Рішення № 43051179, 04.03.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 р. Справа № 918/97/15

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши справу за позовом Прокурора Сарненського району Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Рівненській області та Костянтинівської сільської ради Сарненського району до Сільськогосподарського приватного підприємства "Мир" про стягнення шкоди в сумі 16 860, 00 грн.

За участю:

Від позивача-1: Комісаров І.Д. (дов. № 4 від 27.01.2015р.);

Від позивача-2: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від прокуратури: Лис Н.В. (посв. № 031428 від 19.01.2015р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Сарненського району Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Рівненській області (далі - Позивач-1) та Костянтинівської сільської ради Сарненського району (далі - Позивач-2) звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "Мир" (далі - Відповідач) про стягнення шкоди в сумі 16 860, 00 грн.

Ухвалою суду від 6 лютого 2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/97/15 розгляд якої призначено на 16 лютого 2015 року.

Ухвалою суду від 16 лютого 2015 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 4 березня 2015 року.

2 березня 2015 року від Позивача-1 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв'язку із частковою сплатою Відповідачем заборгованості в розмірі 3 000, 00 грн. Позивач-1 просить стягнути з Відповідача 13 860, 00 грн. шкоди. До поданої заяви Позивачем-1 було долучено копію платіжного доручення №14 від 29 січня 2015 року.

Від Відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі, в якому Відповідач зазначає про визнання ним наявної заборгованості в сумі 13 860, 00 грн. та справу просить розглядати без представника в судовому засіданні.

3 березня 2015 року від Позивача-2 надійшла заява в якій Позивач-2 просить справу розглядати за відсутності представника сільської ради.

В судовому засіданні 4 березня 2015 року Позивач-1 та Прокурор підтримали заявлені вимоги.

Враховуючи те, що нез'явлення Позивача-2 та Відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом для направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 4 березня 2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача-1, Прокурора всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 р. у справі № 3-рн/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України вирішено під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В позовній заяві прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

Судом встановлено, що Прокуратурою Сарненського району із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції в Рівненській області проведено перевірку додержання вимог Водного кодексу України СПП "Мир" (Відповідачем).

За результатами проведеної перевірки з'ясовано, що з травня 2014 року по серпень 2014 року Відповідач здійснював забір підземних вод без спеціального дозволу, що є порушенням норм Водного кодексу України.

Судом встановлено, що дозвіл на спецводокористування Відповідачу було видано 24 травня 2011 року, проте термін його дії закінчився 24 травня 2014 року.

Згідно форми 2ТП - водгосп за період з 24.05.2014 року по 30.06.2014 року Відповідачем було здійснено забір води у обсязі 410 м. куб.

На виконання постанови прокурора Сарненського району Рівненської області про ініціювання питання про притягнення до адміністративної відповідальності від 15.09.2014 року (а.с. 16), за відсутності спеціальною дозволу на користування надрами, 24 вересня 2014 року Державною екологічною інспекцією у Рівненській області складено протокол про адмінправопорушення №29-6 (а.с. 17), яким притягнуто до адміністративної відповідальності директора СГПП "Мир" Чижа М.А. та накладено штраф в розмірі 204, 00 грн. за ст. 48 КУпАП.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України використанням води є процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України визначено, що підземні води та джерела відносяться до водного фонду України.

За змістом ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Пунктом 9 ст. 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частиною 1 статті 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" від 12.12.94 р. № 827 прісну підземну воду віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 21 Кодексу України "Про надра" визначено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

З наведеного вбачається, що достатньою підставою для користування підземними водами є спеціальний дозвіл, однак Відповідач користувався підземними водами без відповідного дозволу.

Відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 20.07.2009 № 389 спеціалістом Держекоінспекції здійснено розрахунок суми збитків, заподіяних державі внаслідок незаконного забору води без дозволу на спеціальне водокористування, що становить 18 860 грн. (а.с.14).

24 вересня 2014 р. Відповідачем наручно отриману претензію № 2717/04-07/14 про відшкодування в місячний термін збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства України в розмірі 18 860, 00 грн., однак зазначену претензію Відповідачем задоволено частково, а саме 28 жовтня 2014 року сплачено 2 000, 00 грн. (платіжне доручення № 221) та 29 січня 2015 року 3 000, 00 грн. (платіжне доручення № 14).

Таким чином, непогашим за Відповідачем залишився штраф в розмірі 13 860, 00 грн. що і стало підставою для звернення до суду з даний позовом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частиною 1 статті 111 Водного кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Положення згаданої статті кореспондуються також із ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідно до якої підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно п. 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища» № 02-5/744 від 27.06.2001 року вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

В поданих письмових поясненнях Відповідач визнає наявну заборгованість в сумі 13 860, 00 грн. (враховуючи часткові проплати в розмірі 2 000, 00 грн. та 3 000, 00 грн.).

За таких обставин, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно поданої Позивачем-1 заяви про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає, що як вбачається із платіжного доручення на суму 3 000, 00 грн., доданого до поданої заяви, Відповідачем було сплачено зазначену суму до подання позову, а відтак провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів сплати суму штрафу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення Прокурора, Позивача-1, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 827, 00 грн., покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Мир" (34509, Рівненська область, Сарненський район, с. Костянтинівка, вул. Шевченка, 2, код 32256304) 13 860 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. в доход Державного бюджету України на рахунок Костянтинівської сільської ради (номер рахунку 33112331700348 в УДКСУ у Сарненському районі, МФО 833017, код платежу 24062100).

3. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Мир" (34509, Рівненська область, Сарненський район, с. Костянтинівка, вул. Шевченка, 2, код 32256304) в доход Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 3 000, 00 грн. припинити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 10.03.2015 року.

Суддя Гудзенко Я.О.