Ухвала суду № 43054136, 28.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2013 рокусправа № 2а/0470/11649/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:Манцлва Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року

у адміністративній справі № 2а/0470/11649/12 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Дніпропетровській області про протиправність дій, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 щодо протиправності дій Державної податкової служби у Дніпропетровській області Державної податкової служби України по протизаконній невиплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні зі служби з податкової міліції в запас Збройних Сил проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджених постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991р. №114, та зобов'язання відповідача виплати йомуі одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з податкової міліції в запас Збройних Сил України за ст.64 «ж» (за власним бажанням) відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджених постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991р. №114, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (за 14 років 07 місяців 24 дні), відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992р., Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-УІ від 08.07.2011р., Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» №3917 від 18.10.2011р., п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», зі змінами та доповненнями.

Зазначена ухвала суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відкриття провадження у справі за його позовом, а справу розглянути без його участі.

Колегія суддів перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ДПС у Дніпропетровській області № 320-о від 29 травня 2012 року позивача з 05.06.2012 року було звільнено з податкової міліції у запас ЗСУ за за підпунктом "ж" пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, але даним наказом за твердженням позивача протиправно не було передбачено виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992р. та п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», зі змінами та доповненнями.

Про зміст зазначеного наказу позивач на час його звільнення, тобто станом на 05.06.2012 року - був обізнаний, але за захистом своїх прав став зверталися лише в липні 2012 року, але його звернення були адресовані ні до відповідача ні до суду, а до прокуратури, яка в свою чергу звернення позивача пере направила до територіальної Державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області, а остання у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян» направила звернення позивача в адресу Голови ДПС в Дніпропетровській області, який листом № 21183/10/05-135 від 30.08.2012 р. повідомив позивача по законність та відповідність вимогам чинного законодавства наказу ДПС у Дніпропетровській області № 320-о від 29 травня 2012 року, та відсутності у позивача підстав для виплати та визначення суми одноразової допомоги, передбаченої ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки ця грошова допомога передбачена лише для осіб, які мають право на пенсію.

Разом з тим, до суду з адміністративним позовом з приводу порушення його прав отримати одноразову грошову допомогу при звільненні, позивач звернувся лише 28 вересня 2012 року, тобто майже через чотири місяця після його звільнення, та майже через місяць після отримання викладених в листі відповідача № 21183/10/05-135 від 30.08.2012 р. висновків.

З посиланням на положення ч.1, ч.1 ст.99, ч.1 ст.100 КАС України, а також на те, що визначена у цій справі як предмет спору процедура оскарження дій відповідача - не передбачена чинним законодавством як досудовий порядок вирішення спору виходячи з приписів ст.232, п.5 ч.1 ст.221 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції визнав, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ч.3 ст.99 КАС України місячного терміну звернення до адміністративного суду, і при цьому не навів жодних доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду, та не подав клопотання про поновлення строків із зазначенням поважної причини пропуску таких строків, у звязку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що спір по даній справі виник з приводу проходження позивачем публічної служби, відповідно строк звернення до суду з даним позовом визначено ч.3 ст.99 КАС України і становить один місяць з дня звільнення з публічної служби.

Виходячи зі змісту положень пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під публічною службою слід розуміти діяльність на державних політичних посадах, професійну діяльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, дипломатичну службу, іншу державну службу, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У відповідності до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005, № 2747-IV адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із нормою частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Доводи апелянта про те, що на строк звернення його до суду не розповсюджуються положення ч.3 ст.99 КАС України є необгрунтованими.

Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992, № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на звільнення 05.06.2012 року позивача з податкової міліції у запас Збройних Сил України, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що про порушення свого права у спірних правовідносинах дізнався лише після отримання відповідного листа № 21183/10/05-135 від 30.08.2012 р..

Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 маючи, як він вказує, право на отримання при звільненні зі служби грошової одноразової допомоги, дізнався про порушене такого права саме 05.06.2012 року.

З огляду на дату звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з цим позовом (28.09.2012 року) позовні вимоги заявлені з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Посилання позивача на те, що строк звернення до суду необхідно відраховувати з 28.09.2012 року, в зв'язку з чим відповідно до вимог частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства строк звернення до суду останнім не пропущений, колегія суддів вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Згідно із нормою частини четвертої статті 99 Кодексу якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Системний аналіз змісту вищенаведеної норми права свідчить про те, що досудовий порядок вирішення спору повинен бути передбачений законом.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що приписами Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року №1719 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992, № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", якими визначено статус військовослужбовців, не передбачена можливість досудового порядку вирішення даної категорії спорів.

Однак позивачем до суду ані першої, ані апеляційної інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом. Крім того, позивач наполягає на тому, що строк звернення до суду він не пропустив.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала (ст.100 КАС України).

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів зазначає, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду є правомірним, оскіьки позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права в момент звільнення зі служби 05.06.2012 р., та звернутися до суду за його захистом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права та ухвалив законне рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволенняи

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий:С.В. Сафронова

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:Д.В. Чепурнов