Постанова № 43054395, 12.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2015 року письмове провадження № 826/20903/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.08.2014 року № 0013311506 про нарахування 37 104, 00 грн. штрафу та № 0013321506 про нарахування 166, 84 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані податкові повідомлення - рішення є незаконними, оскільки вони прийняті не у відповідності до діючого законодавства.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, через канцелярію суду подав письмові заперечення в яких просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у них.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив:

ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» взято на облік в податковому органі 27.04.2010 року, код ЄДРПОУ 37100186, адреса місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 7.

ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податків до бюджету.

За результатами перевірки було складено акт від 19.08.2014 року № 1242/2655-15-06, яким, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у розмірі 187 188,40 грн., а саме - податок на прибуток за 2013 рік у розмірі 1668,40 грн. (затримка на 3 календарні дні) та у розмірі 185 520,00 грн. (затримка на 44 календарних дні).

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 19.08.2014 року № 0013311506, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 37 104,00 грн. та від 19.08.2014 року № 0013321506, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 166,84 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргами до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві та Державної фіскальної служби, за результатами розгляду яких податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки невірними, а податкові повідомлення-рішення незаконними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Приписами ст. 50 ПКУ платнику податків надано право у разі самостійного виявлення помилок подавати уточнюючі розрахунки. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.57.1. ст. 57 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, 12.03.2014 року ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010», в межах граничного строку сплати податкового зобов'язання, подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства № 9091220431 за 2013 рік, яку прийнято відповідачем. У рядку 16 податкової декларації позивачем самостійно визначено суму податку на прибуток підприємства у розмірі 249 409, 00 грн.

Згідно платіжного доручення від 12.03.2014 року № 67 було здійснено сплату податку на прибуток за 2013 рік у сумі 249 450,00 грн.

25.04.2014 року ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» подано другу уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств № 9091333746 за 2013 рік, якою було збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 158,00 грн., в результаті чого у рядку 16 декларації позивачем визначено суму податку на прибуток підприємства у розмірі 253 567, 00 грн.

На підставі поданої декларації, позивачем 30.04.2012 року сплачено суму 4 285,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.04.2014 року № 122.

Відповідно до п. 4.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276 ( далі - Інструкція) нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Абзацом 2 п. 1.6 Розділу 1 Інструкції проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Таким чином, у картці особового рахунку позивача нарахування та погашення податкових зобов'язань повинно бути здійснено датами подання уточнюючих декларацій у сумах самостійно визначених платником податку.

Із письмових заперечень наданих відповідачем суду, вбачається, що нарахування та погашення податкових зобов'язань в картці особового рахунку позивача здійснювалось у наступному порядку:

12.03.2014 року нарахування податкових зобов'язань у сумі 435 493,00 грн. за декларацією №9091220431 від 12.03.2014 року;

- 12.03.2014 року погашення за рахунок переплати у сумі 249 973,00 грн.,

- 25.04.2014 року нарахування податкових зобов'язань у сумі 4 158,00 грн. за декларацією .№9091333746 від 25.04.2014 року;

- 25.04.2014 року погашення у сумі 185 520,00 грн. (у зв'язку з поданням уточнюючої декларації № 9091333746 від 25.04.2014 року);

- 30.04.2014 року погашення у сумі 1668,44 грн. (платіжне доручення від 29.04.2014 року № 122).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказані суми не відповідають задекларованим позивачем даним з податку на прибуток та сумам, які дійсно проводились згідно платіжних доручень ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010».

Так, відповідач, здійснюючи запис від 12.03.2014 року до картки особового рахунку позивача про нарахування самостійно визначеної суми податкових зобов'язань, використовував дані рядка 14 декларації з податку на прибуток, яким було задекларовано суму 435 493,00 грн.

Однак, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до п. 152.9 ст. 159 Податкового кодексу України (що діяла у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) базовим звітним податковим періодом для цілей оподаткування податком на прибуток є календарний квартал або календарний рік, в порядку визначеному п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Платники податків, для яких базовим податковим (звітним) періодом для нарахування податку на прибуток є календарний квартал заповнюють у декларації з податку на прибуток за 2013 рік рядок 16 даної декларації, сума задекларована в якому є сумою до сплати податку на прибуток.

З декларацій, наданих суду вбачається, що позивачем у рядку 16 уточнюючої декларації від 12.03.2014 року визначено суму податку на прибуток підприємств за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду у розмірі 249 409, 00 грн. Вказана сума була сплачена згідно платіжного доручення від 12.03.2014 року № 67, яку проведено банком 12.03.2014 року.

З огляду на викладене, позивачем, в межах строку, передбаченого чинним законодавством для сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, сплачено грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 249 450,00 грн., у відповідності до поданої ним податкової декларації.

В свою чергу, відповідачем не надано суду розрахунків чи інших доказів, які б підтверджували, що в період з 12.03.2014 року по 24.04.2014 року за позивачем обліковувалась недоїмка до державного бюджету у розмірі 185 520,00 грн. Зокрема, не надано розрахунків щодо дати її виникнення, періоду утворення, порядку погашення та за рахунок яких сум податків сплачених позивачем, доказів сплати позивачем цієї суми 25.04.2014 року.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували правомірність дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій за спірний період, останнім не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідач не довів правомірності своїх дій, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 року № 0013311506 про нарахування 37 104, 00 грн. штрафу прийняте без дотримання норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 року № 0013321506 про нарахування 166, 84 грн. штрафу, суд встановив наступне.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно п.126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, платник податків при поданні уточнюючої декларації повинен сплатити суму недоплати та штраф до подання уточнюючого розрахунку, з метою уникнення відповідальності за порушення строків сплати податкового зобов'язання.

Уточнююча декларація № 9091333746 з податку на прибуток підприємства за 2013 рік була подана 25.04.2014 року. Позивачем було самостійно нарахована сума збільшення податкового зобов'язання у розмірі 4 158,00 грн. та штрафу від недоплати при наданні уточнюючої декларації у розмірі 125,00 грн.

Недоплата та штраф, згідно вказаної декларації, були сплачені 30.04.2014 року, що підтверджується копією платіжного доручення наявного в матеріалах справи.

Тобто сплата податкового зобов'язання за уточнюючою декларацією була здійсненна на п'ятий день після її подання, що призвело до порушення строків сплати такого грошового зобов'язання, що тягне за собою накладення штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, контролюючим органом правомірно було застосовано до позивача відповідальність, передбачену ст. 126 ПКУ та прийнято податкове повідомлення рішення від 19.08.2014 року № 0013321506, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 166,84 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 19.08.2014 року № 0013311506 про нарахування 37 104, 00 грн. штрафу, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» - відмовити.

Судові витрати в сумі 742,08 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій