Ухвала суду № 43054310, 24.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

іменем України

24 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1882/13-а

Категорія: 7.1 Головуючий в 1 інстанції: Горшков В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Цюрупинської міської ради на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Цюрупинської міської ради до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання дій незаконними та скасування акту перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства,

В С Т А Н О В И Л А :

Цюрупинська міська рада звернулась до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Херсонській області, у якому просила визнати дії старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Скороход О.М. та державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Соколенко О.О. незаконними та скасувати акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства без номеру від 22-25 квітня 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно наказу Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 22 квітня 2013 року № 350 та направлення від 22 квітня 2013 року № 395 посадовими особами відповідача було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони земель та поводження з відходами на території Цюрупинської міської ради, за результатами якої складено акт від 22-25 квітня 2013 року.

Позапланова перевірка була проведена на підставі вимоги прокуратури Херсонської області від 15.04.2013 року за № 07/1/4-191 вих-13.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушені вимоги Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про відходи», Закону України «Про охорону земель», Земельного кодексу України.

Не погодившись з діями посадових осіб відповідача щодо проведення вказаної перевірки та складеним за її результатами актом позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання таких дій незаконними та скасування акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства без номеру від 22-25 квітня 2013 року.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні зазначених вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що при проведенні спірної перевірки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а складений за результатами проведеної перевірки акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, його висновкам може бути надана оцінка судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Статтею 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII встановлено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

За змістом статті 37 вказаного Закону нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Згідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 7 даного Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Отже, органи прокуратури в межах наданих повноважень мали право звернутися з відповідною вимогою до Державної екологічної інспекції у Херсонській області, а остання, в свою чергу, зобов'язана виконати вказані вимоги.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V який, зокрема встановлює порядок, умови та вимоги до проведення заходів державного нагляду (контролю) у вигляді планових та позапланових заходів.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (абз. 3 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Зокрема, положеннями статті 7 зазначеного Закону встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) і засвідчується печаткою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідачем при проведенні перевірки позивача не було порушено приписи зазначених положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки на вимогу прокуратури Херсонської області від 15.04.2013 року за № 07/1/4-191 вих-13 видано відповідний наказ № 350 про проведення перевірки позивача.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при проведенні спірної перевірки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а складений за результатами проведеної перевірки акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, його висновкам може бути надана оцінка судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Зазначена правова позиція суду відповідає позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 24 вересня 2013 року в справі № 21-255а13, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Цюрупинської міської ради залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Танасогло Т.М.

Суддя: Бойко А.В.

Суддя: Яковлєв О.В.