Рішення № 43051881, 12.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.15р. Справа № 904/10289/14За позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг

про стягнення 8 443 121,77 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Пронюк В.Я. - довіреність № 14-182від 15.07.14;

від відповідача: Власенко Н.В. - довіреність № 879/01 від 12.01.15.

СУТЬ СПОРУ:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про стягнення 8 443 121,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору № 12/1002-БО-5 про закупівлю природного газу від 19.01.12.

По справі 20.01.15 оголошено перерву до 10.02.15.

По справі 10.02.15 оголошено перерву до 04.03.15.

Позивач в судове засідання з'явився, надав пояснення, відповіді на поставлені питання та документи. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, не погоджується із сумою нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 04.03.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір № 12/1002-БО-5 від 19.01.2012 про закупівлю природного газу (договір). Згідно предмету договору продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 000, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нвфтогаз України"), далі - газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору. Згідно договору позивач передав у власність відповідачу у період з січня по липень 2012 року природний газ на загальну суму 89 533 818,39 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.12 на об'єм 6838,283 тис.куб.м, від 29.02.12 на об'єм 8658,166 тис.куб.м, від 31.03.12 на об'єм 5982,926 тис.куб.м, від 30.04.12 на об'єм 924,722 тис.куб.м, від 31.05.12 на об'єм 151,574 тис.куб.м, від 30.06.12 на об'єм 126,755 тис.куб.м, від 31.07.12 на об'єм 6,700 ,тис.куб.м.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав в повному обсязі, внаслідок чого позивач вимушений був звернутися до суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8184/13 та 904/32/14 сума основного боргу ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" перед ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" задоволена, але інфляційні втрати та 3% річних за період з 26.11.13 по 14.08.14 не були предметом розгляду цих справ.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем було здійснено оплату в розмірі 32 201 870,00 грн.,

Таким чином, зобов'язання в сумі 57 331 948,39грн., залишилось не виконаним.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, в силу приписів статті 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Доказів виконання вищезазначених грошових зобов'язань, відповідачем не надано.

Враховуючи те, що судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Так, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 234 600,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 208 521,46 грн. за період з грудня 2013 по липень 2014.

Пунктом 3.2 Постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» надані наступні роз'яснення, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Однак, позивач не врахував вищевказане, під час складання розрахунку взяв іншу розрядність середнього індексу інфляції та інші показники, ніж опубліковані в газеті "Урядовий кур'єр", при цьому не навів офіційного джерела інформації, з якого він дізнався про такі показники інфляції за спірний період. Такі дії позивача призвели до появи неточностей в розрахунку ціни позову. Отже, заперечення відповідача з цього приводу є обґрунтованими.

Після перерахунку зробленого судом, розмір 3% річних, який підлягає стягненню становить 1 234 600,28 грн., розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню становить 7 166 493,53 грн.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код 00130850) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 3% річних в розмірі 1 234 600,28 грн., 7 166 493,53 грн. - інфляційних втрат та 72 716,22 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 10.03.14.

Суддя М.О.Ніколенко