Постанова № 43054009, 04.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2015 року 15:35 № 826/20969/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпанія «АНВІ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомпанія «АНВІ» (надалі - позивач або ТОВ «Автокомпанія «АНВІ») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0003552205.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Автокомпанія «АНВІ» не порушувало вимоги п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом.

Представник відповідача проти позову заперечував, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту відсутності реального вчинення господарських операцій з контрагентом, що позбавляє платника податку (в даному випадку - позивача) права на податковий кредит по таким операціям, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 по взаємовідносинах з ТОВ «БАСТА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38703922), за результатами якої складено акт від 08.08.2014 року № 1943/26-53-22-05-21/38808316, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5266 грн., в т.ч.: за лютий 2014 року на суму 1635 грн., за березень 2014 року на суму 3631 грн.

Такі висновки обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Перевіркою встановлено, що на формування податкового кредиту позивача по ПДВ вплинули операції по придбанню автозапчастин у ТОВ «БАСТА ТРЕЙД» за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року.

Між позивачем та ТОВ «БАСТА ТРЕЙД» фінансово-господарські взаємовідносини проводились без укладання договорів, шляхом обміну первинними документами, а саме: на підставі рахунків на оплату товару - автозапчастин: від 28.01.14 № 27 на суму 517,77 грн. (у т.ч. ПДВ - 86,3 грн.), від 06.02.14 № 16 на суму 2131,63 грн. (у т.ч. ПДВ - 355,27 грн.), від 06.02.14 № 17 на суму 4895,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 815,85 грн.), від 13.02.14 № 18 на суму 679,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 113,17 грн.), від 24.02.14 № 19 на суму 1586,79 грн. (у т.ч. ПДВ - 264,47 грн.), від 03.03.14 № 79 на суму 12115,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 2019,22 грн.), від 03.03.14 № 80 на суму 2967,66 грн. (у т.ч. ПДВ - 494,61 грн.), від 03.03.14 № 78 на суму 1503,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 250,55 грн.), від 04.03.14 № 81 на суму 5197,29 грн. (у т.ч. ПДВ - 866,22 грн.).

ТОВ «Баста Трейд» виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: від 28.01.14 № 27 на суму 517,77 грн. (у т.ч. ПДВ - 86,3 грн.), від 06.02.14 № 16 на суму 2131,63 грн. (у т.ч. ПДВ - 355,27 грн.), від 06.02.14 № 17 на суму 4895,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 815,85 грн.), від 13.02.14 № 18 на суму 679,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 113,17 грн.), від 24.02.14 № 19 на суму 1586,79 грн. (у т.ч. ПДВ - 264,47 грн.), від 03.03.14 № 79 на суму 12115,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 2019,22 грн.), від 03.03.14 № 80 на суму 2967,66 грн. (у т.ч. ПДВ - 494,61 грн.), від 03.03.14 № 78 на суму 1503,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 250,55 грн.), від 04.03.14 № 81 на суму 5197,29 грн. (у т.ч. ПДВ - 866,22 грн.).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними позивачем » включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.14 року по 31.03.14 року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «БАСТА ТРЕЙД» здійснювалися у безготівковій формі, про що свідчать картка рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками.

В той же час, відповідач в ході перевірки позивача отримав акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1263/26-55-22-10/38703922 від 06.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Баста Трейд» (код ЄДРПОУ 38703922) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 року по 31.03.2014 року», відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Баста Трейд» не знаходиться за адресою місцезнаходження, в зв'язку з чим отримати документальне підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з платниками податків за період січень, лютий, березень 2014 року немає можливості. При цьому, в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Баста Трейд» до податкового органу та у зв'язку з не поданням балансу підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично у ТОВ «Баста Трейд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Виходячи з наведеного, ТОВ «Баста Трейд» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, ТОВ «Баста Трейд» використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності. Отже, правочини між ТОВ «Баста Трейд» та відображеними ним у додатку 5 до податкової декларації 5 ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» постачальників та покупців за період з 01.12.2013 року по 31.03.2014 року, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Звіркою ТОВ «Баста Трейд» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 року по 31.03.2014 року.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що придбання позивачем товарів у ТОВ «Баста Трейд» на адресу позивача оформлювалось лише документально, а фактично товари не відвантажувавсь, що свідчить про відсутність реального здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Баста Трейд», отже складені по таким операціям первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинними законодавством.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач у порядку п.86.7. ст.86 Кодексу, подавав відповідачу заперечення до акту перевірки від 08.08.2014 року № 1943/26-53-22-05-21/38808316, за результатом розгляду яких, висновки акту були залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 08.08.2014 року № 1943/26-53-22-05-21/38808316, відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0003552205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5266,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1316,5 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач у порядку адміністративного оскарження (ст.56 Податкового кодексу України), оскаржив його до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Держаної фіскальної служби України, в результаті чого, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.08.2014 року № 0003552205 залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.08.2014 року № 0003552205 протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до наведених законодавчих вимог підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні є документами, які є підставою для нарахування платником податків податкового кредиту.

Наявність первинних документів (рахунків на оплату товару та податкових накладних) щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Баста Трейд» відповідачем не заперечується, проте на його думку, такі первинні документи складені формально по операціям, які фактично не здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту. При цьому, вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів, відповідачем же не наведено.

Окрім того, на підтвердження товарності та реальності операцій з ТОВ «Баста Трейд», позивачем надані суду додаткові документи, а саме: видаткові накладні на товар - автозапчастини; бухгалтерська довідка про облік та оприбуткування товарів, придбаних у ТОВ «Баста Трейд»; платіжні доручення оплату товару; довіреності на отримання від з ТОВ «Баста Трейд» товару.

Під час огляду та дослідження наведених документів, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентом.

При цьому, суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

В той же час, суд вважає, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Баста Трейд», в основу висновків акту перевірки від 08.08.2014 року № 1943/26-53-22-05-21/38808316, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відповідачем, фактично, покладена інформація, зафіксована в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1263/26-55-22-10/38703922 від 06.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Баста Трейд» (код ЄДРПОУ 38703922) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 року по 31.03.2014 року», достовірність якої не доведена.

При цьому, акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1263/26-55-22-10/38703922 від 06.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Баста Трейд» (код ЄДРПОУ 38703922) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 року по 31.03.2014 року», покладений в основу прийняття висновків відносно взаємовідносин позивача з зазначеним контрагентом, не відповідає критеріям щодо належності та допустимості доказів, закріпленим ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки отриманий всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, по-перше, в порушення вимог Кодексу (п.73.5 ст.73), відповідачем прийнятий як доказ акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства; по-друге, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в акті інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, фактично, переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентом та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Більше того, чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій, зокрема, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року у справі № 826/8868/14 за позовом ТОВ «Баста Трейд» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнані протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Баста Трейд» №1263/26-55-22-10/38703922 від 06.05.2014 року.

Таким чином, всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність поставки контрагентом товарів, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на відсутність реального характеру зазначених господарських операцій через неспроможність контрагента їх виконати у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, є лише припущенням, оскільки відповідачем не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів, у тому числі, транспортних засобів та інших активів, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

В ході розгляду даної справи судом також встановлено, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Баста Трейд».

Крім зазначеного, суд також не залишає поза увагою, що за правилами ст.16, п.36.1., п.36.5. ст.36, п.38.1. ст.38, п.44.1. ст.44, п.47.1. ст.47, п.49.2. ст.49 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа «Булвес АД» проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (зокрема, ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

За таких обставин, висновки відповідача, покладені в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0003552205, не відповідають дійсності, внаслідок чого спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0003552205 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення їхніх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпанія «АНВІ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.08.2014 р. №0003552205 про донарахування ПДВ на суму 6582,50 грн.

Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпанія «АНВІ» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій