00 грн., в т.ч. ПДВ

Пунктом 2.3 договору сторони обумовили, що при зміні цін на металопрокат, комплектуючі та енергоресурси ціна товару може бути переглянута по узгодженню сторін із покупцем шляхом підписання додаткових угод.

В пункті 3.2 договору сторони визначили, що оплата за товар здійснюється на протязі 30 календарних днів із дати поставки товару.

Згідно з п. 10.2 даний договір вступає в силу з моменту його підписання та буде діяти до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 10.1 всі додатки, зміни та доповнення до даного договору являються його невід'ємною частиною та дійсні в тому разі, якщо здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Сторонами в період часу з 29.03.2013 р. по 30.09.2013 р. до договору укладалися (підписувалися) додаткові угоди №№ 1-3, якими узгоджувалися товар поставки, його ціна, загальна сума та порядок розрахунків.

Додатковою угодою №2 від 04.09.2013р. та додатковою угодою №3 від 30.09.2014р. до договору сторонами погоджено додаткову кількість товару, що необхідно поставити та його вартість. Згідно з умовами зазначених додаткових угод вартість однієї залізничної вагон-цистерни склала 687 660,00 грн., в т.ч. ПДВ 114 610,00 грн.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що передача товару здійснюється на майданчиках постачальника з підписанням акта приймання-передачі. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання акта приймання-передачі товару обома сторонами. Датою відвантаження товару вважається дата штемпеля станції відправлення на залізничній накладній. Товар постачається партіями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору № СБ 70/13/ПСН-04848 від 01.02.2013 р. та умов додаткових угод №№ 2,3 до договору, відповідно до актів прийому передачі залізничних вагонів - цистерн від 25.02.2013р., 28.02.2013р., 07.03.2013р., 29.03.2013р., 16.09.2013р., 11.10.2013р., 16.10.2013р., 23.10.2013р., 29.10.2013р., 04.11.2013р. було поставлено відповідачеві залізничні вагони-цистерни на загальну суму 149533200 грн.:

Вищевказані акти підписані представниками сторін без заперечень та зауважень та скріплені печатками.

В матеріалах справи містяться також копії залізничних накладних, які підтверджують відправлення залізничних вагонів-цистерн.

На поставлений товар позивачем відповідачу були направлені рахунки - фактури № ХМ-0000046 від 25.02.2013р. на суму 11826000 грн.; № ХМ-0000047 від 28.02.2013р. на суму 15768000 грн.; № ХМ-0000070 від 07.03.2013р. на суму 15768000 грн.; № ХМ-0000074 від 29.03.2013р. на суму 23652000 грн.; № ХМ-0000205 від 16.09.2013р. на суму 13753200,00 грн.; № ХМ-0000230 від 11.10.2013р. на суму 13753200,00 грн.; № ХМ-0000232 від 16.10.2013р. на суму 13753200,00 грн.; № ХМ-0000233 від 23.10.2013р. на суму 13753200,00 грн.; № ХМ-0000238 від 29.10.2013 р. на суму 13753200,00 грн., № ХМ-0000260 від 04.11.2014 р. на суму 13753200,00 грн., а всього на загальну суму 149533200 грн.

Відповідачем було проведено оплату за товар прийнятий за актами прийому передачі залізничних вагонів - цистерн від 25.02.2013р., 28.02.2013р., 07.03.2013р., 29.03.2013р., 16.09.2013р., 11.10.2013р., 16.10.2013р., 23.10.2013р. на суму 122026800 грн., по акту від 29.10.2013р. - сплачено 93120 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Товар, отриманий за актом від 04.11.2013р. відповідачем не сплачений взагалі. Таким чином, несплачена сума заборгованості по актам від 29.10.2013р. та 04.11.2013р. дорівнює 27 413 280,00 грн.

В зв'язку з несплатою відповідачем коштів за отриманий товар в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням ПАТ «Азовзагальмаш» (відповідача) є м. Маріуполь Донецької області. Відповідно, справа за позовом до ПАТ «Азовзагальмаш» стосовно виконання договору № СБ 70/13/ПСН-04848 від 01.02.2013 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Таким чином, справа за позовом ПАТ «Полтавхіммаш» до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості підсудна господарському суду Запорізької області.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що обов'язок негайного виконання грошового зобов'язання випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобов'язання щодо оплати за поставлений товар - протягом 30 календарних днів із дати поставки товару.

Відповідач отримання товару за договором № СБ 70/13/ПСН-04848 від 01.02.2013 р. та додаткових угод до нього №№ 2,3 не заперечив, доказів оплати за отриманий товар не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 27 413 280,00 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 2001188,06 грн. за загальний період із 30.11.2013 р. по 05.06.2014 р. (згідно з розрахунком). Позивач нараховує пеню на загальну суму заборгованості 27 413 280,00 грн. (із розбивкою окремо за кожною поставленою партією товару), яка виникла за умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у всьому, що не передбачено договором, сторони керуються законодавством України, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного вчення №888 від 25.07.1988р.

Відповідно до п. 66 розділу VIII Положення про поставки продукції виробничо - технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець (платник) сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення

За актом приймання-передачі від 29.10.2013 р. на суму 13660080 грн. позивачем нарахована пеня в сумі 994453,82 грн. за період з 30.11.2013 р. по 30.05.2014 р.; за актом приймання-передачі від 04.11.2013 р. позивачем нарахована пеня в сумі 1006734,24 грн. за період з 05.12.2013 р. по 05.06.2014 р.

Пеня нарахована позивачем відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення відповідачем строків розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Разом з тим, позивачем здійснений розрахунок пені не у відповідності з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"

Здійснивши перерахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що розмір пені за актом приймання-передачі від 29.10.2013 р. на суму 13660080 грн. становить 988765,24 грн., які судом задовольняються.

За актом приймання-передачі від 04.11.2013 р. суд задовольняє вимоги позивача в межах заявлених до стягнення, тобто в сумі 1006734,24 грн.

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача дорівнює 1995499,48 грн. В іншій частині стягнення пені - слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 809986,96 грн. 3% річних згідно з розрахунком за загальний період з 30.11.2013р. по 05.06.2014р. (із розбивкою окремо за кожною поставленою партією товару) та суму 5363952,90 грн. втрат від інфляції, які розраховані за період з грудня 2013 р. по жовтень 2014 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що за актом приймання-передачі від 29.10.2013 р. сума 3% річних становить 405311,41 грн. за актом приймання-передачі від 04.11.2013 р. 3 % річних дорівнює 402422,40 грн., які й задовольняються судом. Загальна сума 3% річних, що підлягає до стягнення становить 807733,81 грн. В іншій частині стягнення суд відмовляє.

Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснений вірно, суд задовольняє вимоги в розмірі 5363952,90 грн.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором № СБ 70/13/ПСН-04848 від 01.02.2013 р., ніяким чином суму боргу не спростував, доказів сплати заборгованості не надав, а тому суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково - 27 413 280,00 грн. суми основного боргу, 1995499,48 грн. пені; 3 % річних в сумі 807733,81 грн. та 5363952,90 грн. інфляційних збитків. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавхіммаш» (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 85, код ЄДПОУ 00217449) суму заборгованості в розмірі 27413280 (двадцять сім мільйонів чотириста тринадцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп., суму 1995499,48 грн. (один мільйон дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 48 коп. пені, суму 807733 (вісімсот сім тисяч сімсот тридцять три) грн. 81 коп. - 3% річних, суму 5363952 (п'ять мільйонів триста шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 90 коп. інфляційних втрат, суму 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.03.2015 р.

Суддя О.А. Топчій