Ухвала суду № 43051411, 05.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р.Справа № 818/6531/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 818/6531/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області (далі - УПФУ в м. Шостці та Шосткинському районі, позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати штрафних санкцій в загальному розмірі 170 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі - задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 41100) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі (код ЄДРПОУ 37512104, вул.Депутатська, 1, м.Шостка, Сумська область, 41100, розрахунковий рахунок 256073108279, ТВБВ 10018/088, Сумського обласного відділення АТ "Ощадбанк", МФО 337568) заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі рішення від 24.05.2013 р. №769, в загальному розмірі 170 грн. (сто сімдесят грн.)

Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин по справі, їх недоведеність, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянту за вказаною ним адресою в апеляційній скарзі надсилалися: копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, судові повістки, інформація про права та обов'язки, проте вказані документи були повернуті, та, зважаючи на норми ст. ст. 35, 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважаються врученими.

Представник позивача надіслав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" перебуває на обліку в УПФУ в м. Шостці та Шосткинському районі як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується змістом позовної заяви та копією повідомлення про взяття на облік в органах пенсійного фонду (а.с.7).

За несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 24.05.2013 р. позивачем відносно ФОП ОСОБА_1 винесено рішення за №769 (а.с.4), відповідно до якого до відповідача застосовані фінансові санкції у вигляді сплати штрафу в загальному розмірі 170 грн.

Зазначене рішення, надіслане ФОП ОСОБА_1 за останнім відомим місцем реєстрації (а.с.6), на час розгляду справи відповідачем не оскаржувалось, сума фінансових санкцій залишилась несплаченою.

З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (ч.1 ст.7 вказаного Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, до яких відноситься відповідач, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону, п. 3.1 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 08 жовтня 2010 року № 22-2, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом в даному випадку для відповідача є календарний місяць.

Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч.14 ст.25 Закону про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

З огляду на той факт, що рішення про застосування фінансових санкцій від 24.05.2013 р. №769 на день розгляду справи не оскаржувалося, а сума фінансових санкцій в загальному розмірі 170 грн. (а.с.3) на момент розгляду справи відповідачем залишилась несплаченою, доказів погашення боргу або заперечення з цього приводу відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за пошуковим запитом "ІК НОМЕР_1" ним дійсно виявлено запис зареєстрованої ФОП ОСОБА_1 За роз'ясненнями апелянт звернувся до Державного реєстратора в м. Шостка і отримав відповідь, що запис з даними його ідентифікаційного коду внесений помилково. На підтвердження зазначеного факту останній отримав довідку, відповідно до якої він не зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Проте, колегія суддів зауважує на те, що ані до апеляційної скарги, ані в ході судового розгляду справи, апелянтом не надано ні письмового доказу такого звернення, ні письмової відповіді Державного реєстратора про те, що запис про його реєстрацію як фізичної особи - підприємця було зроблено помилково.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на додану до апеляційної скарги довідку Державного реєстратора від 15.12.2014 року, оскільки рішення № 769 від 24.05.2013 року про застосування штрафних санкцій за неподання звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", застосовано до апелянта за неподання звітності за 2012 рік, з повідомлення про взяття на облік фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вбачається, що Державним реєстратором на підставі відомостей з реєстраційної картки за № 256 від 24.06.2013 року було зареєстровано ОСОБА_1 як фізичну особу - підприємця.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 станом на 24.06.2013 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець. Управлінням було винесено рішення № 769 від 24.05.2013 року та у зв'язку з несплатою у добровільному порядку заборгованості в сумі 170 грн. подано позовну заяву про стягнення в судовому порядку

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2014 року № 347705 та копію журналу реєстрації підприємців, з яких вбачається, що відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Щодо наданого апелянтом до апеляційної скарги рішення суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 01 квітня 2014 року по справі №589/1280/13, колегія суддів зауважує на те, що в даному рішенні вбачається спір між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елга", а тому дане рішення жодним чином не стосується Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі.

Враховуючи те, що до суду не надано доказів оскарження рішення про застосування фінансових санкцій від 24.05.2013 р. №769 та його скасування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Згідно з приписами ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено обставин, котрі є підставою для винесення окремої ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 818/6531/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.