Рішення № 43051164, 03.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/26203/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський експериментальний механічний завод «Зварка»

До Фізичної особи - підприємця Серединського Олександра Геннадійовича

Про стягнення 102 236, 42 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Ващенко М.С. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Київський експериментальний механічний завод «Зварка» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Серединського Олександра Геннадійовича про стягнення 102 236, 42 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/26203/14 та призначено розгляд справи на 17.12.2014.

В судове засідання 17.12.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 17.12.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.12.2014 відкладено розгляд справи на 03.02.2015.

В судове засідання 03.02.2015 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 03.02.2015 представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.02.2015, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 03.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2013 між позивачем ( орендодавець) та відповідачем ( орендар) було укладено договір оренди № А-322013, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю приміщення, яке знаходиться за адресою : м. Київ, проспект, 23, блок металевий загальною площею 270, кВ.м., у користування за плату, на строк та на умовах, передбачених договором ( 1.1-1.2)

Відповідно до п. 1.3 Договору нерухоме майно передається орендарю строком на шість місяців з 01.10.2013 по 31.03.2014. Передання нерухомого майна оформляється актом прийому-передачі, який підписується сторонами. Перший місяць оренди починається з дати підписання акту прийому-передачі і триває до першого числа наступного календарного місяця.

Згідно п. 2.1 Договору розмір орендної плати за користування нерухомим майном, за кожен місяць оренди, складає 8100 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору крім сплати орендної плати, орендар зобов'язується відшкодовувати орендодавцю його витрати, пов'язані із забезпеченням нерухомого майна комунальними і телекомунікаційними послугами, на підстав виставлених орендодавцем рахунків.

Приписами п.п. 3.4.1 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та плату за послуги.

Відповідно до акту прийому передачі позивачем передано нерухоме майно 01.10.2013.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем були виставлені відповідачу рахунки : № 996 від 27.09.2013 р. на суму 9 545,68 грн., № 1099 від 30.10.2013 на суму 11 015,69 грн., № 1223 від 29.11.2013 на суму 11 211,56 грн., № 1332 від 27.12.2013 на суму 17 699,27 грн., № 55 від 30.01.2014 р. на суму 19 220,14 грн., № 161 від 27.02.2014 р. на суму 19 599,82 грн., № 281 від 28.03.2014 р. на суму 15 469,27 грн., № 340 від 28.04.2014 на суму 3 705,54 грн.

Відповідно до п 4.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом строку оренди, зазначеного в пункті 1.3 договору. Якщо у відповідну дату зобов'язання будь-якої із сторін залишаються невиконаними, відповідні положення договору продовжують діяти до моменту повного виконання сторонами їх зобов'язань.

В матеріалах справи наявний акт прийому передачі нерухомого майна від 30.04.2014 відповідно до якого об'єкт було повернуто позивачеві.

Позивач зазначає, що ним виконано обов'язок за договором в повному обсязі, тоді як відповідач свої зобов'язання за договором виконав не належним чином в зв'язку із чим в нього утворилась заборгованість в розмірі 83 905,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи , позивач на виконання умов укладеного договору виконав свої зобов'язання. Відповідач свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати відповідно до договору не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у розмірі 83 905,60 грн. Крім того, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов надання спірних послуг.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що фактично отримані та спожиті відповідачем послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 83 905,60 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 16124,91грн. - інфляційної складової боргу, 2205,91 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 124,91 грн. -збитків від інфляції та 2205,91 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Серединського Олександра Геннадійовича

(02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 8, кв. 36, ідентифікаційний код 2857013937) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський експериментальний механічний завод "Зварка" (04073, м. Київ, проспект Московський, 23, ідентифікаційний код 01284821) основну заборгованість у розмірі 83 905 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 60 коп., три проценти річних в розмірі 2 205 (дві тисячі двісті п'ять) грн. 19 грн., інфляційних втрат в розмірі 16 124 (шістнадцять тисяч сто двадцять чотири) грн., судовий збір у розмірі 2 044 (дві тисячі сорок чотири) грн. 73 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 06.02.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко